Справа № 2-558/2011р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2011 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

            головуючого                               судді                              Мельника О.О.

при секретарі                                                               Швачко О.О.

за участю представників сторін                                     ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа –Управління Держкомзему України в м.Бориспіль Київської області, про визнання права власності на частину спільного майна подружжя, визнання Державного акту на право власності на земельну ділянку, частково недійсним,

          встановив:

Позивачка звернулась до суду з даним позовом, і в судовому засіданні вона та її представник підтримали письмовий текст позовної заяви з уточненими позовними вимогами та усними доповненнями про те, що позивачка з 1994 року по 8.12.2010 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду їх шлюб розірвано. За час перебування у шлюбі вони набули у спільну сумісну власність житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_1, житловий будинок загальною площею 58 кв.м. та житловою –35,6 кв.м., який знаходиться у межах вищевказаної садиби з окремо присвоєною адресою: м. Бориспіль, провулок Польовий 2-б,  і  який ще не введено в експлуатацію, земельну ділянку загальною площею 0,0612 га, надану для будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку оформлено на відповідача, та автомобіль НОМЕР_1. Позивачка з відповідачем не дійшли згоди між собою щодо поділу спільного майна, а тому позивачка та її представник просять визнати за нею право власності на ? частину будівельних матеріалів, що були використані при будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2, враховуючи, що будівництво даного об»єкту ще не завершено, визнати за нею право власності на ? частину будинковолодіння по АДРЕСА_1,  визнати за позивачкою право власності на ? частину земельної ділянки наданої для будівництва даного будинку та на ? частину автомобілю НОМЕР_1. Крім того, враховуючи,  на спірну земельну ділянку на ім»я відповідача виданий державний акт, просять визнати його недійсним, в частині виникнення у відповідача права власності на ? частину спірної земельної ділянки, оскільки внаслідок його видачі порушується право власності позивачки на належну їй частину земельної ділянки, як спільного майна подружжя, і у зв’язку з набуттям позивачкою права власності на зведені на цій земельній ділянці споруди.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов визнали частково. Представник відповідача суду пояснив, що відповідач не визнає позов в частині визнання за позивачкою права власності на ? частину будівельних матеріалів, оскільки будівництво вказаного будинку здійснене за кошти його батьків і позивачка не має ніякого відношення до нього. Крім того, зазначив, що дана споруда є фактично збудованим житловим будинком і її статус як закінченого будівництвом житлового будинку підтверджується технічною документацією БТІ.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши, оцінивши та проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі між собою з 1994 року по 8.12.2010 року.

За час подружнього життя сторонами було набуто у власність: житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1, земельну ділянку, площею 0,05 га, призначену для будівництва житлового будинку, що знаходиться за вищевказаною адресою, автомобіль НОМЕР_1 та будівельні матеріали, які були використані при будівництві житлового будинку А-1, загальною площею 58 кв.м, що розташований по АДРЕСА_2.

Згідно державного акту, серії ЯК № 664586 від 23.03.2000р., виданого відділом Держкомзему у м.Бориспіль Київської області та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею за № 011096200625 власником земельної ділянки, площею 0,0612 га, як об»єкта спільної сумісної власності подружжя,  є ОСОБА_4

Право власності на автомобіль та житловий будинок також зареєстроване на відповідача.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 8.12.2010 року шлюб між сторонами розірвано.

Вищенаведене підтверджується даними копії рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 41 від 07.02.1995р., яким відповідачу було надано у безстрокове користування під будівництво індивідуального житлового будинку земельну ділянку, площею 500 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с.6-7), копії акту про винесення земельної ділянки в натурі від 21.03.1995р.(а.с.8), копії плану на забудову житлового будинку (а.с.9), копії рішення виконкому Бориспільської міської ради № 311 від 06.07.1999р. «Про надання дозволу на внесення змін до технічної документації»(а.с.10), копії технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.14-21), копії свідоцтва № 5845 на право особистої власності на жилий будинок від 29.12.1999р., видане виконкомом Бориспільської міської ради на ім.»я ОСОБА_4 (а.с.22-23), копії спірного державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.24-25), копії договору № 53 про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Бориспіль від 14.07.2010р. з додатком(а.с.26-29), копій кадастрових планів (а.с.30-31), копії рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради № 916 від 10.08.2010р. «Про надання ОСОБА_4 довідки про погодження прийняття об»єкта будівництва в експлуатацію»та копії довідки(а.с.32-33), копії висновку Управління містобудування та архітектури виконкому Бориспільської міської ради про відповідність самочинного будівництва № 1814/1-09 від 24.06.2010р. (а.с.34-35), копії рішення Бориспільського міськрайсуду від 08.12.2010р. про розірвання шлюбу між сторонами(а.с.51).

