ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 р. | № 29/464-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | ТОВ “Млєко” |
на постанову | від 19.04.2006 Харківського апеляційного господарського суду |
та на рішення | від 16.02.2006 |
у справі | №29/464-05 |
господарського суду | Харківської області |
за позовом | ТОВ “Екологічні продукти” |
до | ТОВ “Млєко” |
про | стягнення 18985,99 грн. |
за участю представників сторін |
від позивача: | Васильова В.В., дов. |
від відповідача: | у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
ТОВ “Екологічні продукти” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ “Млєко” про стягнення 19003,71 грн., у тому числі 17971,04 грн. основного боргу та 1032,67 грн. пені (з урахуванням уточнення).
Позов мотивовано порушенням відповідачем вимог ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України внаслідок невиконання умов укладеної між сторонами Дистриб’юторської угоди №0100/Е/01П/0457 від 09.02.2005 щодо оплати отриманого товару.
Рішенням від 16.02.2006 господарський суд Харківської області (суддя Тихий А.В.) позов задовольнив повністю, визнавши позовні вимоги доведеними.
Постановою від 19.04.2006 Харківський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Афанасьєва В.В. –головуючого, Бухана А.І., Шевель О.В.) рішення залишив без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції та відхиливши доводи відповідача щодо неукладеності Дистриб’юторської угоди №0100/Е/01П/0457 від 09.02.2005.
Ухвалою від 19.07.2006 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлені вимоги про скасування рішення та постанови у справі. Касаційна скарга мотивована тим, що Дистриб’юторська угода №0100/Е/01П/0457 від 09.02.2005 є неукладеною, а зобов’язання, які виникли між сторонами внаслідок поставки товару, є позадоговірними.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між сторонами у справі укладено дистриб’юторську угоду №0100/Е/01П/0457 від 09.02.2005, відповідно до п. 1.1 якої позивач зобов’язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити його вартість протягом строку, що вказаний в договорі. Умовами цього пункту передбачено, що асортимент, кількість, ціна, умови оплати, умови і терміни постачання товару вказуються в додатках до даної угоди, що є невід’ємними частинами даної угоди.
Суди встановили, що сторонами не були укладені додатки до даної угоди щодо асортименту, кількості, ціни, умов оплати, умов і термінів постачання товару.
Разом з тим, у період з 25.02.2005 до 02.06.2005 позивачем на адресу відповідача відпущено товару на загальну суму 102272,40 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000228 від 25.02.2005, №РН-0000293 від 14.03.2005, №РН-0000386 від 13.04.2005, №РН-0000421 від 25.04.2005, №РН-0000447 від 06.05.2005, №РН-0000499 від 19.05.2005, №РН-0000542 від 02.06.2005.
У даних видаткових накладних відсутнє посилання на номер та дату договору, але суди дійшли висновку, що відпущення вказаного товару здійснено саме на виконання умов дистриб’юторської угоди №0100/Е/01П/0457 від 09.02.2005, оскільки між сторонами у справі не було інших стосунків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з положеннями ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо він підписаний сторонами.
Зважаючи на вказані норми та наявність підписаних сторонами видаткових накладних, в яких відсутні посилання на певний договір, не можна визнати обґрунтованим висновок судів про відсутність між сторонами жодних інших правовідносин, крім правовідносин за дистриб’юторською угодою №0100/Е/01П/0457 від 09.02.2005. А зважаючи на встановлення судами при розгляді справи обставин, які свідчать про відсутність зв’язку між вищевказаними видатковими накладними та дистриб’юторською угодою №0100/Е/01П/0457 від 09.02.2005, а також відсутність погодження сторонами асортименту, кількості, ціни, умов оплати, умов і термінів постачання товару за цією угодою шляхом укладення відповідних додаткових угод, слід визнати, що поставка товарів за цими видатковими накладними була здійснена поза межами дії вказаної дистриб’юторської угоди.
Разом з тим, згідно з положенням ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 16 ЦК України у ч. 2 передбачає одним із способів захисту цивільних прав та інтересів примусове виконання обов’язку в натурі.
На підставі поданих сторонами доказів суди першої та апеляційної інстанцій встановили наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений згідно з вищевказаними видатковими накладними товар в розмірі 17971,04 грн. Доводи щодо відсутності такої заборгованості відповідачем при зверненні з апеляційною та касаційною скаргами не заявлялись.
Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зважаючи на встановлення судами обставин звернення позивача до відповідача з претензією щодо погашення вказаної суми заборгованості, яка залишена без розгляду, слід погодитися з висновком про порушення прав позивача внаслідок невиконання відповідачем обов’язку щодо оплати поставленого товару, яке підлягає захисту відповідно до вимог ст. 16 ЦК України.
Отже, висновок судів про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 17971,04 грн. є правомірним.
Разом з тим, позивач також заявив вимоги про стягнення 1032,67 грн. пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з положенням ст. 546 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання.
За вимогами ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі; а недодержання письмової форми має наслідком нікчемність такого правочину.
Оскільки здійснення поставки товару за вищевказаними видатковими накладними в межах дії дистриб’юторської угоди №0100/Е/01П/0457 від 09.02.2005 не доведено позивачем, нарахування пені на підставі умов цієї угоди здійснено безпідставно. Разом з тим, обставини вчинення між сторонами письмового правочину про забезпечення виконання зобов’язання щодо оплати спірної партії товару позивачем не доведено. Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Виходячи з викладеного, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню в частині стягнення пені в розмірі 1032,67 грн., а в решті –залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-11 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2006 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 у справі №29/464-05 скасувати в частині задоволення позову щодо стягнення 1032,67 грн. пені. В цій частині позову відмовити.
3. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 у справі №29/464-05 залишити без змін.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький