Справа № 2а-1/08
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2008 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області
в складі: головуючого - судді: Мазай Н.В.
при секретарі: Возній В.В.
з участю представника відповідачів: Тімченко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Черкаської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними, стягнення недоплаченої разової грошової допомоги,
п о с т а н о в и в :
Позивач 11.12.2007 року звернувся до суду із позовом до управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Черкаської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними, стягнення недоплаченої разової грошової допомоги, посилаючись на те, що на підставі ст. 7 ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” він є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій. Відповідно до цього ж Закону, йому щорічно до 9-го травня повинна виплачуватись щорічна грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 2 Закону та п. 3 ст. 22 Конституції України права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. При прийнятті нових законів, або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Але вспуреч ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та Конституції України щорічна одноразова грошова допомога призначена йому за 2004, 2005, 2006 роки виплачувалась не в повному обсязі. З урахуванням положень Указу Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25.08.1996 року № 762/96, Указу Президента України "Про підвищення мінімального розміру пенсій" від 28.06.1999 року № 753/99; ЗУ " Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік" від 11.05.2004 року, "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року "Про внесення змін до ЗУ " Про Державний бюджет на 2005 рік" та деяких інших, мінімальна пенсія за віком визначалась наступним чином: 2004 рік -92,45 грн; 2005 рік -332 грн.2006 рік -359 грн. Згідно з ЗУ "Про державний бюджет (на певний рік)" здійснена така виплата допомоги у наступних роках: 2004 рік- 120 грн.;2005 рік-250 грн.; 2006 рік-250 грн. Таким чином недоплата складає: 2004 рік: 92,45*5= 462,25 грн. - 120 грн. = 342,25 грн., 2005 рік: 332,00*5= 1660 грн. - 250 грн. = 1410 грн., 2006 рік - 350,00 * 5 = 1750,00 - 250 = 1500,00
Загальна сума недоплати становить 3252,25 грн. Постановою Уряду № 486 від 11.04.2002 року п. З, а також ч.1 ст. 17 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що виплата разової допомоги здійснюється органами праці та соціального захисту населення. Неправомірні дії відповідачів, невиконання покладених на них Законом обов'язків, призводить до серйозного погіршення його матеріального становища, як громадянина, якому встановлена діючим законодавством виплата пільг. Вважає, що відповідачі своїми діями проігнорували вимоги ст. ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 20 , положення ст. 44 ЗУ "Про державний бюджет України на 2004 рік" визнано неконституційним. ЗУ "Про державний бюджет" є нормативним актом рівної юридичної сили з іншими Законами України і не може зупиняти їх дії у частині встановлених пільг, компенсацій та гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів. Відповідачі ігноруючи положення Закону та рішення Конституційного суду, всупереч вимогам ст. 152 Конституції України ( Закони, інші правові акти або їх окремі положення , що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення КСУ про їх неконституційність) ігнорує його законні права визнані законом та підтверджені рішенням КСУ. Вважає, що невиконання вимог діючого законодавства відповідачі порушують його права як громадянина та як учасника бойових дій. Невиплата в добровільному порядку встановлених законодавством грошових коштів змусило його звернутися до суду за захистом порушених прав та наданих йому пільг. Спір з виплати йому призначеної грошової допомоги у добровільному порядку не вирішується. На підставі вищенаведеного вважає бездіяльність відповідачів незаконною, неправомірною та такою, що суперечить нормам права. Термін позовної давності пропустив в зв"язку з тим, що він постійно перебуває на роботі за межами України а саме в Російській Федерації. В зв'язку з чим він змушений звертатись з даним позовом до суду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. На адресу суду надав заяву від 11.01.2008 року в якій просить справу розглядати у його відсутність в зв'язку з виїздом на роботу до Російської Федерації, також надав пояснення по справі від 10.01.2008 року (вх. .