АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-760/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія 10.2.1 Гарань С.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Пономаренко В. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоПономаренко В.В.
суддівКорнієнко Н.В., Гончар Н.І.
при секретарі
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2009 року по справі за адміністративним позовом управління пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша Черкаської області про стягнення заборгованості з виплати пенсії по інвалідності та державної адресної допомоги, -
в с т а н о в и л а :
Управління пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша Черкаської області про стягнення заборгованості з виплати пенсії по інвалідності та державної адресної допомоги в сумі 294042 грн. 69 коп.
В судовому засіданні позивачем уточнено позовні вимоги, згідно яких окрім вимог щодо стягнення боргу, управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області просить також визнати дії відповідача щодо відмови у прийнятті до відшкодування коштів на виплату пенсій та адресної допомоги неправомірними.
В обгрунтування заявлених позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області зазначає, що відповідач в порушення Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не приймає до заліку та не відшкодовує позивачеві пенсії осіб, які отримали каліцтво або втратили годувальника на підприємствах республік колишнього СРСР і інших територіях за кордоном України, а також витрати з виплати адресної допомоги. У зв'язку з чим виникла заборгованість за період з липня 2007 року по січень 2009 року в сумі 294 042. 69 грн., а саме: заборгованість щодо відшкодування адресної допомоги на суму 282 063. 42 грн., заборгованість щодо відшкодування витрат з виплати пенсії по інвалідності в розмірі 11 979. 27 грн.
На думку позивача, з набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обов'язок відшкодування заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я шкоди або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності, в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Разом з тим, частиною 2 статті 24 Закону України встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» № 265 від 26.03.2008 року визначено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченою цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога. У зв'язку з чим відшкодування витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги повинно здійснюватись відповідно до чинного законодавства за рахунок коштів, з яких виплачуються пенсії по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Представник відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша Черкаської області заперечував проти поданого адміністративного позову мотивуючи це тим. що згідно статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. Оскільки передача означених документів не відбулася, то підстав у відповідача для відповідних виплат немає.
Щодо відшкодування державної адресної допомоги відповідач зазначив, що Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, встановлено вичерпний перелік виплат, які підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду. Відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України адресної допомоги даним Порядком не передбачено.
Окрім того, відповідач зазначив, що єдиним способом захисту порушеного права позивача є саме відшкодування, однак останнє проводиться лише на централізованому рівні у зв'язку з чим позов повинен подаватися на рівні центральних органів сторін.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2009 року в задоволенні позовних вимог управління пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша Черкаської області про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості з виплати пенсії по інвалідності та державної адресної допомоги - відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі управління пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою вимоги управління задовольнити повністю, так як вважає постанову суду від 22 травня 2009 року винесеною з порушенням чинних норм матеріального та процесуального права України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, судова колегія проходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги по наступних підставах.
Вирішуючи справу суд правильно виходив з того, що статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування N16/98-ВР від 14.01.1998 року (далі-Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантії яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі вид
загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування;
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві і
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок
безробіття, інші види страхування, передбачені законами України.
Відносини, що виникають за зазначеними в частині першій цієї статті видам загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремим законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання серед соціальних послуг та матеріального забезпечення надаються, зокрема відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» N 1105-XIV від 23.09.1999р. у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
В той же час, у частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення
застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками
виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася
застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного
страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 2 статті 7 («Прикінцеві положення») Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» N 2272-111 від 22.02.2001р., який набрав чинності з 01.04.2001р., встановлено, що фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001р.. з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця. Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти. виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» N 1105-XIV від 23.09.1999р. закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.
Так, судом встановлено, що позивачем були понесені витрати на виплату і доставку пенсій (основного розміру), які не прийняті до заліку на відшкодування, за липень 2008 року-січень 2009 року на загальну суму 11 979. 27 грн.. в тому числі ОСОБА_1. 3 808 гри., що підтверджується Актами щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання між позивачем та відповідачем за липень 2008 року-січень 2009 року та Списками осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що не прийняті до заліку відповідачем за відповідний період.
За змістом частини 2 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» N 1105-XIV від 23.09.1999р. особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 20.03.2007р. у справі № 21-897во06. від 20.03.2007р. у справі №1087во06. від 05.02.2008р. у справі № 21-1092во06.
Підпунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» N 1788-ХП від 05.11.1991р. встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до пункту 3 розділу XI («Прикінцеві положення») Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» N 1105-XIV від 23.09.1999р. відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом 3 пункту 3 розділу XI зазначеного Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної й моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися, та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту. Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці» N 2694-ХІІ від 14.10.1992р., які ліквідуються.
В той же час, відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав -учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Отже, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Стосовно відшкодування пенсії по інвалідності ОСОБА_1. суд зазначає, що згідно
Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і
аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1112 від
25.08.2004р. відмова в підписання акту розслідування хронічного професійного
захворювання за формою П-4, оформляється відповідним актом, який є невід'ємною
частиною акта форми П-4, а отже не може свідчити про його невідповідність вимогам
чинного законодавства. Документів, що підтверджують факт оскарження акту розслідування
хронічного професійного захворювання від 25.07.2007р. в судовому порядку відповідачем не
надано.
Щодо відшкодування витрат на виплату адресної допомоги суд вірно зазначив, що статтею 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003р., яка визначає соціальні виплати непрацездатним громадянам, встановлено, що непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених
виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. При цьому у разі якщо сукупність зазначених виплат разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» № 265 від 26.03.2008р. установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
При цьому виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Судом встановлено, що позивачем у липні 2008 року-січні 2009 року понесені витрати з виплати та доставки державної адресної допомоги в сумі 282 063, 42 грн., що підтверджується Актами щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання між позивачем та відповідачем за липень 2008 року-січень 2009 року та Списками осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що не прийняті до заліку відповідачем за відповідний період.
Отже, відповідачем не прийнято до відшкодування виплачену позивачем суму державної адресної допомоги в розмірі 282 063. 42 грн., що підтверджується Списками осіб, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що не прийняті до заліку відповідачем у липні 2008 року-січні 2009 року. Таблицями розбіжностей до інформації про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за липень 2008 року-січень 2009 року, а також Розрахунком заборгованості, що підлягає відшкодуванню, наданим позивачем.
Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХП від 05.11.1991 передбачено, що пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органам Пенсійного фонду України.
Однак, як зазначалося вище, з набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999р. обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності та в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, оскільки пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Суд прийшов до правильного висновку, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, повинна здійснюватися відповідно до чинного законодавства за рахунок коштів, з яких виплачуються основний вид пенсії по інвалідності чи у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Суд вірно зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права зокрема шляхом відшкодування витрат з виплати та доставки пенсій по інвалідності, а також державної адресної допомоги, не відповідає положенням чинного законодавства України, оскільки Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань N 5-4/4 від 04.03.2003р.. що регулює спірні правовідносини, визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» N1105-XIV від 23.09.1999р. (крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 25.01.2005р. у справі № 7/102.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша Черкаської області є робочими органами відповідних фондів на місцевому рівні, що свідчить про неналежний склад сторін у справі.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що він позбавлений можливості провести заміну неналежної сторони зокрема місцевих органів відповідних фондів на їх центральні органи, оскільки відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України це потягне зміну підсудності адміністративної справи.
Стосовно визнання дій відповідача неправомірними суд прийшов до вірного висновку, що з урахуванням неналежного складу сторін, а також віднесення питань щодо відшкодування оспорюваних витрат до компетенції центральних органів відповідних фондів, вимоги позивача в цій частині є необгрунтованими.
Суд у рішенні всебічно і повно проаналізував Закони та інші нормативні акти, які регулюють правовідносини сторін. Висновки суду відповідно аргументовані і якихось суперечностей у них колегія суддів не вбачає.
Згідно ст. 200 КАС України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,207 КАС України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2009 року по справі за адміністративним позовом управління пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша Черкаської області про стягнення заборгованості з виплати пенсії по інвалідності та державної адресної допомоги - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді :