Народицький районний суд Житомирської області    

                            Справа № 2-а-9/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24 січня 2011 року                                                                  смт. Народичі

 Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді   Бруховського Є.  Б.  

розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці і соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації про стягнення коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач  25.02.2010 року звернулась до суду з даним позовом та просить  визнати дії відповідача неправомірними та  стягнути на її користь з управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації за період з 01.05.2009 року по 31.12.2009 року не виплачені кошти, що передбачені ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(надалі Закон) в сумі 2090,4 грн. та ст.39 Закону за період з 01.05.2009 року по 31.01.2010 року в сумі – 17947,2 грн., мотивуючи тим, що вона отримувала зазначені кошти у відповідача не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як це визначено в Законі, а згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96, що призвело до порушення її прав. Розмір не виплачених коштів за ст.ст.37, 39 Закону становить вказану вище суму.

Сторони просять справу  розглядати без їх участі, представник відповідача проти задоволення позову заперечує.

Дослідивши  докази, суд вважає, що позов слід  задовольнити   частково з наступних підстав.

Позивач постійно проживає  в АДРЕСА_1  та з 1997 року по даний час  працює в смт.Народичі. смт.Народичі  Житомирської області Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України № 17 від 12.01.93,  віднесено до зони безумовного обов’язкового відселення, АДРЕСА_1 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Вказані обставини підтверджуються наданими копіями паспорту, трудової книжки, посвідченням потерпілої ЧАЕС, довідками .

Відповідно до ст.ст.37, 39 Закону позивач має право на відповідні доплату та допомогу, які отримувала згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96 в конкретних розмірах, а зокрема, за ст.37 в сумі 2,1 грн., за ст.39 – 13,2 грн.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Законом передбачені наступні виплати:

ст.37 - громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення – 40 % від мінімальної заробітної плати;

ст.39 - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні безумовного  обов»язкового відселення – 3 мінімальні заробітні плати.

Постановою КМ України № 836 від 26.07.96 у супереч Закону встановлено конкретні розміри допомоги та доплати і, зокрема: для щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного  відселення – 210 тис.крб. (2,1 грн. за гр.реф.) ; для доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні безумовного  обов’язкового  відселення – 1320 тис. крб. (13,2 грн. за гр. реф.).

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Законом визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні, а Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз’яснення порядку його застосування(статті 62 та 67) та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян, визначені останнім, застосування зазначеної постанови не можливе.

Позивачем  ставиться питання про стягнення коштів  передбачениз  ст.37 Закону за період з  01.05.2009 року по 31.12.2009  року  та передбачених ст. 39 Закону за період з 01.05.2009 року по 31.01.2010 року.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив:

з 01.04.2009 р. – 625 грн.;

з 01.07.2009р.- 630 грн.;

з 1.10.2009 р.-  650 грн.,

з 1.11.2009 р.-  744 грн.,

з 1.01.2010 р. – 869 грн.

Статтею 62 Закону визначено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Відповідно до Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою КМ України від 20.06.00 № 987, та п. 2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 936 від 20.09.05, розпорядниками коштів є управління праці та соціального захисту населення, а тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

Позовні вимоги позивача  щодо стягнення  недоплачених коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню ,    оскільки зазначені кошти не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування доплат та допомог, покладених законодавством на відповідний орган, тому суд частково задовольняє цей позов, шляхом покладення обов’язку  на   управління праці і соціального захисту     нарахувати та виплатити позивачу доплати до заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  в розмірі трьох мінімальних заробітних плат  за період з  01.05.2009 року по 31.01.2010 року та допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва , передбаченої ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати за період з  01.05.2009 року по 31.12.2009 року, що розраховується  виходячи з розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням отриманих коштів за вказаний період,  в решті позову – відмовляє.   

На підставі викладеного, суд дійшов переконання, що при нарахуванні коштів, передбачених ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач діяв всупереч вимогам Закону, а тому, суд  визнає дії відповідача протиправними.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст. ст.37,39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.ст. 8-11, 18, 71, 160, 161,  162, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити  частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації щодо виплати ОСОБА_1 коштів, передбачених ст. ст.37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у фіксованому розмірі, протиправними.

Зобов’язати   управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату   ОСОБА_1 доплати до заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  в розмірі трьох мінімальних заробітних плат  за період з  01.05.2009 року по 31.01.2010 року та допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва , передбаченої ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати за період з  01.05.2009 року по 31.12.2009 року, що розраховується  виходячи з розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням отриманих коштів за вказаний період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації    подати звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.   

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду м.Житомира через Народицький районний суд Житомирстької області  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.   

Суддя:Є. Б. Бруховський