УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року квітня місяця 17 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:     Берещанської І.І.,      

суддів:  Новікова Р.В., Сокола B.C.  

при секретарі: Войциховській Е.В., 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

24 березня 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що відповідач, як і вона, балотуючись у депутати Сімеїзської селищної ради по виборчому округу № 14, з метою її компрометації як кандидата у депутати розповсюдив серед виборців Сімеїзської селищної ради недостовірні відомості:

·   20 лютого 2006 року, що вона, ОСОБА_1, - особа татарської національності, в разі її вибрання депутатом розподілить землю татарам, розпалює національну ворожнечу;

·   21 лютого 2006 року - обізвав її вбивцею, обвинувативши у смерті ОСОБА_3;

-    22 лютого 2006 року - поширив відносно неї відомості агітаційного характеру з елементами міжнародної ворожнечі.

Вважаючи, що вказані відомості не відповідають дійсності та принижують її честь і гідність, приносять страждання і моральні переживання, просила зобов'язати ОСОБА_2 спростувати розповсюджену ним 22 лютого 2006 року і 20 лютого 2006 року інформацію перед мешканцями будинків АДРЕСА_1, а також 21 лютого 2006 року перед мешканцями будинку АДРЕСА_2, стягнути з ОСОБА_2 на її користь 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди і судові витрати.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю вимог.

Справа № 22-ц-2716/2007 р.                        Головуючий суду першої інстанції

                                                                         Прищепа О.І.

                                                                         Доповідач      Сокол B.C.     

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд, невірно оцінивши покази свідків, зробив невірний висновок про висловлювання відповідача як про політичну дискусію, дане суперечить п.3, 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28 вересня 1990 року № 7 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій".

В засіданні суду апеляційної інстанції позивачка та її представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги за викладеними в ній мотивами.

Відповідач ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу відхилити за викладеними в запереченнях на апеляційну скаргу мотивами.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до вимог чинного законодавства України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка, посилаючись на необхідність захисту права на повагу до честі та гідності згідно вимог ст. 276, 277, 298 ЦК України, фактично просить суд обмежити надане ч. 1 ст. 10 Європейської конвенції про захист основних прав та свобод людини право.

З таким висновком суду колегія погоджується за наступними підставами.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у його постанові «Про застосування судами законодавства регулюючого захист честі, достоїнства і ділової репутації громадян і організацій» №7 від 28.09.1990 року з наступними змінами, п.3 - суди при розгляді цивільних справ повинні з'ясовувати , чи поширені відомості. Про спростування яких пред'явлений позов, порочать вони честь, гідність або ділову репутацію позивача, чи відповідають вони дійсності. Пункт 17 цієї постанови визначає, що відповідач повинний довести, що розповсюджені ним відомості відповідають дійсності. На позивача лише покладається обов'язок довести факт поширення відомостей, що його ганьблять, відповідачем.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони по справі являються публічними особами, балотувались в депутати і повинні усвідомлювати, що будуть піддані як очній, так і заочній палкій політичній дискусії.

При цьому колегія зазначає, що позивачка, вказуючи на висловлювання відповідача окремо від загальної політичної дискусії, яка склалась за станом на лютий 2006 року в Сімеїзській селищній громаді з приводу розподілення земельних ділянок, надає його висловлюванням необхідну їй оцінку і забарвлення.

Відповідно параграфа другого статті 10 Конвенції сфера для обмеження політичних висловлювань чи дебатів щодо питань, які становлять загальний інтерес, є дуже малою, межа допустимої критики щодо політика, який виступає

у своїй публічній якості, є ширшою ніж щодо приватної особи (справа Лінгенс проти Австрії). На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо відкриває кожне своє слово та вчинок для ретельної уваги журналістів та всього суспільства і тому має виявляти більшу терпимість.

Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надані. При дотриманні умов параграфу 2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на «інформацію» та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму.

У своїй практиці Європейський Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненою і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції.

З огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини, на норму національного законодавства (ч.1,2 ст. 47-1 Закону України „Про інформацію" ) висловлене ОСОБА_2 являється оціночними судженнями.

Враховуючи викладене, оціночні судження відповідача не виходять за рамки політичних дебатів і меж допустимої критики, тому немає підстав для обмеження передбачених ст. 10 Конвенції прав відповідача та втручання держави у свободу слова, тому згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до. Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.