Справа №  2-122/11  

                                        Р І Ш Е Н Н Я

                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

01 березня 2011 року                                                                                      м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області  у складі:

          головуючого судді -                          Калиновського М.М. ,

          секретаря -                                          Равлюк М.І. ,

          позивач -                                           ОСОБА_1 ,

           відповідачі -                                       ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4           

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну  справу за позовом   ОСОБА_5, ОСОБА_1  до  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6  про  визнання права власності на майно ,-

В С Т А Н О В И В:

          Позивачі звернулися до суду з позовом в якому просять визнати за кожною із них право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1.

      Позовні вимоги мотивували тим, що будинковолодіння в яком вони проживають відносилося до суспільної групи «колгоспний двір» головою якого, згідно свідоцтва про право власності  на житловий будинок від 19.04.1990 року, є позивачка ОСОБА_5       

     Станом на 15.04.1991 року в господарстві були зареєстровані позивачі та відповідачі по справі. Однак відповідачі фактично в господарстві не проживали, а тому позивачі вважають, що їм належить по Ѕ частині будинковолодіння.

      В судовому засіданні позивачка та представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю, просила суд позов задоволити і встановити за нею та ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1.

    Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнали повністю, просили суд позов задоволити,оскільки вони відмовляються від своїх часток в колгоспному дворі.

    Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, однак подав до суду нотаріально завірену заяву в якій вказує, що  позовну заяву він визнає повністю, просить суд позов задоволити, а справу розглядати у його відсутності, додатково зазначив, що станом на 15.04.1991 року він в спірному господарстві не проживав.

     Вислухавши сторін, дослідивши і перевіривши зібрані докази, встановивши дійсні обставини справи суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення з наступних підстав.

  Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 19.04.1990 року  ОСОБА_5, як голові колгоспного двору, належить житловий будинок в АДРЕСА_2  на підставі рішення виконкому Снятинської райради № 76 від 11.04.1990 року.

     Згідно довідки Новоселицької сільської ради № 24 від 11.01.2011 року в господарстві по АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 року фактично проживали ОСОБА_5 та ОСОБА_1, інші особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 хоч і були прописані в даному господарстві, але фактично проживали по місцю роботи та навчання (м. Калуш та м. Одеса).

     Відповідно до довідки Новоселицької сільської ради № 25 від 11.01.2011 року ОСОБА_5 виділена земельна ділянка для обслуговування житлового будинку розміром 0,07 га.

     З Акту підсумкової перевірки відповідності збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та готовності його до експлуатації від 17.01.2011 року виданого інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області житловий будинок о АДРЕСА_1 відповідає вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.

     Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику, у справах за позовами про захист справа приватної власності” від 22.12.1995 року № 20 із змінами і доповненнями, щодо  роз’яснення ст.ст. 17,18 Закону України “Про власність” вбачається, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і
збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток  усіх  його   членів,   включаючи    неповнолітніх    та непрацездатних.

    Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.       

     Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до переконання, що на підставі вищевказаних доказів позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 набули права власності на  1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, кожна, по АДРЕСА_1.

     Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 215-218 ЦПК, п.6 Постанови Пленуму ВС України № 20 від 22.12.1995р., ст.ст.120-126 ЦК УРСР в редакції 18.07.1963р., суд –

В И Р І Ш И В:

          Позов  задоволити.

        Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1.

     Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Снятинський районний суд. У разі відсутності сторін, під час проголошення судового рішення подається апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отриманння копії цього рішення.

          Головуючий:підпис

          Суддя Снятинського райсуду                                        Калиновський М.М.