Справа № 0907/2-а-2602/2011 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2011 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Коновалової Н.І.
секретаря Борсук З.В.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ м.Івано-Франківська, старшого лейтенанта міліції Волочій Юрія Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови серії АТ № 135883 від 20.10.2010 року по справі про адміністративне правопорушення, -
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС ВДАІ м.Івано-Франківська, старшого лейтенанта міліції Волочій Юрія Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови серії АТ № 135883 від 20.10.2010 року по справі про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, які викладені в позовній заяві. Пояснив суду, що 20.10.2010 року відносно нього інспектором ДПС ВДАІ м.Івано-Франківська Волочій Ю.М. була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у розмірі 255 гривень за те, що він нібито керуючи своїм власним автомобілем марки "DEO" д.н.з. НОМЕР_1 в селі Драгомирчани, Тисменицького району рухався зі швидкістю 83 км/год., яка була зафіксована вимірювальним приладом «Беркут», 0512189 та перевищив швидкість руху на даній ділянці дороги. Стверджує суду, що жодних порушень він не вчиняв, оскільки він рухався в селі Драгомирчани, Тисменицького району із швидкістю руху 70 км/год., а ззаду нього їхав інший автомобіль, який намагався обігнати його, однак побачивши працівників ДПС не здійснив обгону, даний автомобіль рухався із швидкістю, яку зафіксував вимірювальний прилад «Беркут». Також не взято до уваги пояснення свідків, які їхали з ним в автомобілі, що прямо вказували на той факт, що він не порушував правил дорожнього руху. Вважає, що працівник ДАІ діяв незаконно. Просить про скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення.
Відповідач — в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином. Причину неявки суду не повідомив.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 128 КАС України суд ухвалив про розгляд справи у відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення.
Як вбачається з оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення інспектора ДПС ВДАІ м. Івано-Франківська Волочій Ю.М. від 20.10.2010 р. на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Позивач визнаний винним в тому, що 20.10.2010 року о 03.56 годин в в селі Драгомирчани, Тисменицького району керуючи автомобілем "DEO" д.н.з. НОМЕР_1 перевищив встановлену швидкість більш як на 20 км/год. та рухався зі швидкістю 83 км/год. Швидкість руху вимірювався приладом "Беркут" 0512189.
Відповідно до п.1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати передбачені ними вимоги, а особи, які порушують їх, відповідно до п.1.9. цих Правил несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно із ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З огляду на матеріали справи, висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення не ґрунтується на належних і достатніх доказах.
Стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Враховуючи з’ясовані обставини та аналізуючи норми закону, є підстави вважати, що оскаржуване рішення відповідача прийняте без належної перевірки та поспішно і ґрунтується на припущеннях. Проте рішення органу державної влади не може і не повинно ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів обґрунтованості та правомірності оскаржуваної постанови.
Крім того судом витребовувався протокол про адміністративне правопорушення, однак суду даний протокол не було представлено.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і приходить до висновку, що постанова інспектора ВДАІ м. Івано-Франківська Волочій Ю.М. серії АТ № 135883 від 20.10.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП винесена без достатніх доказів та з порушенням норм закону та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити.
Постанову інспектора ВДАІ м. Івано-Франківська Волочій Ю.М. серії АТ № 135883 від 20.10.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення — скасувати.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Коновалова Н.І.