№ 152 від 10.01.2008 року) відповідно до якого 10.12.2007 року він звернувся з позовом до суду про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учасника бойових дій, поновлення строку позовної давності. Позов підтримує у повному обсязі, просить його задоволити та по суті поданої заяви, пояснює наступне, що він являється учасником бойових дій, згідно посвідчення учасника бойових дій. Згідно ст. 12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому щорічно до 5-го травня повинна виплачуватися щорічна грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Відповідно ст. 2 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та п. З ст. 22 Конституції України права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Але всупереч ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Конституції України щорічна одноразова грошова допомога призначена йому за 2004, 2005, 2006 роки виплачувалась не в повному обсязі. Недоплата складає: за 2004 рік 92,45*5= 462,25 грн. - 120 грн. = 342,25 грн., за 2005 рік 332,00*5= 1660 грн. - 250 грн. = 1410 грн., за 2006 рік - 350,00 * 5 = 1750,00 - 250 = 1500,00 грн. Загальна сума недоплати становить 3252,25 грн. У Конституції України - Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою, визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права, свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений. При прийнятті законів про Державний бюджет України свідчать про те, що при прийнятті законів про Державний бюджет систематично зупиняється дія інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою Конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожного. Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У ст. 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень та визначено ряд прав та свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження його життєвого рівня, який не може бути нижчим від встановленого, законом прожиткового мінімуму та порушується гарантоване у ст. 48 КУ право кожного на достатній життєвий рівень. Просить поновити пропущений строк позовної давності, так як він не мав змоги раніше подати позов до суду для захисту своїх законних прав та інтересів, у зв"язку з тим, що у 2000 році він звільнився з роботи, так як на мізерну зарплату учителя не зміг забезпечувати свою сім'ю, так як старша дочка - ОСОБА_2 навчалася на платному відділенні Хмельницького інституту управління та права, що підтверджується копією диплому про здобуту освіту, менша дочка ОСОБА_3 навчалася в школі, також він був змушений утримувати непрацездатну матір, яка в той час захворіла, тому він був змушений поїхати на заробітки до Російської Федерації. З 2006 року почала навчатися йог менша дочка в Київському педагогічному університеті ім. Драгоманова, навчання також є платним, що підтверджується копією заяви на переказ готівки за навчання. Не його вина, що він людина з вищою освітою та пройшовши війну в Афганістані, змушений їхати від своєї сім'ї, щоб її забезпечити, щоб дати своїм дітям освіту та утримувати хвору матір. Те, що він перебував на роботі в Російській Федерації підтверджують копії карток реєстрації іноземного громадянина, копія дозволу на роботу та трудовий договір, тому він просить суд поновити пропущений ним строк для подачі позовної заяви про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учасника бойових дій, так як він дійсно перебував за межами України та не зміг звернутися у встановлені строки до суду за захистом порушених прав. Також просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідачів на його користь недоплачену одноразову щорічну грошову допомогу учасника бойових дій у розмірі 3252,25 грн.
Представник відповідачів - управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації Тімченко Ванда Августинівна ( діє за дорученням № 01-981 від 20.12.2007 року) та Черкаського головного управління праці та соціального захисту населення (діє за дорученням № 3695/01-11 від 19.12.2007 року) в судовому засіданні вважає, що адміністративний позов заявлений позивачем не підлягає до задоволення повністю, підтримала заперечення управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації від 20.12.2007 року та заперечення Черкаського головного управління праці та соціального захисту населення від 19.12.2007 року. Вважає, що строк позовної давності не підлягає поновленню оскільки він не надав доказів того, що строк пропущено з поважних причин.
Представник відповідача - Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації в судове засідання не з”явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, однак звернувся до суду з клопотанням від 19.12.2007 року про розгляд справи у їх відсутність. Відповідно до заперечень від 19.12.2007 року вважають, що підстави для поновлення пропущеного строку давності відсутні, а так5ож по суті позовних вимоги заявлених позивачем, пояснюють, що Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат {надалі - Центр) не має розпорядчих повноважень щодо призначення будь-яких сум грошових допомог, встановлених законодавством для тієї чи іншої категорії громадян. Відповідно Центр не призначав, і тим більше не визначав розміру щорічних допомог до Дня Перемоги ОСОБА_1. як учаснику бойових дій. Згідно з п.4 Типового положення про головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації і управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2000р. №1498, у 2004 - 2006 роках управління проводило роботу з надання адресної соціальної допомоги і підтримки малозабезпечених громадян, у тому числі інвалідів; здійснювало контроль за правильністю і своєчасністю призначення та виплати соціальних виплат і допомоги, проведенням інших заходів соціального захисту населення; здійснювало керівництво і контроль за роботою відповідних підрозділів з нарахування та виплати соціальних виплат і допомоги. Вищезазначені функції закріплені за головним управлінням праці та соціального захисту населення і сьогодні - постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 №790. Щороку Головне управління своїм наказом доручає Центру здійснити виплату допомог ветеранам війни, перераховуючи для цього на спеціально відкриті рахунки Центру в казначействі відповідну суму коштів із розрахунку на одну особу, а також передаючи Центру списки отримувачів допомоги, у яких проти кожного отримувача зазначена сума до виплати. На виконання доручення Головного управління Центр нараховує відповідні суми отримувачам, оформлює виплатні документи і перераховує кошти уповноваженим банківським установам. Діяльність Центру полягає в автоматизованій обробці документів на виплату. Вони направляють на виплату кожному отримувачу таку суму коштів, яка призначена і профінансована Головним управлінням. Вони не можуть здійснювати виплати понад цю суму, оскільки відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу будь-які платежі можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Ст.17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Керуючись зазначеною нормою Закону 30 вересня кожного року залишки коштів, які Центр отримує для виплати допомоги до 9 Травня, вони повертають Головному управлінню. Оскільки позивач не оскаржує дії (бездіяльність) Центру стосовно неправильності чи несвоєчасності оформлення виплатних документів, то Центр не може бути належним відповідачем у справі. Також відповідно до ст.17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 №177 передбачено, що Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення. Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки, Державна судова адміністрація, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державний департамент з питань виконання покарань, Управління державної охорони, Державна податкова адміністрація, Адміністрація Державної прикордонної служби забезпечують подання місцевим органам праці та соціального захисту населення щороку до 1 березня списків ветеранів війни, яким виплата допомоги передбачена законом про державний бюджет на відповідний рік. На виконання вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України військовий комісаріат щороку включав ОСОБА_1 до списків-розпоряджень на виплату разової грошової допомоги, в яких за підписом військового комісара було зазначено прізвище, ім'я, по батькові одержувача, розмір допомоги до виплати та номер поточного рахунку одержувача в банківській установі, куди необхідно перерахувати кошти. На підставі зазначених списків кошти перераховувались уповноваженій банківській установі для їх подальшого зарахування на рахунок одержувача допомоги. Відповідними статтями законів України про Державний бюджет України на 2004-2006 роки розміри разової грошової допомоги до Дня Перемоги ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” установлювалися виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету на відповідні роки. Просять суд зважити і на те, що позивач у позовній заяві неправомірно застосував при визначенні суми стягнення мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Адже згідно із ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенси за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, визначених згідно з цим Законом, Застосування цього розміру для встановлення розмірів допомог, як це зробив позивач, не передбачено. Крім того, просимо суд застосувати при розгляді справи строк давності, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, із наслідками, передбаченими ст. 100 зазначеного нормативно-правового акта. Зважаючи на викладене, просять відмовити у задоволенні позову до Центру у повному обсязі.
Ухвалою суду від 14 січня 2008 року строк позовної давності позивачу поновлено частково, а саме за 2005 рік та 2006 рік, враховуючи те, що згідно поданих позивачем доказів він дійсно перебував на роботі за кордоном - в Російській Федерації з 24.11.2004 року по 19.02.2005 року; з 19.02.2005 року по 19.11.2006 року; з 25.08.2007 року по 09.11.2007 року, тобто строк давності для звернення до суду у позивача за недоплаченими виплатами за 2004 рік, враховуючи терміни перебування його за кордоном закінчився в травні місяця 2005 року, в період коли він перебував за кордоном, відповідно повинен бути продовжений враховуючи поважність причини. Однак, з 19.11.2006 року по 25.08.2007 року згідно поданих доказів позивач не перебував за кордоном. Тобто суд вважає, що в цей період він мав достатньо часу для звернення в суд з позовом про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги за 2004 рік, а тому підстав для поновлення строку позовної давності за цей період суд не вбачає.
Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття в судове засідання відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справа вирішується на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного:
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 20-рп/2004 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється учасникам бойових дій у
розмірі 120 грн.
Однак, враховуючи те, що суд не знайшов підстав для поновлення пропущеного строку давності для звернення до суду з позовом про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги за 2004 рік, тому і позов в частині стягнення недоплаченої разової грошової допомоги за 2004 рік в сумі 342 гривні 25 коп. не підлягає до задоволення.
Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Проаналізувавши рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 20-рп/2004, яким визнано неконституційними положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», частину 3 статті 22 Конституції України, та враховуючи те, що право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер, суд прийшов до висновку, що необхідно задовольнити вимоги стосовно виплати недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2005-2006 роки, оскільки Верховна Рада України, приймаючи Закон України «Про Державний бюджет України 2005 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України 2006 рік», знову обмежила соціальне право громадян, закріплене Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на отримання разової грошової допомоги до 5 травня при наявності рішення Конституційного Суду України і аналогічного питання.
Мінімальна пенсія за віком на 2005 рік встановлена в розмірі прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, що передбачено Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік», у розмірі 332,00 грн., тому недоплата за 2005 рік, яка підлягає стягненню на користь позивача, складає 1410,00 грн. (332,00 х 5 - 250).
Мінімальна пенсія за віком на 2006 рік встановлена в розмірі прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, що передбачено Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2006 рік» у розмірі 350 грн. з 1 січня 2006 року та у розмірі 359 грн. з 1 квітня 2006 року, тому недоплата за 2006 рік, яка підлягає стягненню становить 1500 грн. ( 350 х 5 - 250).
Отже, управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної адміністрації та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, Головне управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації повинні виплати позивачу, як учаснику війни 2 910 грн. ( 1410 грн. За 2005 рік та 1500 грн. За 2006 рік).
Постановами Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 рік № 486 „Про забезпечення виплати у 2002 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та від 31.03.2003 р. № 425 „Про забезпечення виплати у 2003 р. разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а також ст. 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що виплата разової грошової допомоги здійснюється органами праці та соціального захисту населення, яке є відповідачем за даним позовом.
Оскільки підготовка документів на виплату одноразової допомоги покладена на управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації, а виплата проводиться через центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, що корегує безпосередньо Головне управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації то вони є належними відповідачами у справі.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 14, 17, 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року № 3551-Х11, ст.4 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 05.10.2005 року № 2939-1У , ст.ст. 7, 8, 9,10, 11, п.1 ч.1 ст.17, ст. 99, ст. 100, 104-106, ч.4 ст. 128, 158-163, 185-186 КАС України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задоволити частково.
Визнати дії Монастирищенської районної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Черкаської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації незаконними.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1в задоволенні позовних вимог до управління праці та соціального захисту населення разову грошову допомогу за 2005-2006 роки в сумі 2910 грн. з яких за 2005 - 1 410 грн. ( 332,00 х 5 - 250), за 2006 рік -1 500 грн. (350,00 х 5 - 250).
В іншій частині позову відмовити в зв'язку з пропуском строків позовної давності.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Монастирищенський районний суд.
Суддя Н.В. Мазай