РІШЕННЯ

2-  349/2007  p. ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

27 квітня 2007 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді

Кононенко О.Ю., при секретарі Супрун A.M., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Низівської сільської ради, треті особи:     Комунального    підприємства    «Сумське    міське    бюро    технічної інвентаризації», відділ містобудування, архітектури тажитлово- комунального господарства Сумської райдержадміністрації   про   визнання   права   власності      на   домоволодіння   в   порядку   спадкування   за заповітом,

ВСТАНОВИВ   :

Позивачка звернулася до суду з позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_2, останнім місцем проживання якого було: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть та довідкою селищної ради. 28 квітня 2006 року Сумською державною нотаріальною конторою за №1-1285 від імені ОСОБА_2 було посвідчено-заповіт, за яким все належне йому майно він заповів позивачці. Дружина ОСОБА_2 померла раніше, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Спадкоємці, які мали право на обов'язкову частку у спадщині спадщину не прийняли і на неї не претендують. Позивачка у встановлений законом строк прийняла спадщину, так як подала до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Викладені факти підтверджуються витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на домоволодіння за АДРЕСА_1, що належало померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлі, видане 20.04.1959 року. Житловий будинок та господарчі будівлі були побудовані ще в 1956-1957 році та потребували реконструкції та поліпшення. Тому батько позивачки у відповідності до дозволу селищної ради уклав договір на будівництво житлового будинку, сараю та погрібу на земельній ділянці, що знаходилася у нього у користуванні і була відведена під забудову. Викладені факти підтверджуються договором на забудову від 10.05.1967 року, рішення виконкому Низівської селищної ради №9 від 27.04.1967 року, дозволу на проведенні робіт та акту про відведенні земельної ділянки під забудову. Але в процесі будівництва на земельній ділянці, що була надана йому у користування ОСОБА_2 побудував і житловий будинок, і господарчі будівлі з відхиленням від проекту, а деякі господарчі будівлі взагалі без дозволу селищної ради. Так, за життя ОСОБА_2, без належного дозволу, для поліпшення, тлових умов побудував житловий будинок „А-І" площею 46,8 кв.м., житловою площею 28,5 м. , який складається з житлових кімнат 1-2 площею 8,9 кв.м, 1-3 площею 19,6 кв.м, кухні 1-1 зщею 9,3 кв.м з прибудовою „а", яка складається з кладової II, площею 3,8 кв.м, та коридору площею 5,2 кв.м. Крім того, померлий побудував сарай „В ' ,„ кухню „В", погрібняк „Д" з відхиленням від проекту, так як збільшив їх розміри. Без належного дозволу побудував погріб "п\г", вбиральню „З", сарай „Г". Але за життя батько позивачки не отримав дозволу на будівництво та не здав побудовані приміщення в експлуатацію, не отримав свідоцтво про право власності на збудовані приміщення та господарчі будівлі. В зв'язку з цим при оформленні спадщини нотконтора відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, так як в домоволодінні маються незаконно збудовані будівлі. Тому позивачка просила •визнати за нею право власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В судове засідання позивачка не з»явилась, в письмовій заяві просила слухати справу у її відсутність.

Відповідач та треті особи в письмовій заяві просили слухати справу у відсутності їх представників, проти позову не заперечували.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено - і не оспорюється сторонами, - що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивачки ОСОБА_2, останнім місцем проживання якого було: АДРЕСА_1, що підтверджується, свідоцтвом про смерть та довідкою селищної ради. 28 квітня 2006 року Сумською державною нотаріальною конторою за №1-1285 від імені ОСОБА_2 було посвідчено заповіт, за яким все належне йому майно він заповів позивачці. Дружина ОСОБА_2 померла раніше, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Спадкоємці, які мали право на обов'язкову частку у спадщині спадщину не прийняли і

2

на неї не претендують. Позивачка у встановлений законом строк прийняла спадщину, так як подала до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Викладені факти підтверджуються витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі. Після смерті -ОСОБА_2 відкрилася спадщина на домоволодіння за АДРЕСА_1, що належало померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлі, видане 20.04.1959 року. Житловий будинок та господарчі будівлі були побудовані ще в 1956-1957 році та потребували реконструкції та поліпшення. Тому батько позивачки у відповідності до дозволу селищної ради уклав договір на будівництво житлового будинку, сараю та погрібу на земельній ділянці, що знаходилася у нього у користуванні і була відведена під забудову. Викладені факти підтверджуються договором на забудову від 10.05.1967 року, рішення виконкому Низівської селищної ради №9 від 27.04.1967 року, дозволу на проведенні робіт та акту про відведенні земельної ділянки під забудову. Але в процесі будівництва на земельній ділянці, що була надана йому у користування ОСОБА_2 побудував і житловий будинок, і господарчі будівлі з відхиленням від проекту, а деякі господарчі будівлі взагалі без дозволу селищної ради. Так, за життя ОСОБА_2, без належного дозволу, для поліпшення тлових умов побудував житловий будинок „А-І" площею 46,8 кв.м., житловою площею 28,5 м., який складається з житлових кімнат 1-2 площею 8,9 кв'.м, 1-3 площею 19,6 кв.м, кухні 1-1 зщею 9,3 кв.м з прибудовою „а", яка складається з кладової II, площею 3,8 кв.м, та коридору площею 5,2 кв.м. Крім того, померлий побудував сарай „В1,„ кухню „В", погрібняк „Д" з відхиленням від проекту, так як збільшив їх розміри. Без належного дозволу побудував погріб "п\г", вбиральню „З", сарай „Г". Але за життя батько позивачки не отримав дозволу на будівництво та не здав побудовані приміщення в експлуатацію, не отримав свідоцтво про право власності на збудовані приміщення та господарчі будівлі.

Суд вважає, що право позивачки щодо оформлення документа, що підтверджує право власності на домоволодіння порушене і підлягає захисту, тому її позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1261, 1268 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку «А-І" площею 46,8 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м., який складається з житлових кімнат 1-2 площею 8,9 кв.м, 1-3 площею 19,6 кв.м, кухні 1-1 площею' 9,3 кв.м з прибудовою „а", яка складається з кладової II, площею 3,8 кв.м, та коридору І, площею 5,2 кв.м., господарчих будівель: сараю „В1,„ кухні „В", погрібняк „Д", погрібу "п\г", вбиральні „З", сараю „Г", огорожі № 1-3, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу не було подано.