Справа №2-120/11   

46

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

                                          І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 06 квітня 2011 року                                           м. Болехів                                                                               Болехівський  міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О.С.

секретаря судового засідання  Латик В.Є.

з участю позивача                     ОСОБА_1

відповідача                                 ОСОБА_2

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу. Свої вимоги мотивує тим, що у травні 1996 року в відділі РАГСу Болехівського міськвиконкому між ними укладено шлюб та у 1996 році народилася дочка ОСОБА_4. Посилаючись на те, що їх спільне життя не склалося, оскільки у них виявились різні погляди на життя та ведення сімейного господарства, між ними часто виникають непорозумінння, просить суд шлюб розірвати, неповнолітню дочку залишити на проживанні з нею.

В судовому засідання позивачка підтримала свої вимоги та додатково вказала, що вони більше чотирьох років проживають окремо, спробували зберегти сім`ю, однак це не дало результатів, проживають як чужі люди та не підтримуючи шлюбних відносин.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю та просив шлюб розірвати.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.3 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Встановлено, що 11 травня 1996 року сторони уклали  шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Болехівського міськвиконкому, актовий запис № 22, в якому народилася дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей, інші обставини справи. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу,  якщо  буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд визнав, що шлюб укладений між сторонами виявився невдалим, у них різні погляди на життя та ведення домашнього господарства, тому більше чотирьох років вони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, шлюб носить формальний характер. Позивачка втратила почуття любові, поваги до чоловіка, між сторонами немає взаєморозуміння, тобто  тих основ, на яких  утримується  міцна сім’я.

Згідно ч.1 ст. 24 СК шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст. 55 цього ж Кодексу дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної поваги, любові, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім’ї за свою поведінку в ній.

А за ч.3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.  Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушення прав дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки,  встановлені законом.

Відповідно до ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

За бажанням позивачки, суд відновлює їй її дошлюбне прізвнище – «ОСОБА_3».

При таких обставинах, враховуючи категоричність дій позивачки та її заперечення можливості примирення, згоду відповідача на розірвання шлюбу, суд, враховуючи інтереси кожного з подружжя,  їх дитини, приходить до висновку, що сім’я розпалася остаточно, а тому шлюб слід розірвати.

Відповідно до положення ст.160 Сімейного кодексу, у випадку, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. А оскільки судом  встановлено, що на час розгляду справи дочка сторін досягла чотирнадцятирічного віку, то вимоги позивачки щодо залишення неповнолітньої дочки ОСОБА_4 на проживання з нею не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, ст.ст.110-112 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов  задовольнити частково.

Шлюб, зареєстрований11.05.1996 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Болехівського міського управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 11  між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 розірвати.

          Після розірвання шлюбу ОСОБА_3  –присвоїти дошлюбне прізвище ОСОБА_3.

          В частині позовних вимог про залишення неповнолітньої дочки ОСОБА_4 на проживанні з матір`ю ОСОБА_3 –відмовити.

          Рішення суду  про  розірвання  шлюбу  після  набрання  ним законної  сили  надіслати  до відділу  реєстрації актів цивільного Болехівського міського управління юстиції для внесення  відомостей  до  Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів  з дня його проголошення.  Якщо особи, які брали участь у справі, не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, то вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 СУДДЯ                                                                   ГОЛОВЕНКО  О.С.