Твердження представника відповідача щодо будівництва будинку «А-1»по АДРЕСА_2 за кошти, які надавались відповідачу батьками, слід оцінити критично, як безпідставне, що не підтверджується жодним доказом по справі, і є голослівним.

Також є безпідставним твердження представника відповідача про те, що житловий будинок –«А-1»будівництвом закінчений, оскільки протилежний факт повністю підтверджується наявними у справі доказами.

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України та ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, і у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, як то передбачає ч.1 ст.70 СК України, частки майна дружини та чоловіка вважаються рівними.

            Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, законодавець надав власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

            Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

            Тому, враховуючи, що вищевказане майно є об»єктом спільної сумісної власності сторін як подружжя, що в сукупності підтверджується наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що за наявності згоди відповідача на поділ автомобіля, земельної ділянки та житлового будинку між ним та позивачкою в рівних частинах, за позивачкою слід визнати право власності на ? частину кожного із  вказаних об»єктів спільного майна подружжя, а державний акт, виданий на ім»я відповідача, слід визнати недійсним в частині набуття відповідачем права власності на ? частину земельної ділянки, що є об»єктом спільної сумісної власності подружжя, як такий, що виданий в порушення ст.41 КУ, ст.ст.316, 317,319,321 ЦК України, і порушує право власності позивачки на належну їй частину земельної ділянки.

           Крім того, положеннями ст.331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

          Пунктом 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923, передбачено, що приватні житлові будинки садибного типу, дачні і садові будинки, господарські споруди, прибудови, будівництво яких здійснено без залучення підрядних організацій підлягають прийняттю в експлуатацію за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об’єктів.

          Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

    А тому, враховуючи, що житловий будинок «А-1»по АДРЕСА_2 будівництвом незакінчений, в експлуатацію не введений, а до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, які були використані в процесі цього будівництва, і будівельні матеріали, з яких складається житловий будинок «А-1», були набуті сторонами за час шлюбу, що відносить їх також до об»єкта спільного майна подружжя, беручи до уваги те, що відповідач доказів, на підтвердження факту придбання будівельних матеріалів за кошти його батьків, суду не надав, маючи таку можливість, за позивачкою слід визнати право власності на ? частину таких будівельних матеріалів, враховуючи, що частки в спільному майні подружжя є рівними.

          Оскільки рішення винесено на користь позивача, з відповідача на користь першого, слід стягнути понесені ним судові витрати.     

         На підставі викладеного та ст. 41 Конституції України, ст.ст. 60, 63, 70 СК України, ст. 16, 182, 316, 317, 319, 321, 331, 368, 386, 391 ЦК України,  Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923, ст. 152 ЗК України, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 114, 130, 212-215 ЦПК України,

суд,

ВИРІШИВ:

                 Позов задовольнити.

   Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1.  

   Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, з яких складається житловий будинок А-І, загальною площею 58 кв.м. по АДРЕСА_2

   Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля „Фольксваген –Пассат”, д.н. НОМЕР_1.

   Визнати Державний акт на праві приватної власності на земельну ділянку, виданий 23.03.2010р. на підставі рішення Бориспільської міської ради № 6704-57-\/ від 15.10.2009 р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 011096200625, недійсним в частині набуття ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину земельної ділянки.  

   Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0612 га., що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 3210500000:11:048:0076 та належить на праві приватної власності ОСОБА_4 згідно Державного акту на праві приватної власності на земельну ділянку, виданого 23.03.2010р. на підставі рішення Бориспільської міської ради № 6704-57-\/ від 15.10.2009 р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 011096200625.

   Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1820 грн. судових витрат.

   Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Київської області через Бориспільський міськрайсуд, на протязі 10 днів, з дня його оголошення.    

                                                                                       Суддя                                  О.О.Мельник