Копія

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

У Х В А Л А

                                                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2007 року                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

                  головуючого:                                                     Смоковича М.І.

                  суддів:                                                                Весельської Т.Ф.

                                                                                                   Горбатюка С.А.

                                                                                                   Мироненка О.В.

                                                                                                   Чумаченко Т.А.

розглянувши у порядку письмового  провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4на  рішення Теплодарського  міського суду Одеської області від 22 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду  Одеської області від 20 липня 2004 року у  справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4до управління праці  та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради в Одеській області про  стягнення  заборгованості з щорічної допомоги на  оздоровлення та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

Позивачі звернулись до суду з позовом управління праці  та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради в Одеській області про  стягнення  заборгованості з щорічної допомоги на оздоровлення та моральної шкоди.

Рішенням Теплодарського  міського суду Одеської області від 22 жовтня 2003 року позов  задоволено  частково. Стягнуто з управління праці  та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради в Одеській області заборгованість з щорічної  допомоги  на  оздоровлення за  2001 рік -  на користь ОСОБА_1 - 26,70 грн., ОСОБА_2 - 26,70 грн., ОСОБА_3 - 26,70 грн., ОСОБА_4 - 26,70 грн. В решіт  позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду  Одеської області від 20 липня 2004 року рішення Теплодарського  міського суду Одеської області від 22 жовтня 2003 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими  у  справі  рішеннями  судів, позивачі звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права, просять скасувати постановлені у справі судові рішення і  задовольнити  їх вимоги,  стягнувши заборгованість  з щорічної  допомоги на  оздоровлення в  розмірах,  передбачених статтею 48 Закону  України  «Про  статус і  соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи».

      Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності правової оцінки обставин у справі, застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що позивачі як постраждалі в наслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції І категорії, та які є інвалідами 2-ї групи, звернулись  до суду  з позовом про стягнення щорічної  допомоги на оздоровлення за 1999-2003 роки. За 1999р.,2000р.,2002р. управління праці  та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради в Одеській області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплатило позивачам компенсацію у розмірі  26,70 грн.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 2-ої групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі - п'яти мінімальних заробітних плат.

При цьому встановлений ще  в  1996 році Постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір щорічної  допомоги на оздоровлення протягом тривалих років  не  відповідає розміру такої допомоги, встановленому законами України.

Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до статті 1 Закону України  «Про встановлення мінімальної заробітної плати на  2002 рік» з  1 липня 2002 року складав  165 грн. на місяць, який згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік.

Разом з тим, зазначені закони не містили обмежень щодо застосування                        статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Навпаки, статтею 2 цього Закону передбачено обов'язок  Кабінету Міністрів України здійснювати застосування вищенаведених норм закону.

Таким чином,  виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та  відповідні  статті законів України щодо  встановлення розміру  мінімальної  заробітної плати на  1999-2003 роки, а не  Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Задовольняючи частково позов, суди виходили з того, що порядок  виплат, передбачених  статтею  48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлений Постановою Кабінету Міністрів України  від  26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якою розмір щорічної  допомоги   на  оздоровлення  інвалідам  2-ї групи,  що  належать  до  постраждалих внаслідок  Чорнобильської  катастрофи  першої  категорії,  за 1999-2002 роки становить  26,70 грн.

При  цьому суд першої інстанції, задовольнивши  вимоги  позивачів  у частині  стягнення  сум на оздоровлення за період  2001 рік, а апеляційний  суд залишивши без зміни рішення  суду  першої інстанції, не  врахували, що виплатити позивачам щорічної допомоги на оздоровлення за зазначений ними період, необхідно нараховувати виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату, які були встановленні  чинним законодавством.

Так, у період, за який заявлені вимоги про стягнення виплат на оздоровлення, розмір мінімальної заробітної плати був таким:

Згідно з  частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування рішень судів першої та  апеляційної інстанції і направлення справи  на новий судовий розгляд є  порушення норм матеріального чи процесуального права, які  призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Відповідно до  вимог статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд  касаційної інстанції не може  досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були  встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого  доказу.

Виходячи з наведеного, постановлені у справі судові рішення не можна  вважати  законними  і  обґрунтованими,  а  тому  вони підлягають скасуванню з поверненням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для виконання вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, перевірки всіх доводів позивача і постановлення законного та  обґрунтованого рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4задовольнити частково. 

Рішення Теплодарського  міського суду Одеської області від 22 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду  Одеської області від 20 липня 2004 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4до управління праці  та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради в Одеській області про  стягнення  заборгованості з щорічної допомоги на  оздоровлення та моральної шкоди повернути на новий судовий розгляд до суду  першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:                                                     (підписи)

З оригіналом  згідно: відповідальний секретар