справа  № 2-а-260/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 квітня 2011 року.

Суддя Здолбунівського районного суду Рівненської області Кушнір О.Г., розглянувши о 16 годині 30 хвилин в м.Здолбунові в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

19 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з письмовою заявою про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області здійснити їй нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги до пенсії згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року, з 01 січня по 31 грудня 2010 року, з 01 січня по 19 квітня 2011 року обґрунтовуючи тим, що у порушення вимог чинного законодавства ці виплати відповідачем у вказаний період виплачені частково.  

Ухвалою суду від 20 квітня 2011 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог за періоди з 09 липня по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 18 жовтня 2010 року залишено без розгляду.  

Розгляд справи в решті вимог за період з 19 жовтня 2010 року по 19 квітня 2011 року відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України проведено  суддею одноособово в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Згідно поданих відповідачем 27 квітня 2011 року через канцелярію суду письмових заперечень, управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області просить відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову повністю, мотивуючи тим, що нею порушений шестимісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, а також на Закон України “Про Державний бюджет" на 2010 рік, який не передбачав коштів на виплату даної соціальної допомоги; постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, якою встановлені наступні розміри виплати соціальної допомоги: з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня –49,80 грн. Крім того, відсутня затверджена законодавством величина мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано підвищення пенсії, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Дослідивши подані сторонами докази, повно, всебічно та об’єктивно оцінивши їх, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

У розумінні ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується її паспортом громадянина України серії НОМЕР_2, виданого Здолбунівським РВ УМВС України в Рівненській області 26 лютого 1999 року, та має пенсійне посвідчення №НОМЕР_3, в якому зроблена відмітка "дитина війни".

Виходячи із цього, позивач є дитиною війни та має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”№2195-ІV від 18 листопада 2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Доводи відповідача про те, що відсутня затверджена законодавством величина мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і не підлягає застосуванню для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус “дитина війни" відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни" суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року №966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

З вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є основою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги  не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Розмір прожиткового мінімуму у 2010 - 2011 році для осіб, що втратили працездатність визначено ст.52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік" та ст.21 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”.

Так, прожитковий мінімум для вказаної категорії осіб становить:  723 грн. - у період з 01 жовтня по 30 листопада 2010 року, 734 грн. з 1 грудня 2010 року  та 750 грн. з 01 січня 2011 року.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривень, з 1 липня - 48,2 гривень та з 1 жовтня - 49,8 гривень.

Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, а відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, відповідно до ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1261 від 24 жовтня 2007 року (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У пункті 8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01 березня 2001 року Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Тому, беручи до уваги те, що згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни" дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01 березня 2001 року та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало проводитись нарахування та виплата підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги.

Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справах “Кечко проти України" та “Бурдов проти Росії”Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.   

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Законом, який встановлює доплату до пенсії особам, які мають статус “дитина війни”, є Закон України “Про соціальний захист дітей війни”.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2010 рік" дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" в 2010 році не зупинено.

Статтею 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Ця норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.

На підставі наведеного, суд вважає, що її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Аналогічні норми прийняті та містяться в Законі України "Про державний бюджет на 2011 рік".

Як вбачається із заперечень управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі у 2010- 2011 роках позивач отримував підвищення до пенсії у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, хоча мав право на отримання підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Отже, відповідач у 2010-2011 роках повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" та здійснювати ОСОБА_1  відповідні нарахування та виплати.

Таким чином, суд вважає, що невиплата позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за період з 19 жовтня 2010 року по 19 квітня 2011 року є протиправною.

Відповідно до ч.2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій, які полягають у ненарахуванні та невиплаті позивачу підвищення до пенсії, встановленого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період 19 жовтня 2010 року по 19 квітня 2011 року, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Оскільки згідно п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації від сплати державного мита звільняються, понесені позивачем судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. слід стягнути на її користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та керуючись ст.ст.11, 71, 94, 104, 143, 158-163, 183-2, 186 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському району Рівненської області щодо  ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" за період з 19 жовтня 2010 року по 19 квітня 2011 року протиправними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському району Рівненської області здійснити нарахування та виплату  ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 19 жовтня 2010 року по 19 квітня 2011 року згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яке обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням виплачених сум за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 грн. 40 коп. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя: