ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

25 вересня 2006 р.

№ 22-6/355-05-11710

     Колегія суддів  Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді         Кузьменка М.В.,

судді                                   Васищака І.М.,

судді                                    Палій В.М,

розглянувши

касаційну скаргу           Товариства з обмеженою відповідальністю “Виноробний завод “Янтарний”

на постанову                   від 15.08.2006р.Одеського апеляційного господарського суду  

у справі                            №22-6/355-05-11710

господарського суду Одеської області                                           

за позовом                       Товариства з обмеженою відповідальністю

“Бізнес Вин”

до                                       Товариства з обмеженою відповідальністю “Виноробний завод “Янтарний”

про                                           розірвання договору купівлі-продажу

та за

зустрічним позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю

                                          “Виноробний завод “Янтарний”

до                                         Товариства з обмеженою відповідальністю

“Бізнес Вин”

про                                    стягнення 42 397,10грн.

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виноробний завод “Янтарний” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006р. у справі №22-6/355-05-11710 господарського суду Одеської області.

Вказана скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню  скаржнику з таких підстав.

Відповідно до п.4 ст.111 ГПК України, до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати державного мита.

В силу ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Державне мито сплачується в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, що визначено ст.46 ГПК України.

Порядок сплати державного мита визначений Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993р. №15. Так, відповідно до п.14 Інструкції, при перерахуванні мита з рахунку платника, до документа щодо якого вчиняється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи про зарахування мита до бюджету, який скріпляється  першим і другим підписами посадових осіб та відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Отже, допустимим доказом сплати державного мита у разі перерахування мита з рахунку платника є примірник платіжного доручення з відповідним, скріпленим першим та другим підписами посадових осіб та відтиском печатки кредитної установи, написом про зарахування мита до бюджету з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Платіжне доручення №225 від 22.08.2006р., додане до касаційної скарги в якості доказу сплати державного мита, відповідного напису не містить, у зв’язку з чим не може бути допустимим  доказом сплати державного мита.

Допущене скаржником порушення є підставою для повернення касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.86, п.4 ст.1113 ГПК України,  колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виноробний завод “Янтарний” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006р. у справі №22-6/355-05-11710 господарського суду Одеської області та додані до неї документи повернути.

Головуючий суддя                                                  М.Кузьменко                                            Суддя                                                                           І.Васищак

   Суддя                                                                              В.Палій