Справа №-2-634 2007 рік

 

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

22.05.2007 року                                                                м.  Василівна

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді          Степаненко Ю.А.

При секретарі                  Васюковій М. О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 до Дніпрорудненською міської ради Василівського району Запорізької області,  третя особа: Дніпрорудненська державна нотаріальна контора,  про визнання часток в спільному майні , -

 

ВСТАНОВИВ:

 

В позовній заяві позивач вказує,  що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2. Після її смерті спадкоємцем на спадщину був її чоловік та батько позивача -ОСОБА_3,  який фактично прийняв спадщину після померлої,  але не оформив,  так як помер ІНФОРМАЦІЯ_2,  склавши на позивача заповіт на спадкове майно -квартируАДРЕСА_1.

Позивач є єдиний спадкоємцем за заповітом на спадщину,  що відкрилася після смерті ОСОБА_3.

Позивач в установлений законом стром подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини,  де йому було роз'яснено,  що свідоцтво про право спадщину на спадкове майно йому видано бути не може,  у зв'язку з тим,  що у Свідоцтві про право власності на житло від 15 грудня 1993року не визначений розмір часток померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у спільному майні.

Згідно статті 357 Цивільного кодексу України частки в праві спільної часткової власності вважаються рівними,  якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.  За Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" розмір часток невизначений,  а вирішити питання про визначення частки за узгодженням співвласників не представляється можливим у зв'язку зі смертю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

За даними технічного паспорта,  виданого Василівский районним Бюро технічної інвентаризації Запорізької області від 01 грудня 1993 року кожному із співвласників належить по 1\2 частині ідеальної частки. Згідно довідок №№ 437,  438 від 15 березня 2007 року з ОСОБА_3з ІНФОРМАЦІЯ_3 та на момент приватизації в квартирі були зареєстровані ОСОБА_2.

Позивач просить суд,  визначити частки в розмірі по 1\2 частині в квартирі АДРЕСА_1,  що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав,  викладених у позові.

Представник Дніпрорудненської державної нотаріальної контори Василівського району Запорізької області в судове засідання не з'явився,  але надав суду заяву з проханням розглянути справу в його відсутність.

Представник Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області в судове засідання не з'явився,  про причини не явки суду не повідомив,  хоча про дату,  час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином,  про що свідчить повідомлення,  яке є в матеріалах справи.

Суд згідно  ст. 76, 169 ЦПК. України,  зі згоди позивача,  вважає можливим розглянути справу та ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд,  вислухавши пояснення позивача,  оцінивши надані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням,  що грунтується на всебічному,  повному,  об"ективному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів,  прийшов до висновку про те,  що позов підлягає задоволенню на підставі слідуючого:

Згідно  ст. 60 СК України,  майно,  набуте подружжям за час шлюбу,  належить дружині та

 

чоловікові на праві спільної сумістної власності.

Згідно  ст. 61 СК України,  об'єктами права спільної сумістної власності подружжя можуть бути будь-які речі,  за винятком тих,  які виключені з цивільного обороту.

Згідно  ст. 63 СК України,  дружина та чоловік мають рівні права на володіння,  користування і розпорядження майном,  що належить їм на праві спільної сумістної власності,  якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно  ст. 69 СК України,  дружина і чоловік мають право на поділ майна,  ща належить їм на праві спільної сумістної власності.

Згідно  ст. 70 СК України,  у разі поділу майна,  що є об"єктом права спільної сумістної власності подружжя,  частки майна дружини та чоловіка є рівними,  якщо інше не визначено домовленністю між ними або шлюбним договором.

Згідно  ст. 71 СК України,  майно,  що є об"єктом права спільної сумістної власності подружжя,  ділиться між ними в натурі.

Згідно  ст. 316 ЦК України,  правом власності є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від волі інших осіб.

Згідно  ст. 317 ЦК України,  власникові належать права володіння,  користування та розпорядження своїм майном.  На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно  ст. 319 ЦК України,  усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно  СТ. 321 ЦК України,  право власності є непорушним.  Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно  ст. 355 ЦК України,  майно,  що є у власності двох або більше осіб (співвлаників),  належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно  ст. 368 ЦК України,  майно,  набуте подружжям за час шлюбу,  є їхньою спільною сумістною власністю.

Згідно  ст. 369 ЦК України,  співвласники майна,  що є у спільній суміснній власності,  володіють і користуються ним спільно.

Згідно  ст. 370 ЦК України,  виділ частки із майна,  що є у їх спільній сумісній власності,  здійснюється у порядку,  встановленому  СТ. 364 цього Кодексу.

Згідно  ст. 364 ЦК України,  якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим,  співвласник,  який бажає виділу,  має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно  СТ. 183 ЦК України,  неподільною є річ,  яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно  ст. 379 ЦК України,  житлом фізичної особи є житловий будинок,  квартира,  інше приміщення,  призначені та придатні для постійного проживання в них.

Згідно  ст. 383 ЦК України,  власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання,  проживання членів своєї сім'т,  інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно  ст. 4 Закону України "Про власність",  власник на свій розсуд володіє,  користується і розпоряджається належним йому майном.

Згідно  ст. 16 Закону України "Про власність",  майно,  нажите подружжям за час шлюбу,  належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно  ст. 48 Закону України "Про власність",  власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Згідно до ч.3  ст. 10 ЦПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.1  ст. 11 ЦПК України,  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі.

Згідно  ст. 57 ЦПК України,  доказами є будь-які фактичні дані,  на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,  що обгрунтовіють вимоги і заперечення сторін,  та інших обставин,  які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін,  третіх осіб,  їхніх представників,  допитаних як свідків,  показань свідків,  письмових доказів,  речових доказів.

Згідно  ст. 58 ч.1 ЦПК України,  належними є докази,  які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно  ст. 59 ч.2     ЦПК України,  обставини справи,  які за законом мають бути підтверджені

 

певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно  ст. 60 ЦПК України,  кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі,  виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 одружилися 01.08.1953 року,  що підтверджується свідоцтвом про шлюб,  копія якого є в матеріалах справи.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло,  копія якого є в матеріалах справи,  в період перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у шлюбі,  ними було приватизовано квартиру №69 будинку АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2,  а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3,  що підтверджується свідоцтвами про смерть,  копії яких є в матеріалах справи.

Позивач є спадкоємцем майна померлих,  відповідно до заповіту,  копія якого є в матеріалах справи.

Таким чином,  враховуючи вищевикладене,  суд вважає можливим визначити частки у спільному сумістному майні подружжя ОСОБА_3,  який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2,  яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  а саме: квартири АДРЕСА_1,  у розмірі по '/2 частці квартири кожному.

Враховуючи вищевказане,  керуючись  ст.  ст. 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України,   ст.  ст. 3 16, 3 І 7, 3 19, 321, 355, 368, 369, 370, 364, 183, 379, 383 ЦК України,  Законом України "Про власність" від 26.03.1991 року зі змінами,   ст.  ст. 10, 11,  57, 58, 59, 60, 64, 208, 209, 212, 213, 214, 215,  224,  226, 228, 232, 233 ЦПК України, -

 

ВИРІШИВ:

 

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпрорудненською міської ради Василівського району Запорізької області,  третя особа: Дніпрорудненська державна нотаріальна контора,  про визнання часток в спільному майні, - задовольнити.

Визначити частки у спільному сумістному майні подружжя ОСОБА_3,  який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2,  яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  а саме: квартири АДРЕСА_1,  у розмірі по Уг частці квартири кожному.

Заочне рішення може бути переглянуто судом,  що його ухвалив,  за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької бласті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не буде подана у строк,  вказаний вище,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не буде скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.