14.04.2011
Справа №22ц-1569/11р.
Категорія: 67 Головуючий в І-й інстанції Сіденко С.І.
Доповідач –Пузанова Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року квітня місяця 14 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Пузанової Л.В.
Суддів: Воронцової Л.П.
Закарян К.Г.
при секретарі: Пашковій Д.І.
за участю прокурора: Пуляєва І.В.
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами УМВС України в Херсонській області, прокурора Цюрупинського району Херсонської області, який діє в інтересах держави в особі ВГІРФО УМВС України в Херсонській області на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 26 березня 2010 року в справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - ВГІРФО УМВС України в Херсонській області, про встановлення факту постійного проживання на території України, -
в с т а н о в и л а:
У березні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту її постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року, зазначаючи що у відповідності до Міжурядової угоди про направлення та прийом в’єтнамських громадян на професійне навчання і роботу на підприємствах та в організаціях СРСР від 02 квітня 1981 року, вона з червня 1988 року по травень 1992 року працювала на Херсонському паперово-бавовняному комбінаті, і після звільнення проживала у гуртожитку розташованому за адресою: АДРЕСА_1. На теперішній час заявниця проживає в м.Цюрупиньск Херсонської області.
Для вирішення питання про набуття громадянства за територіальним походженням їй необхідно підтвердити факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Просила встановити зазначений факт у судовому порядку.
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 26 березня 2010 року року заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено. Встановлено факт постійного проживання заявниці ОСОБА_1, на території України до 24.08.1991 року.
В апеляційних скаргах УМВС України в Херсонській області та прокурор Цюрупинського району Херсонської області просять рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.
Письмові заперечення на апеляційні скарги до суду не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд виходив з того, що вона належним чином підтвердила своє постійне проживання на території України до 24 серпня 1991 року і цей факт має юридичне значення, оскільки з ним пов’язано набуття громадянства за територіальним походженням.
Проте, до такого висновку суд прийшов, допустивши порушення норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення порушеного заявницею питання.
Так за змістом ст. 256 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або порушення особистих чи майнових прав фізичної особи, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
ОСОБА_1 просила суд встановити факт її постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, від якого відповідно до ст. 8 Закону України «Про громадянство України»залежить вирішення питання про набуття громадянства України за територіальним походженням особою, яка на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991р.) постійно проживала на території України є іноземцем, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство.
Пунктом 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
На думку колегії суддів, заявницею не надано доказів на підтвердження того, що вона на законних підставах постійно проживала на території України з 1988 року.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є громадянкою Соціалістичної Республіки В’єтнам. Заявниця знаходилася на території України з 1988 року відповідно до Угоди між Урядом СРСР та Урядом Соціалістичної Республіки В’єтнам про направлення та прийняття в’єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємствах і в організаціях СРСР від 02 квітня 1981 року, а тому проживала на території України тимчасово на період роботи та після її завершення мала повернутися до В’єтнаму.
Після розпаду СРСР заявниця залишилася проживати в України, однак доказів про отримання дозволу на постійне проживання на території України, так само як і доказів про отримання посвідки на постійне проживання в Україні в установлених Законом України «Про імміграцію»порядку та строк, вона суду не надала.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що станом на 24 серпня 1991 року ОСОБА_1 перебувала на території України на законних підставах, але тимчасово.
До того ж, при вирішенні питання про обґрунтованість заявленої вимоги суд, крім перевірки та встановлення факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року, повинен був встановити той факт, чи подав заявник до компетентного органу зобов’язання припинити іноземне громадянство –письмово оформлену заяву іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянство (підданство) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (абзац 12 ст.1 Закону України «Про громадянство України»), так як при відсутності такої письмово оформленої заяви - зобов’язання припинити іноземне громадянство факт проживання заявниці на території України у зазначений нею період не породжує для неї юридичних наслідків і не може бути встановлений судом.
Оскільки, ОСОБА_1, будучи громадянкою В’єтнаму не надала суду належних доказів про те, що вона станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України, і про те, що вона звернулася до органів МВС України за місцем проживання з відповідною заявою - зобов’язанням про припинення громадянства В’єтнаму і суд зазначену обставину при розгляді даної справи не досліджував і не встановив, його висновки про те, що факт проживання на території України має для заявниці юридичне значення і про те що цей факт у зазначений нею період часу підлягає встановленню судом, є помилковим.
Застосувавши до спірних правовідносин Інструкцію «Про порядок прийняття, розгляду та проходження в органах внутрішніх справ України клопотань, заяв, інших документів з питань громадянства України», затверджену наказом МВС України від 30.03.1998 року №211, суд не врахував, що наказом МВС України від 28.05.2001 року №431 зазначений вище наказ №211 від 30.03.1998 року визнаний таким, що втратив чинність у зв'язку з набранням чинності з 01 березня 2001 року Закону України "Про громадянство України" та затвердженням Указом Президента України від 27 березня 2001 року N215 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.
Суд прийняв до свого провадження та розглянув по суті заяву ОСОБА_1, яка в якості заінтересованої особи зазначила ВГІРФО УМВС України в Херсонській області, в той час як відповідно до п.90 наведеного вище Порядку, повноважним органом щодо вирішення питання про набуття громадянства є управління МВС України в Херсонській області.
Слід зазначити, що при вирішенні даної справи представник органу внутрішніх справ, заперечуючи проти заявлених в ній вимог, не заявляв своїх заперечень щодо достовірності наданих заявницею у підтвердження факту і підстав проживання та місця роботи у спірний період на території України доказів, тому їх достовірність судом не перевірялася в силу закріпленого ст.10 ЦПК України принципу змагальності сторін у цивільному судочинстві та відповідно до ст.60 ЦПК України.
На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги з цього приводу не обґрунтовані належними доказами і не мають правового значення для кінцевого результату перегляду судового рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви із наведених вище підстав, зважаючи на те, що відповідно до діючого в Україні цивільного процесуального законодавства суд вправі встановити лише ті факти, які мають для заявника юридичні наслідки.
На підставі викладеного, ст.8 Закону України «Про громадянство України», керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційні скарги УМВС України в Херсонській області, прокурора Цюрупинського району Херсонської області задовольнити.
Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 26 березня 2010 року скасувати і ухвалити нове.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про встановлення факту її постійного проживання на території України до 24.08.1991 року.
Рішення набирає чинності з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцять днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: