Народицький районний суд Житомирської області    

                            Справа № 2-а-17/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24 січня 2011 року                                                                  смт. Народичі

 Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді   Бруховського Є.  Б.  

розглянувши в порядку письмового провадження у смт.Народичі справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі  про  визнання  неправомірними дій  відповідача  та стягнення  недоплаченої щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

В С Т А Н О В И В:

Позивач  ОСОБА_1 звернулася   04.03.2009 р. до суду з адміністративним позовом і  просить суд визнати дії відповідача, щодо невиплати їй щомісячної соціальної допомоги протиправними та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 4081 грн. відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», мотивуючи тим, що має право на підвищення до пенсії як дитині війни, але Законами України „Про державний бюджет України  на 2006 рік”, „Про державний бюджет України  на 2007 рік”, „Про державний бюджет України на 2008 рік” дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було обмежено, підвищення до пенсії виплачувалось в розмірі меншому, ніж передбачено, що призвело до порушення її прав.  

Позивач в судове засідання не з’явилася, проте в заяві просить суд розглядати справу без її участі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, проте надав суду заперечення на позов в яких просить суд розглядати справу без участі їх представника і зазначає, що позов не визнає.

Вивчивши матеріали  справи, суд приходить до висновку,  що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Позивач має статус «Дитини війни», що  підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні  серії НОМЕР_1 від 13.07.1998 року.                             

Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.    Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік  зупинено.    Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності   15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.   Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджені так і не були. Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року не визнавались Конституційним Судом України неконституційними та діяли протягом 2006 року.  Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  у 2006 році, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.   Крім того, надаючи перевагу   Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року за №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив:  „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”. Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».     Позовні вимоги позивача щодо отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2007 рік, суд вважає такими, що  не підлягають  задоволенню з таких підстав.                          

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).   

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, є остаточним і не може бути оскаржене.   

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.   

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач -  Управління Пенсійного фонду України  в Народицькому районі,  повинно було з 09.07.2007 року нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік ”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тобто нараховувати та здійснювати позивачу виплату соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Позивач звернулася  до суду   04.03.2009 р.  Згідно ст. 99 КАС України  ( в редакції Закону діючого на момент подачі позовної заяви)  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна булла дізнатися про порушення свої прав, свобод  чи інтересів. Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції Закону діючого на момент подачі позовної заяви)  пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін . Відповідач наполягає на застосуванні  строків звернення до суду тому,  суд, вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з  09 липня по 31 грудня 2007 року.   

Що стосується вимог позивача про стягнення щомісячної надбавки до пенсії як дитини війни в 2008 році, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.   

 Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій  редакції. Встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Разом з тим, суми підвищення дітям війни були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Так, п. 8 Постанови встановлено,  що дітям війни  (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 1 липня – 48,2, з 1 жовтня – 49,8 гривні.     

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Народийцькому районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним судом рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 р. повинен був нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.   

Між тим,  до 22.05.2008 року відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначеного закону, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі  здійснити нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну 30 відсоткову надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до  ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 58  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з урахуванням фактично виплачених сум.     

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.   

Кодексом адміністративного судочинства України (ч.3 та 4 ст. 8)  гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.   

Сторонами по справі не заперечується, що позивач відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.   

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.  Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.   

 Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.   

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.   

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі, за місцем проживання позивача.   

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.   

 Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.   

 За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.   

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.   

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.   

 Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001,  Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.   

       Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:   

-      призначення пенсії;   

-      підготовки документів для її виплати;   

-      забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.   

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.   

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.   

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.   

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачем.   

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.   

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.       

 Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ у Народицькому районі доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй  нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.   

Враховуючи викладене суд вважає  за можливе визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Народицькому районі, по не виконанню з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. приписів статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,  яка призвела до  порушення прав позивача на  своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.   

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ст. 58  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –   

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області     про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни – задовольнити частково.   

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області в частині не нарахування ОСОБА_1  підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 22 травня  по 31 грудня 2008 року протиправною.   

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області  нарахувати та виплатити ОСОБА_1  щомісячну державну соціальну 30 відсоткову надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до  ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 58  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з урахуванням фактично виплачених сум.     

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.  

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області  подати звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.   

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду м. Житомира через Народицький районний суд Житомирстької області  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.   

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.   

Суддя:Є. Б. Бруховський