Справа № 2-а-7235-2011

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

04 травня 2011 року                                                                                 м. Слов’янськ

Суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Геєнко М.Г., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Слов’янськ про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання донарахування підвищення до пенсії як «дитині війни», -            

В С Т А Н О В И В:

             ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання донарахування підвищення до пенсії з 09.07.2007р. по 31.12.2010 року, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно ст. 1 Закону України №2195-IV від 18.11.04. «Про соціальний захист дітей війни»вона має статус «дитина війни». У зв`язку з цим згідно цього Закону їй повинні з 1 січня 2006 року виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, ця доплата до пенсії не проводилася. Просить суд визнати бездіяльність відповідача неправомірною, та зобов’язати його перерахувати та виплатити їй підвищення до пенсії як «дитині війни»відповідно до діючого законодавства України, а також у подальшому нараховувати та виплачувати допомогу, повернути судові витрати..

Ухвалою Слов’янського міськрайонного суду від 22.04.2011р. позовні вимоги ОСОБА_1  до УПФУ у м. Слов’янськ  про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання донарахування та виплати підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 20.10.2010 року залишені без розгляду в зв’язку з пропущенням строку звернення до суду. Позовні вимоги розглядаються в межах шестимісячного строку звернення до суду, тобто з 21.10.2010р. по 31.12.2010 року.

Відповідач не надав суду письмових заперечень в десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали суду про відкриття скороченого провадження по справі.

            Суд, дослідивши надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

         Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в м. Слов’янську Донецької області, отримує пенсію за віком, тому на неї, у відповідності із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», розповсюджується правовий статус «дитини війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст. 71 Закону України  «Про державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В такій редакції наведена норма закону перейшла як діюча і на 2010-2011 роки.

З наведених підстав, а також за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не постанова КМУ №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

На підставі вищенаведеного та в межах пред’явленого позову, суд вважає необхідним поновити порушене право позивача на підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та зобов’язати відповідача здійснити донарахування за рахунок коштів Державного бюджету України недоплаченого позивачеві підвищення до пенсії як «дитині війни»з 21.10.2010 року по 31.12.2010 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати позивачу недоплачену, як дитині війни щомісячну соціальну допомогу в подальшому задоволенню не підлягають, оскільки захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання відповідача в подальшому (далі) нараховувати щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє

Крім того, відповідно до  ч. 1 ст. 94 КАС України на користь позивача необхідно стягнути  з  Державного бюджету України понесені нею судові витрати в сумі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 11, 14, 94, 159, 183-2 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

           Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Слов’янську про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області по ненарахуванню підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, за період з 21 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, виходячи із розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Слов’янську Донецької області здійснити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахування та виплатити їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 21 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.

Повернути за рахунок місцевого бюджету  м. Слов’янська Донецької області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп., сплачені нею 20.01.2011 року на р/р 31417537700075.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за відсутністю підстав.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана в Донецький апеляційний  адміністративний суд через Слов’янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,  яка її подає, до суду апеляційної інстанції.   

Суддя          Слов’янського

міськрайонного суду                                                                                М.Г. Геєнко