Україна
Справа № 2 -2125/ 07
Категорія 36
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2007 року м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капустинського М.М.,
при секретарі судового засідання Метельській С.В.,
за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до відділення Пенсійного фонду України Житомирського району про визнання рішення щодо наявності заборгованості та необхідності її сплати - недійсним,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до відповідача, просив визнати рішення працівників Пенсійного Фонду України Житомирського району про наявність у нього заборгованості в сумі 251,52 грн. як фіксованого розміру страхових внесків по першому кварталу 2005 року, та необхідності її сплати недійсним та таким, що протирічить чинному Законодавству.
В суді позивач заявлені вимоги підтримав та пояснив, що відповідач, помилково вважає що він ніби то не перерахував до ПФ у 1-му кварталі 2005 року страхові внески які є заборгованістю по даний час, тоді як відповідно до роз”яснень, які були надані Пенсійним Фондом України в листі №6320/04 від 01.06.2005 року, в якому зазначалось, що остаточний розрахунок сплати страхових внесків здійснюється до 01 квітня 2006 року, якщо законодавством не буде передбачено інше врегулювання цієї проблеми. Відповідно ж до ст.2 Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб”єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності” - данарахування та фінансові /штрафні/ санкції до суб”єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році 1-му кварталі 2005 року, не застосовуються.
Представник відповідача, щодо задоволення позову заперечив, надав їх письмово.
Суд, перевіривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав:
Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” №727/98 від 03.07.1998 року, розповсюджує свою діяльність на податкові правовідносини, він є спеціальним нормативним правовим актом, що визначає порядок відносин з бюджетами та державними цільовими фондами суб”єктів малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування у вигляді сплати єдиного податку. При цьому ст.6 Указу встановлює пільги, однією з якої є звільнення від сплати збору на обов”язкове державне пенсійне страхування суб”акта малого підприємництва тільки в сфері його підприємницької діяльності. Відносини з загальнообов”язкового державного пенсійного страхування врегульовані спеціальним законодавством. Зокрема, Законом України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”. Законом України „Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” /далі Закон/ визначається коло осіб, які підлягають загальнообов”язковому пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.
Відповідно до п.1 ст.14 Закону страхувальниками є підприємства, ..., фізичні особи - суб”єкти підприємницької діяльності та інші особи.. .
Зазначені страхувальники згідно ч.1 ст.15 Закону є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду, а відповідно до п.6 ч.2 ст. 17 Закону, страхувальник зобов”язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати, в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.
Статтею 18 Закону встановлено, що страхові внески є цільовим загальнообов”язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків і зборів /обов”язкових платежів/, що складають систему оподаткування та визначені Законом України „Про систему оподаткування”, на них не розповсюджуються норми податкового законодавства.
Відповідно до ст.106 Закону, суми страхових внесків своєчасно не нараховані або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного ффонду у випадках, передбачених частиною третьою ст.20 цього Закону, вважаються просрпоченою заборгованістю із сплати страхових внесків /далі недоїмка/ і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ст.45 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” для фізичних осіб - суб”єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, фiксований розмiр страхових внескiв до Пенсiйного фонду України був встановлений нарiвнi мiнiмального страхового внеску, а саме 83,84 грн..
Таким чином,. фiзичнi особи - суб'скти пiдприемницької дiяльностi, якi працювали у першому кварталi 2005 року за спрощеною системою оподаткування, зобов'язаннi сплатити до Пенсiйного фонду України фiксований розмiр страхового внескiв із розрахунку 83,84 грн. за мiсяць.
Вiдповiдно до ч.3 ст.1О6 Закону, територiальнi органи Пенсiйного фонду за формою i у строки, визначенi правлiнням Пенсiйного фонду Украiни, надсилають страхувальникам, якi мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Закон України вiд 16.03.2006 №3583-IУ “Про вирiшення питання щодо заборгованостi суб'сктiв господарської дiяльностi якi застосовують особливi умови оподаткування, обліку та звiтностi, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсiйвого фонду України, Фонду соціального страхуваввя з тимчасової втрати працездатностi, Фонду соцiального страхування на випадок безробiття протягом. 2004 року - I кварталу 2005 року” не спростовує пiдстав донарахування внескiв та надсилання вимоги оскiльки зазначений Закон регулює питання щодо заборгованосгi суб'єктiв господарської дiяльностi, якi застосовують особливi умови оподаткувавня, облiку та звiтностi, у зв'язку з не перерозподiлом Державним казначейством України частини податкiв до Пенеiйного фонду України, Фонду соцiального страхування з тимчасової втрати працездатностi, Фонду соцiального страхування на випадок безробiття протягом 2004 року -1 кварталу 2005 року.
