УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді   - Іващенко В.В.,

суддів              - Летягіної О.В.,

                        - Сінані О.М.,

при секретарі  - Гребеннікової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради про визнання недійсним розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії, третя особа -Ялтинське управління пенсійного фонду України в АР, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2007 року,

встановила:

постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 16 лютого 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради про визнання недійсним розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просила постанову Ялтинського суду АР Крим від 16.02.2007 року скасувати та винести нову про задоволення її позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки висновки суду не відповідають вимогам ст. 11 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні" та суперечать Постанові KM України № 283 від 03.05.1994 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення апелянта, яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення представника Ялтинської міської ради, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та пояснення представника третьої особи, який просив апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням голови виконкому Ялтинської міської ради від листопаду 1982 року було проведено реорганізацію управління міськторгвіділу та створено управління торгівлі виконкому Ялтинської міської ради народних депутатів на повному господарському розрахунку, з окремим рахунком в Держбанку. В період з 06.08.1987 р. по 04.05.1993 р. ОСОБА_1 працювала інспектором зазначеного управління торгівлі. Розпорядженням міського голови № 509 від 13.12.2003 р. ОСОБА_1, для обчислення стажу державної служби, була встановлена щомісячна надбавка за вислугу років станом на 02.02.2004 року за 16 років 02 місяця - у розмірі 25 %. Разом з тим, розпорядженням Ялтинського міського голови № 454-л від 17 грудня 2004 року, станом на 02.01.2005 року, стаж державної служби ОСОБА_1 був знижений і встановлено надбавку за 11 років 05 місяців вислуги у розмірі 20%.

30.08.2006 року ОСОБА_1 відмовлено головою міської ради у поновлені строку державної служби у зв'язку з тим, що    в період з  1987 р. по  1993 р.

Справа № 22а-3062/2007 р.                          Головуючий у першої інстанції Переверзєва Г.С.

                                                                        Доповідач Сінані О.М.

управління торгівлі, в якому вона працювала, знаходилось на повному господарському розрахунку, а тому даний період часу до стажу державної служби їй не включений.

Обставини справи судом встановлені правильно та не оспорюються сторонами у суді апеляційної інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що дії відповідача відповідають вимогам ст. 1 ЗУ „Про державну службу", постанова KM України від 03.05.1994 року суперечить зазначеному Закону, а тому, відповідно до ст. 9 ч. 4 КАС України не підлягає застосуванню до правовідносин між сторонами.

При винесенні постанови, суд першої інстанції виходив з того, що управління торгівлі, в якому працювала позивачка, з 1987 р. по 1993 р. знаходилось на повному господарському розрахунку, а отже діяльність даного управління не відносилася до державної служби, оскільки працівники управління торгівлі одержували заробітну плату не за рахунок державних коштів.

З такими висновками погоджується й колегія суддів, оскільки вони зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст. 200 КАС України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 196, 200, 206 КАС України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2007 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.