АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-910/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 41,42 Подорога Л.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пономаренко В. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПономаренка В.В.
суддівКорнієнко Н.В., Гончар Н.І.
при секретаріБурдуковій С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2011 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приват банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третьої особи на стороні відповідачів – служби у справах дітей Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області про примусове виселення, -
в с т а н о в и л а :
25 січня 2011 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третьої особи на стороні відповідачів – служби у справах дітей Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області про примусове виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що 17 липня 2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № CSR0GA01160101 від 17.07.2007 року, згідно з яким позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 44900 грн. з кінцевим терміном повернення до 18.17.2017 року, та в забезпечення виконання зобов’язань за вказаним договором, було укладено договір іпотеки № CSR0GA01160101 від 17.07.2007 року, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 та належить на праві власності відповідачу. У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору, банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказані позовні вимоги, рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 09.07.2009 року було задоволено у повному обсязі, однак не зважаючи на те, що рішення суду набрало законної сили, позивач не може реалізувати предмет іпотеки та відновити свої порушені права, оскільки у зазначеному житловому будинку зареєстровані і інші особи, окрім іпотекодавця: ОСОБА_7 та неповнолітня ОСОБА_8 На підставі наведених обставин позивач просив суд виселити всіх осіб, які зареєстровані і проживають у житловому будинку по АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м. Городище.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позовні вимоги не визнали і заперечували щодо їх задоволення, вказуючи, що оскільки, у домоволодінні, проживає неповнолітня особа - ОСОБА_8 і її виселення, суперечить вимогам Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, відповідно до якого, діти, члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення, мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Відповідно до п. 3 ст. 17 цього ж Закону, батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання і, відповідно, у батьків немає зазначеного дозволу, тож дитину не можна позбавляти житлової площі. Відповідно до п. 2 ст. 11 вказаного Закону, кожна дитина має право на проживання в сім'ї, разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків, тобто від'єднання батьків від дитини не припустиме. Крім того, відповіднодост.109 ЖК України, виселення громадян при зверненні стягнення на жилі
приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи,
повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для
надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла, для тимчасового проживання,
відповідно до ст. 132-2 ЖК України. Відповідно до вказаних норм відповідачі по справі повинні забезпечити альтернативним житлом, з фонду житла для тимчасового проживання, у разі їх виселення із займаної нерухомості, оскільки інше
житло у них відсутнє та вони не мають змоги його придбати.
Представник третьої особи на стороні відповідача - служби у справах дітей Городищенської районної державної адміністрації, вважає пред'явлений позов таким, що суперечить інтересам неповнолітньої ОСОБА_8, та не підлягає задоволення.
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» задоволено повністю, виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, з житлового будинку по АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області.
Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2011 року.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.07.2007 року, між позивачем та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № CSR0GA01160101, відповідно до якого, відповідачу було надано кредит у розмірі 44900 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04% на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 18.07.2017 року. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_6, 17.07.2007 року, було укладено договір іпотеки № CSR0GA01160101, відповідно до якого, відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1. Майно належало на праві власності відповідачу ОСОБА_6 У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, який рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 09.07.2009 року, був задоволений. Вказане рішення суду, на момент звернення позивача з позовом про примусове виселення, набрало законної сили.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у відповідності до ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення, є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані у іпотеку житловий будинок або житлове приміщення, всі мешканці зобов'язанні на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника, добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення, протягом одного місяця, з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці, добровільно не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший, погоджений сторонами строк, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
21.12.2010 року, особам зареєстрованим у житловому будинку по АДРЕСА_1 позивачем було направлено вимоги про добровільне виселення, які, згідно з даними поштового повідомлення, були отримані відповідачами 23.12.2010 року. Факт отримання даних вимог про виселення, не заперечується і самими відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Добровільно відповідачі залишати вказана місце свого проживання, не бажають, тому вони підлягають виселенню із зняттям з реєстрації в судовому порядку.
Посилання відповідачів на те, що виселення відповідачів не можливе через проживання у житловому будинку неповнолітньої ОСОБА_8, вірно судом першої інстанції не прийнято до уваги, оскільки встановлено, що неповнолітня ОСОБА_8 проживає у зазначеном будинку, з моменту реєстрації у ньому її матері - ОСОБА_7 Згідно відомостей у паспорті, остання, була зареєстрована у вказаному будинковолодінні 04.11.2008 року.
Відповідно до ч.3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не входять до кола осіб, які, проживаючи у житловому будинку, не підлягають виселенню, оскільки, до кола цих осіб, відносяться ті особи, щодо проживання яких, договір найму (оренди) був укладений до моменту укладання іпотечного договору (у даному випадку це - 17.07.2007 року) і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований в установленому законом порядку. Крім цього, зареєструвавши ОСОБА_7 у якості пожильців житлового будинку, ОСОБА_6 порушив пп. 20.12 п. 20 договору іпотеки будинку № CSR0GA01160101 від 17.07.2007 року, відповідно до якого, іпотекодавець, при укладенні договору, зобов'язався не надавати документи у відповідні державні органи, з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки, без письмової згоди на це іпотекодержателя та нотаріального посвідчення згоди цих осіб на їх виселення в разі звернення стягнення на предмет іпотеки.
Наведене свідчить, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують і не дають підстав для її задоволення, тому суд апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.
Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 – відхилити.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2011 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приват банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третьої особи на стороні відповідачів – служби у справах дітей Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області про примусове виселення – залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :