№  2-53/11                                                                                  

                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                        І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          15 березня 2011 р.                                                                                     с-ще Решетилівка

          Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

                              головуючого - судді               Микитенко В.М.,

                              при секретарі -                          Пустовар Т.В.,

за участю:                 позивача:                                  ОСОБА_1,

представника позивача:                                           ОСОБА_2,

представників відповідача -                                 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Решетилівка справу за позовом ОСОБА_1 до СТОВ «Обрій»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

 В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СТОВ «Обрій»у якому просив стягнути із нього збитки в сумі 24 562 грн. 86 коп., які складаються із 22863,86 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1699 грн. на відшкодування моральної шкоди. Окрім того, просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме 245,63 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог послався на те, що він є власником земельної ділянки, площею 2,36 га, розташованої на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, яка згідно договору оренди, від 10.01.2005 року передана ним СТОВ «Обрій»терміном на 5 років із 21.03.2005 року по 21.03.2010 року. У листопаді 2009 року та  січня 2010 року він письмово звертався до відповідача із намірами виділу належної йому частки в натурі після закінчення терміну дії договору оренди щоб самостійно господарювати на землі, однак щоразу отримував відмову. 02.02.2010 року на підставі розпорядження голови Решетилівської райдержадміністрації йому виділено вказану земельну ділянку в натурі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, встановлено її межі, які закріплені межовими знаками. Після чого 16.04.2010 року повторно звертався до відповідача із листом у якому просив не порушувати межі його земельної ділянки у зв’язку із самостійним господарюванням на землі. Однак, відповідач самовільно прибрав межові знаки та у квітні 2010 року засіяв її кукурудзою, тому позивач був позбавлений можливості господарювати на своїй землі, у зв’язку з чим зазнав матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди, яка є не меншою від доходів, отриманих відповідачем, виходячи із середньої врожайності кукурудзи по Решетилівському району та середніх цін на кукурудзу. Також зазнав моральної шкоди, що виразилась у душевних стражданнях, приниженні його людської гідності, у зв’язку з порушенням права приватної власності та намаганнями його поновлення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити з підстав у ньому зазначених. Додатково пояснив, що  договір оренди вказаної земельної ділянки, від 10.01.2005 року не зареєстрований у встановленому законом порядку. Підтвердив встановлення на ній межових знаків 02.02.2010 року. Зазначив, що у квітні відповідач всупереч його повідомленням про припинення договору оренди, засіяв на його земельній ділянці кукурудзу, при цьому працівники відповідача прогнали його із власної земельної ділянки, хоча він мав наміри господарювати на цій земельній ділянці самостійно і посадити на ній картоплю.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на неправомірні дії відповідача та наявність підстав відшкодування позивачеві матеріальної і моральної шкоди.

Представник відповідача СТОВ «Обрій»ОСОБА_3 заперечив проти позову та пояснив, що СТОВ «Обрій»є користувачем на умовах оренди земельними ділянками колишніх членів КСП «Шевченкове», за бажанням яких ці земельні ділянки їм виділені єдиним земельним масивом без встановлення меж земельних ділянок в натурі. У складі зазначеного масиву перебувала і земельна ділянка позивача з яким 10.01.2005 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,36 га, терміном до 21.03.2010 року. Протягом договору, відповідач добросовісно виконував умови договору, сплачував орендну плату. За зверненнями позивача у листопаді 2009 року та січні 2010 року, СТОВ «Обрій»визнало безпідставним та недоцільним розірвання договору оренди землі, оскільки проведені агротехнічні заходи під урожай 2010 року, закуплено насіння, укладено договори контрактації майбутнього врожаю. Також пояснив, що позивач у липні 2010 року отримав орендну плату за 2010 рік, що сприйнято відповідачем як згода на продовження договору оренди. Заперечив встановлення позивачем межових знаків земельної ділянки, зазначивши, що межі земельної ділянки не виділялись в натурі, а підписи членів комісії у актах здобуті позивачем шляхом обману. Підтвердив, що відповідач у квітні 2010 року засіяв на земельній ділянці позивача кукурудзу із якої восени 2010 року зібрав урожай, а у жовтні 2010 року земельна ділянка повернута позивачеві. Вважає, що права позивача жодним чином порушені не були, у зв’язку з чим відсутні підстави відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Будь яких даних про отриманий дохід від використання чужої земельної ділянки у 2010 році суду не надав. Визнав, що договори оренди земельної ділянки позивача та суміжних землевласників, якими користується СТОВ «Обрій»не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Суд, заслухавши позивача та його представника, пояснення представника відповідача, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи та оцінюючи зібрані докази у їх сукупності приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі, з огляду на таке.

Частиною 4 ст.41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями п.п. б,ґ ч.1, ч.2 ст.90 ЗК України, передбачено право власника земельної ділянки самостійно господарювати на землі та на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно державного акту на право приватної власності на землю IV-ПЛ № 043344 від 19.01.1998 року, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 2,36 га на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району для сільськогосподарсь-кого виробництва.  (а.с.11-12).

За договором оренди землі, від 10.01.2005 року (далі Договір), ОСОБА_1 (орендодавець) надав, а СТОВ «Обрій»(орендар»прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля), площею 2,36 га на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району. (а.с. 13-14).

П.8 Договору, передбачено, що він укладений на 5 років із 21.03.2005 року по 21.03.2010 року. П. 19. Договору передбачає, що у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати Договір за 30 днів до закінчення терміну його дії , це договір вважається пролонгованим на цей же строк і на тих же умовах. П. 21 Договору передбачено, що після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. П. 37 Договору визначено, що його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

П.43 Договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Із договору вбачається, що він не зареєстрований у встановленому законом порядку. Викладене підтверджував позивач, не заперечував і відповідач.

Письмовими заявами від 27.11.2009 року та 28.01.2010 року, ОСОБА_1 повідомляв директора СТОВ «Обрій» ОСОБА_11 про його наміри самостійно господарювати на своїй землі по закінченню терміну договору оренди з 21.03.2010 року. (а.с.15,17).

Виходячи з відповіді СТОВ «Обрій», від 04.12.2009 року (а.с.16), ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його заяви, пославшись на порядок дострокового розірвання договорів оренди землі, хоча про це взагалі відсутні відомості у відповідній заяві.

Згідно відповіді СТОВ «Обрій», від 02.02.2010 року (а.с.28) убачається, що товариством в межах дії договору оренди здійснено відповідні технологічні операції по підготовці ґрунту, тому позивач ОСОБА_1 зможе отримати свою земельну ділянку лише після збирання господарством урожаю 2010 року.

Розпорядженням голови Решетилівської районної державної адміністрації, від 02.02.2010 року № 41, вирішено виділити земельну ділянку (пай) в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 загальною площею 2,36 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району. Надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Відповідно акту, від 02.02.2010 року, закріплено в натурі межі земельної ділянки межовими знаками в кількості 6 шт., які передані на зберігання землевласнику ОСОБА_1 (а.с.23).

Зі схеми вказаної земельної ділянки, убачається її розташування до каталогу координат. ( а.с.24).

Виходячи зі збірного кадастрового плану, убачаються межі та розміри земельної ділянки відповідно суміжних землевласників та землекористувачів. (а.с.25, 27).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 показав, що на момент виготовлення вказаної технічної документації він працював начальником відділу Держкомзему в Решетилівському районі, підтвердив достовірність документації та її підписання уповноваженими особами.

Свідок ОСОБА_12 показав, що працює директором Решетилівського районного комунального земельно-кадастрового підприємства «Землемір»та дав аналогічні свідчення.

Відповідно протоколу, від 02.02.2010 року, межі земельної ділянки ОСОБА_1 узгоджено та встановлено в натурі (на місцевості) ( а.с.26).

Допитані в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що підписували документи щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1, керуючись при цьому наданими останнім документами без виїзду на місцевість. Претензій до ОСОБА_1 з приводу меж його земельної ділянки не було.

Свідок ОСОБА_13 дав аналогічні показання.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили встановлення межових знаків земельної ділянки ОСОБА_1 та порушення СТОВ «Обрій»права позивача на користування своєю земельною ділянкою, а також спричинену у зв’язку з цим йому матеріальну і моральну шкоду.

          Відповідно письмової заяви, від 16.04.2010 року, ОСОБА_1 просив СТОВ «Обрій»не порушувати межі його земельної ділянки. (а.с.29).

          Свідок ОСОБА_8 показав, що працює агрономом СТОВ «Обрій». Підтвердив, що на земельній ділянці ОСОБА_1 проведено агротехнічні заходи та у квітні 2010 року засіяно кукурудзу, урожай якої зібрано восени та реалізовано. Заперечив, що вказана земельна ділянка була позначена межовими знаками, однак у цій частині до вказаних показань суд відноситься критично, оскільки свідок працює у господарстві відповідача, є сином його директора, безпосередньо контролював посівну та збір урожаю на земельній ділянці позивача, який настоює на протиправності цих дій, тому є зацікавленою особою.

          Із повідомлення відділу Держкомзему в Решетилівському районі від 06.08.2010 року за скаргою ОСОБА_1, убачається висновок про порушення прав позивача діями СТОВ «Обрій», які виразились у використанні чужої земельної ділянки.

Відповідно до ч.2,3 ст.125 ЗК України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту такої реєстрації.   

Згідно ст.1 ЗУ «Про державний контроль за використанням і охороною земель»від 19.06.2003 року, самовільним зайняттям земельних ділянок визначаються будь-які дії особи, що свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі, до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

За встановлених обставин справи, домовленість між ОСОБА_1 та СТОВ «Обрій»щодо оренди земельної ділянки позивача, виражена у договорі, від 10.01.2005 року закінчилась 21.03.2010 року, однак, ураховуючи, що вказаний договір не був зареєстрованим у встановленому законом порядку, він не є укладеним.

Про відсутність намірів надавати свою землю в оренду та самостійно господарювати на ній позивач неодноразово завчасно повідомляв відповідача у письмовому вигляді, однак відповідач СТОВ «Обрій»не повернув земельної ділянки та використовував її для посіву і вирощування сільськогосподарських культур, у зв’язку з чим його дії суд розцінює як самовільне зайняття земельної ділянки, вважаючи їх протиправними та винними.

Заперечення представника відповідача не спростовують встановлених у судовому засіданні даних.

П.б ч.1 ст.211 ЗК України передбачена відповідальність громадян та юридичних осіб у тому числі цивільно-правова за  самовільне заняття земельних ділянок.

Частиною 1 ст.1166 ЦК України також встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас серед підстав відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам передбачено неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки ( п.д ч.1 ст.156 ЗК України, ч.1-3 ст.22 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження заподіяної матеріальної шкоди позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві враховано доходи отримані СТОВ «Обрій»від використання його земельної ділянки, виходячи із середньої по району врожайності кукурудзи, яка склала 51,1 ц/га ( а.с. 34), площі земельної ділянки ОСОБА_1 2,36 га (а.с. 11), ринкової ціни кукурудзи на зерно в жовтні 2010 року на внутрішньому ринку Полтавської області, яка склала 1896 грн. в т.ч. ПДВ за 1 тонну, з урахуванням, що 1 тн.=10 цт.

Тобто: 51,1х2,36х1896,00 / 10 =22863 грн. 86 коп.

Суд погоджується із вказаними розрахунками, оскільки вони підтверджуються наявними у справі довідками, які суд вважає належними та допустимим доказами, при цьому відповідачем жодних доказів на спростування отриманих доходів не надано, а свідок ОСОБА_8 засвідчив, що вирощена кукурудза восени 2010 року реалізована у масиві із вирощеною на інших земельних ділянках, що унеможливлює достовірне її розмежування.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.212 ЗК України, суд не враховує затрат відповідача, понесених за час незаконного користування земельною ділянкою позивача. Також не враховує наданого відповідачем видаткового касового ордеру № 533 від 26.07.2010 року про сплату ОСОБА_1 орендної плати за землю в сумі 612 грн., оскільки він не містить періоду та підстав нарахування такої плати, даних про земельну ділянку та виходячи із встановлених у судовому засіданні даних, що договір оренди землі не був укладеним.

За ч.1 ст.1167 ЦК України: “Моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини...”

Відповідно до п.3 ч.2, ч.4 ст.23 ЦК України: «Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї та близьких родичів.  Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок протиправного та винного використання СТОВ «Обрій»земельної ділянки, площею 2,36 га, ОСОБА_1 та його сім’я  були фактично позбавлені права користуватись своєю власністю, господарювати на землі та отримувати доходи, у зв’язку з чим позивач зазнав душевних страждань.

За викладених обставин, враховуючи характер порушення прав позивача, їх тривалість, тимчасового позбавлення можливості їх реалізації, глибину моральних страждань, виходячи з засад розумності, виваженості, справедливості, суд визначає розмір відшкодування позивачу моральної шкоди у повному обсязі в сумі 1699 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача СТОВ «Обрій»на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у справі, а саме 245,63 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.41 Конституції України, п. б,ґ ч.1, ч.2 ст.90, ч.2,3 ст.125, п.б ч.1 ст.211 ЗК України, ч.1 ст.31, ч.1,2 ст.34 ЗУ «Про оренду землі», ст.1 ЗУ «Про державний контроль за використанням і охороною земель»,  п.3 ч.2, ч.4 ст.23, ч. 1 ст.1166, ч.1 ст.1167 ЦК України, ст.ст.10,61,88,212-215 ЦПК України,-   

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до СТОВ «Обрій»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди –задовольнити повністю.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій»(село Шевченкове, Решетилівського району, Полтавської області) на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування завданих збитків 24 562 (двадцять чотири тисячі п’ятсот шістдесят дві) грн. 86 коп., яка складається із 22863,86 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1699 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій»(село Шевченкове, Решетилівського району, Полтавської області) на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, а саме 245,63 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів до Апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.

Суддя: