АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-364/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : № 30, 34 Степаненко О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Василенко Л. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВасиленко Л.І.
суддівБородійчука В.Г., Гончар Н.І.
при секретаріГолобородько С.О.
адвокатів ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7, третя особа - ВАТ АТП 17127 про відшкодування завданих збитків,
в с т а н о в и л а :
28.09.2009 р. ОСОБА_8 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_7, третя особа - ВАТ АТП 17127 про відшкодування завданих збитків.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказала, що 19.02.2004 р. вона зареєструвалася як фізична особа-підприємець, свідоцтво № НОМЕР_3, ідентифікаційний номер фізичної особи-підприємця НОМЕР_1, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР № 2 026 017 0000 011187.
У неї у власності знаходиться автобус марки «Богдан» А 09202, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, який зареєстрований за нею в Черкаському РЕВ 29.03.2007 р.
20.05.2008 р. нею, на підставі трудового договору-контракту, був прийнятий на роботу ОСОБА_7 на посаду водія. Згідно п. 2 вказаного договору відповідач несе повну матеріальну відповідальність за транспортні засоби, що довірені йому в підзвіт.
10.06.2008 р. ОСОБА_7 виїхав на маршрут № 5-4 «Аврора-Луначарського» згідно дорожнього листа № 039894. Автобус був в технічно справному стані, про що є відмітка на дорожньому листі механіка КТП ВАТ «ЧОТП-17127».
10.06.2008 р. о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом - автобусом «Богдан» номерний знак НОМЕР_2 порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, та було пошкоджено автобус.
Дорожньо-транспортна пригода сталася по вині водія ОСОБА_7, відповідно до постанови суду по справі 3-13074/2008 р. від 23.07.2008 р. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
Автобус «Богдан» номерний знак НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди перебував в ремонті з 10.06.2008 р. по 25.07.2008 р.
Під час експлуатації автобуса, валовий дохід від його експлуатації становив в середньому 1200 грн., за кожний день експлуатації автобуса, чистий дохід 600 грн., вказані дані підтверджуються квитково-обліковими листами, які виписувалися на кожний день експлуатації автобуса.
Згідно калькуляції на виконання робіт по ремонту автобуса «Богдан А 92202», витрати по розбору, збору, рихтуванню та покрасці становили 15840 грн., витрати на запасні частини становили 13494,05 грн.
Автобус був застрахований і позивачка отримала страхову виплату в сумі 18 200 грн.
З вини водія ОСОБА_7 автобус перебував в ремонті 46 днів, за цей час вона не отримала чистого доходу, який реально могла б отримати в сумі 27 600 грн.
На ремонт автобуса позивачка витратила 29334,05 грн., страхова компанія сплатила 18 200 грн., різниця становить 11134,05 грн., які понесені нею з вини водія.
Автобус вона придбала в кредит, і тому коли стало відомо про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася з вини водія автобуса, їй було завдано моральної шкоди, яка виразилася в тому, що у неї виникли душевні переживання, страждання в зв’язку з проблемою повернення кредиту, сильні переживання також виникли в зв’язку з невідомістю чи є потерпілі серед пасажирів, чи всі живі із за цього у неї погіршився стан здоров’я, тому вона вважає, що з вини водія їй завдано моральну шкоду в сумі 25 000 грн.
Позивачка просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_7 завдану майнову шкоду в розмірі 38 734,05 грн., моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., витрати на отримання правової допомоги в сумі 5 000 грн. та судові витрати.
В судовому засіданні, 28.04.2010 р. позивачка надала суду заяву про уточнення позовних вимог, зменшивши суму витрати на отримання правової допомоги та просила стягнути на її користь 1 000 грн. витрат на отримання правової допомоги а. с. 71.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2010 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 матеріальні збитки в сумі 11 134,05 грн., моральну шкоду в сумі 4 000 грн., судовий збір в сумі 111,34 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., витрати на правову допомогу в сумі 1 000 грн., а всього 16 365,39 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
При цьому вказав, що трудовий договір на який посилається позивачка, як на одну з підстав звернення до суду, не відповідає чинному законодавству, так як був підписаний після скоєння ДТП на вимогу ОСОБА_8 та не здійснено його реєстрацію в службі зайнятості.
Крім того, протокол огляду транспортного засобу від 11.06.2008 р., який містить перелік та характер пошкоджень, яких зазнав транспортний засіб, не містить його підпису.
Вважає, що стороною в даній справі повинно бути ВАТ «Черкаське автотранспортне підприємство 17127».
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з’явились, адвоката ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 – ОСОБА_9, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки районний суд виходив з того, що на підставі трудового договору – контракту ОСОБА_7 був фактично допущений до роботи роботодавцем ОСОБА_8, отже у спірний період перебував з останньою у трудових відносинах, тому є належним відповідачем у справі. 10.06.2008 р. керуючи автобусом «Богдан» номерний знак НОМЕР_2 відповідач порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автобус зазнав пошкоджень. ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. З урахуванням приведеного, керуючись ст. ст. 386, 1166, 1192 ЦК України суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню завдана матеріальна шкода в сумі 11134,05 грн., а саме різниця між сплаченою за ремонт позивачкою сумою 29334,05 грн. та отриманим страховим відшкодуванням.
Крім того, суд дійшов висновку, що позивачці була завдана моральна шкода, розмів якої судом був визначений в 4000 грн. Вирішенні спору суд керувався нормами ЦК України, які регламентують загальні положення про відшкодування шкоди.
Однак повністю погодитись з висновком районного суду не можна, оскільки суд не правильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції, скасовує із наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 20.05.2008 р. позивачкою, як фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму працівників, згідно трудового договору-контракту, був прийнятий на роботу ОСОБА_7 на посаду водія.
Відповідно до п. 2 вказаного договору ОСОБА_7, як виконавець, несе повну матеріальну відповідальність за інвентар, товар, устаткування та транспортні засоби, що довірені йому в підзвіт. У випадку їх псування, поломки чи нестачі товару, що визначаються роботодавцем, відповідальність несе винний. Об’єктивні та суб’єктивні причини завданих збитків у всіх випадках визначаються договірними сторонами а. с. 11.
Згідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року N 260 зі змінами та доповненнями «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою», діючого на час виникнення правовідносин, трудовий договір повинен бути зареєстрований Фізичною особою у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.
Наданий позивачкою, в підтвердження заявлених позовних вимог, трудовий договір не містить відмітки про здійснення вказаної реєстрації а. с. 19.
Проте оскільки ОСОБА_7 був фактично допущений до роботи, то трудовий договір, відповідно до діючого трудового законодавства, вважається укладеним.
10.06.2008 р. о 9 год. 30 хв. ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом – маршрутним автобусом № 5 «Богдан» номерний знак НОМЕР_2 порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, та було пошкоджено автобус.
Відповідно до постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.07.2008 р. ОСОБА_7 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП а. с. 37.
11.09.2008 р. ОСОБА_8 по договору страхування отримала від страхової компанії страхову виплату в розмірі 18 268,02 грн., що вбачається з платіжного документу та визнається позивачкою а. с.57.
При цьому розмір нарахованого та виплаченого страховою компанією страхового відшкодування ОСОБА_8 не оспорювався.
Згідно до рахунку ПП «Зоря», який провів відновлювальний ремонт належного ОСОБА_8 автобуса, нею за ремонт сплачено 15 840 грн., за запасні частини – 13 494,05 грн., а всього 29 334,05 грн.
Суд першої інстанції встановивши, що відповідач перебував з позивачкою, як суб’єктом підприємницької діяльності, в трудових відносинах та згідно до трудового договору - контракту ніс повну матеріальну відповідальність за транспортний засіб, що був довірений йому в підзвіт, дійшовши висновку, що вимога про стягнення завданої майнової та моральної шкоди підлягає задоволенню, керувався не нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини – ст. 134 КЗпП України, а загальними положеннями цивільного законодавства, які визначають підстави відповідальності за завдану майнову та матеріальну шкоду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, у випадку, коли між працівником і підприємством відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Статтею 135-1 КЗпП затверджений спеціальний перелік посад та робіт, що заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва. Цей перелік не підлягає розширюваному тлумаченню.
Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 р. N 14 роз'яснив, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.
Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 р. N 1545 визначено, що на території України діють законодавчі акти СРСР, якщо вони не суперечать законодавству України.
Згідно до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємство, установа, організація можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. N 447/24, ОСОБА_7, як водій, не належить до категорії працівників (за займаною посадою і виконаною роботою), з якими підприємство повинно укладати письмовий договір про повну матеріальну відповідальність.
Договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в зазначеному переліку не вказані, юридичної сили не мають.
Отже з наведеного випливає, що письмовий трудовий договір – контракт, яким зокрема встановлено і повну індивідуальну матеріальну відповідальність (п. 2), укладений між позивачкою, як фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності та ОСОБА_7 20 травня 2008 р., в частині відповідальності за збереження транспортного засобу - автобуса, на якому він, як водій, здійснює перевезення, не має юридичної сили.
Висновки суду про відповідальність ОСОБА_7 в розмірі реально потрачених позивачкою коштів щодо відновлювального ремонту автобуса, за винятком сплати страховою компанією страхового відшкодування, тобто в повному об'ємі заподіяної позивачці шкоди внаслідок пошкодження автобуса в ДТП не відповідають вимогам закону та встановленим по справі обставинам.
Відповідно до вимог ст. 132 КЗпП України ОСОБА_7 може нести матеріальну відповідальність за заподіяну позивачці пошкодженням автобуса шкоду в межах його середнього заробітку.
Проте в матеріалах справи, зокрема і в трудовому договорі-контракті, відсутні докази про середній заробіток відповідача.
Крім того, укладений між сторонами трудовий договір-контракт та діюче трудове законодавство не передбачають підстав відшкодування виконавцем роботодавцю завданої моральної шкоди.
За таких обставин ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 130, 132, 134, 135-1 КЗпП України, ст. ст. 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2010 року скасувати.
ОСОБА_8 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7, третя особа - ВАТ АТП 17127 про відшкодування завданих збитків, відмовити. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді :