Справа №2-А/0606/126/2011 року.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2011 року
Володарсько–Волинський районний суд Житомирської області в складі :
головуючого судді: Сульженка Л.П.
при секретарі: Малецькій М.О.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Поліщука О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарсько –Волинського районного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Володарсько –Волинської райдержадміністрації про стягнення коштів, передбачених законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить визнати дії відповідача у неправильному нарахуванні їй чорнобильських коштів неправомірними та стягнути на її користь з відповідача, передбачену ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»заборгованість по доплаті до заробітної плати за період з 1 вересня 2010 року по 28 лютого 2011 року в загальній сумі 8230 гривень 28 копійок, мотивуючи тим, що вона працює і є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У судовому засіданні представник відповідача Поліщук О.О. позов не визнав, подав заперечення проти позову і які підтримав.
Заслухавши позивачку, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення частково.
Позивачка є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи і проживає в АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вона має право на відповідну доплату, яку отримав згідно постанови КМ України №836 від 26.07.1996 року в конкретних розмірах.
Згідно переліку населених пунктів, в яких оплата праці громадян, що працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться за підвищеними тарифними ставками (відрядними розцінками) і посадовими окладами, їй не виплачувались кошти у розмірі 1,5 мінімальної заробітної плати щомісяця.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Даним законом (ст.62 та 67) Кабінету Міністрів України надано право проводити лише роз’яснення порядку застосування цього закону, якими є постанови КМ №987 від 20.06.2000 року та №936 від 20.09.2005 року та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення
- 2 -
їх та встановлення їх у твердій сумі, як не відповідає Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи з викладеного суд вважає, що заборони відповідачу щодо нарахувань компенсацій і допомог в розмірах, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не було.
Посилання на Бюджетний Кодекс та норми, які визначають видатки в межах Закону України «Про Державний бюджет»суд також вважає безпідставними, оскільки останніми передбачено лише видатки в межах кошторисів, що не забороняє проводити нарахування компенсацій та допомог на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Викладене також ґрунтується на аналіз рішень Конституційного Суду України від 20.03.2002 року, 1.12.2004 року та 9.07.2007 року, рішень Європейського Суду з прав людини.
Конституційний Суд України вважає, що для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст.48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст.46 Конституції України), тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно пунктів 31 ч.1 ст.85, 19 ч.1 ст.92 Конституції України надзвичайного стану.
Зважаючи на суми компенсацій та допомог, що визначені постановою КМ №836, остання фактично призупинила дію окремих статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де виплати провадяться виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що є неприпустимим.
В своїх же рішеннях, що невиконання рішень судів України, Європейський суд з прав людини вказує, що стверджувальні труднощі держави не можуть перешкоджати в отриманні компенсації («Долгов проти України»від 19 квітня 2005 року), економічні труднощі не можуть бути виправданням Уряду («Черняєв проти України»від 26.07.2005 року), органи державної влади не повинні посилатися на брак грошових коштів, як на виправдання невиконання рішень («Деркач та Пеляк проти України»від 21.12.2004 року), що суд також враховує відносно безпідставності мотивів представника відповідача про неможливість виплат згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у зв’язку з браком коштів у бюджеті.
Згідно ст.162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень… і зобов’язання відповідача вчинити певні дії.
А тому суд не має повноважень проводити нарахування недовиплачених коштів, а має право зробити це відповідачем.
Згідно ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а тому позов підлягає до задоволення в межах шести місяців і по день прийняття рішення, тобто з 28 вересня 2010 року по 22 квітня 2011 року.
Керуючись ст.ст.8-11, 18, 71, 160-162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
- 3 -
П О С Т А Н О В И В :
Визнати дії управління праці і соціального захисту населення Володарсько –Волинської районної державної адміністрації по проведенню виплат, що встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно Постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.96 року, неправомірними.
Зобов’язати Управління праці і соціального захисту населення Володарсько –Волинської районної державної адміністрації провести перерахунок доплати до заробітної плати за період з 28 вересня 2010 року по день прийняття рішення за мінусом отриманих доплат і всіх належних платежів.
В остальній частині позов залишити без задоволення за безпідставністю.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Володарсько –Волинський районний суд.
Головуючий /підпис/
Копія вірна.
Суддя: Л.П. Сульженко