ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 р. | № 6/17-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Полякова Б.М. |
суддів: | Катеринчук Л.Й. Рогач Л.І. |
розглянувши касаційну скаргу | Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»в особі Сумської обласної дирекції |
на ухвалу | господарського суду Сумської області від 31.03.2006 |
у справі господарського суду | № 6/17-06 Сумської області |
за заявою | Товариства з обмеженою відповідальністю промислової компанії «Нафтабудінвест» |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландиш»» |
про | визнання банкрутом |
в судовому засіданні взяли участь представники :
від заявника касаційної скарги | Гриценко Б.М., доруч. 14.01.2005 |
від ініціюючого кредитора | не з’явився |
від боржника | не з’явився |
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.02.2006 було порушено провадження у справі про визнання ТОВ «Ландиш»банкрутом за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю промислової компанії «Нафтабудінвест» за ознаками статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постановою господарського суду Сумської області від 10.03.2006 ТОВ «Ландиш»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Красножона С.В.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 31.03.2006 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ТОВ «Ландиш» ліквідовано, провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль»в особі Сумської обласної дирекції звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив, скасувати зазначену ухвалу, аргументуючи порушенням норм матеріального права, а зокрема, ст.ст. 23, 52 Закону України «про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( далі: “Закону”).
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.
За приписами статті 25 закону з дня призначення ліквідатор виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, до нього переходять функції керівника (органів управління) юридичної особи банкрута, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Згідно частин 1, 5 ст.32 закону господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу; у разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього закону.
Отже, чинним законодавством про банкрутство передбачено можливість затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу в судовому засіданні, з викликом учасників провадження у справі, зокрема ліквідатора , членів комітету кредиторів, окремих кредиторів.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 31.03.2006 (т.1 а.с. 38) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ТОВ «Ландиш»ліквідовано, провадження у справі припинено без виклику в судове засідання учасників провадження у справі про банкрутство.
Провадження у справі № 6/17-06 здійснюється з врахуванням особливостей, визначених щодо процедури банкрутства в порядку ст. 52 закону.
В матеріалах справи відсутня ухвала суду про призначення до розгляду в судовому засіданні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
За приписами п.2 частини 2 статті 111-10 ГПК України безумовною підставою для скасування судового рішення є розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду. Відтак, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу винесена без виклику в судове засідання учасників провадження у справі про банкрутство є незаконною.
Матеріалами справи підтверджується, що в оскаржуваній ухвалі відсутній аналіз поданого ліквідатором звіту на предмет повноти вчинення ліквідатором боржника дій по виявленню активів боржника та його кредиторів, фінансового стану боржника. Судом не дано оцінки тому, що поступлення Звіту ліквідатора Красножона С.В. не зареєстровано в канцелярії господарського суду, до звіту не додано реєстру (переліку) встановлених ліквідатором кредиторів боржника, доказів встановлення ліквідатором наявності заборгованості по податках і зборах (обов’язкових платежах), внесках соціального страхування, наявності майна боржника під забороною відчуження в державних реєстрах заборон відчуження рухомого та нерухомого майна, в оскаржуваній ухвалі суду відсутній аналіз доданого ліквідаційного балансу боржника на предмет його відповідності встановленим вимогам згідно типової форми балансу суб’єкта господарювання.
Відтак , висновки суду першої інстанції не узгоджується з визначеними спеціальними нормами законодавства про банкрутство обов’язками ліквідатора вчинити всі необхідні дії по виявленню майна боржника, кредиторів боржника, обов’язками ліквідатора подання належних доказів складення ліквідаційного балансу .
Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення юридичної особи боржника є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).
Відповідно до вимог ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” , який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,3 ст.18 вказаного Закону , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені , вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст.19 Закону).
Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зазначені норми права можуть бути підставою перегляду за нововиявленими обставинами постанови суду про відкриття ліквідаційної процедури в порядку ст. 52 Закону в даній справі у випадку подання такої заяви учасниками провадження у справі про банкрутство.
На підставі викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для розгляду до зазначеного суду в іншому складі суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»в особі Сумської обласної дирекції задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Сумської області від 31.03.06 скасувати, справу № 6/17-06 направити для розгляду до господарського суду сумської області в іншому складі суду.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Л. Рогач