Протягом 1 кварталу 2005 року дiяла норма Закону, яка передбачала зарахування до доходiв загального фонду мiсцевих бюджетiв фiксованого та єдиного податку для суб'єктiв малого пiдприємництва в повному обсязi (п. 2 ст. 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік в редакцiї Закону України вiд 23.
12.2004 № 2285-!У/. У зв'язку з цим вiдрахувань до Пенсiйного фонду України частини єдиного та фiксованого податкiв відповідно у розмiрi 42% та 10% у цей перiод не здiйснювалося. Цi кошти також не були зарахованi на особовi рахунки цих суб'сктiв пiдприємництва в Пенсiйному фондi у зв'язку з застосуванням Державним казначейством України норм дiючого на той час Закону.
Починаючи з 31.03.2005 року вищевказанi вiдрахування до Пенсiйного фонду було поновлено на пiдставi Закону України вiд 25.03.2005 2505-IУ (п. 2 ст. 48 Закону України 'Про Державний бюджет України на 2005 рiк” в новiй редакцiї).
Закон України вiд 16.03.2006р. №3583-!У прийнято з метою вирiшення питания заборгованостi суб'сктiв господарської дiяльностi, якi застосовують особливi умови оподаткування, облiку та звiтностi, у зв'язку з не перерозподiлом Державним казначейством України частини податкiв заборгованостi з платежiв, якi не надходили до Пенсiйного фонду протягом 1 кварталу 2005 року. Статтею 1 цього Закону встановлено, що вказанi суми не вважаються заборгованiстю. Статтею 2 дього ж Закону органам Пенсiйного фонду України заборонено донараховувати суб'сктам пiдприемництва - платникам единого та фiксованого податкiв не отриманi суми вiдрахувань єдиного та фiксованого податкiв вiдповiдно у розмiрi 42% та 10% та застосовувати у звязку з цим штрафнi санкцiї. Водночас приписiв щодо звiльнення названих суб'сктiв пiдприсмництва вiд сплати фiксованого страхового внеску цей Закон не мiстить.
З вказаного питания в регiональнi вiддiлення Пенсiйного фонду України направлено лист Пенсiйного фонду України вiд 12.05.2006 року 5946/03-20, який погоджено Головою Ради пiдприємцiв України К.Ляпiною, де зазначено, що фiзичнi особи - суб'екти пiдприємницької дiяльностi, якi у 1 кварталi 2005 року працювали за спрощеною системою оподаткування, зобов'язанi сплатити до Пенсiйного фонду фiксований розмiр страхового внеску, розрахований як рiзниця мiж встановленою ставкою внеску (83,84 грн.) та частиною единого або фiксованого податкiв, яка згiдно Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, облiк та звiтностi суб'ектiв пiдприемницької дiяльностi” та Закону України “Про внесення змiн до Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” становить 42 і 10 відсотків відповідно.
Розрахунок сум фіксованого внеску, що підлягає сплаті, здійснюється в акті довільної форми на підставі документів, що підтверджують сплату єдиного та фіксованого податків за січень, лютий, березень місяці 2005 року. До карток особових рахунків платників заносяться суми, що належать до сплати, на підставі зазнеачегних актів датою їх узгодження.
Виконуючи вимоги Закону України вiд 16.03.2006 М 3583-iУ, органи Пенсiйного фонду України зменшують суму фiксованого розмiру страхових внескiв, що пiдлягала сплатi за перiол 01 .01.2005 по 30.03.2005, на вiдповiдний розмiр вiдрахувань. Отже, дiї органiв Пенсiйного фонду України вiдповiдають вимогам законодавства, а вимоги позивача є безпідставними.
На підставі викладеного, керуючись Законом України „Про державний бюджет України на 2005 рік”, Законом України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, облік та звітності суб”єктів підприємницької діяльності”, ст. ст. 94, 158 - 163, 167, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.М. Капустинський