Справа № 22-Ц-826/06 Рядок 15

Головуючий у І інстанці - Івасюта Л.В. Доповідач - Здрилюк О.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2006 року                                                                                          місто Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я., суддів - Карпук А.К., Здрилюк О.І, при секретарі Губарик К.А., з участю позивача ОСОБА_1, пр-ка позивача ОСОБА_2, пр-ка відповідача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», товариства з додатковою відповідальністю «Кредо» про стягнення страхового відшкодування за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 23 травня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1;

представник позивача - ОСОБА_2;

відповідачі - закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», товариство з додатковою відповідальністю «Кредо»;

представники відповідачів - ОСОБА_3, Максимчук Юрій Павлович, Веремій Валерій Степанович, Місюра Ірина Василівна.

Колегія суддів -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 травня 2006 року в позові ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», товариства з додатковою відповідальністю «Кредо» про солідарне стягнення страхового відшкодування в розмірі 6169 грн. 67 коп. - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати це рішення і ухвалити нове - про задоволення позову.

Вважає, що судом допущено неповне з*ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що всупереч вимогам договору страхування належного позивачу автомобіля та Закону України «Про страхування», страхове відшкодування, яке було виплачене позивачу в розмірі 2878 грн. 78 коп. є значно заниженим розміром та таким, що не відповідає фактичним витратам на ремонт автомобіля. Відповідачу було надано рахунки-фактури про дійсну вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, але здійснити доплату страхової виплати позивачу безпідставно відмовлено.

Заслухавши позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які апеляційну скаргу підтримали, представника відповідача - ЗАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3, який апеляційну скаргу заперечив, дослідивши матеріали справи, перевіривши докази

в межах доводів апеляційної скарги, законність і обгрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами 05.05.2004 року укладено договір № НОМЕР_1 страхування наземного транспорту - автомобіля ВАЗ-2107, 2004 року випуску, р.н. НОМЕР_2 (а.с. 10-11).

01 листопада 2004 року сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль отримав механічні пошкодження, що на підставі страхового акта № 2544 було віднесено до страхового випадку і позивачу виплачено страхове відшкодування в розмірі 2827 грн. 78 коп..

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Повно та об*єктивно дослідивши обставини справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що надані позивачем рахунки-фактури на загальну суму 8997 грн. 45 коп. не можуть бути підставою для визначення розміру страхового відшкодування та доказом про обґрунтованість понесення саме такого розміру витрат на відновлювальний ремонт автомобіля.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія судців, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 23 травня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.