Справа № 2-400/11

РІШЕННЯ

            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 квітня 2011 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

У складі:     головуючого судді                  Якименко Л.Г.

             при секретарі                      Чабан Ю.В., Купецькій Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи Приватний нотаріус дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора та Відділ опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна із чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, треті особи Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора та Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на домоволодіння, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи Приватний нотаріус дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора та Відділ опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна із чужого незаконного володіння.

В обґрунтуванні позовних вимог посилався на те, що 24.01.1997 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_7, актовий запис №20. Після реєстрації шлюбу, згідно зі свідоцтвом про шлюб, прізвище дружини стало «ОСОБА_7». Від спільного життя у них народився син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис №1084 від 12.11.1996 року.

Домоволодіння АДРЕСА_1, де проживала родина ОСОБА_7, належав на праві власності батьку ОСОБА_7 –ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, домоволодіння АДРЕСА_1 успадкувала його дружина ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.08.1996 року, реєстровий №2-1999.

Влітку 1997 шлюбні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 були припинені, після чого ОСОБА_1 залишив родину та переїхав проживати до Росії, м. Москва.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_10, після її смерті відкрилася спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1. Єдиною спадкоємицею після її смерті була її донька ОСОБА_7, яка фактично прийняла спадщину, відповідно до норми ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), оскільки на день смерті спадкодавця постійно проживала та була зареєстрована разом з нею.

Належним чином оформити правовстановлюючі документи на успадковане майно ОСОБА_7 не встигла, оскільки вироком АНД райсуду від 26.10.1999 року була засуджена за ч. 3 ст. 101 КК України до 6 років позбавлення волі.

22.12.1998 року дитина 2,5 –3 років під прізвищем ОСОБА_2 був доставлений до АНД РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області відповідачем ОСОБА_3 та його матір'ю, після чого направлена до дитячої міської лікарні №1, як покинута.

До 30.04.1999 року ніхто долею дитини не цікавився, встановити його батьків не вдалося, у зв'язку з чим 30.04.1999 року він був зареєстрований на прізвище ОСОБА_2 Миколайович. Вік дитини був встановлений робітниками лікарні, відомості про батьків до свідоцтва про народження  були внесені на підставі клопотання притулку «Барвінок», де на той час знаходився хлопчик, відповідно до ч.1 ст. 135 СК України. 20.08.1999 року ОСОБА_2 був влаштований до дитячого будинку «Світанок»відповідно до рішення Виконкому АНД районної ради №351/4 з наступним переведенням до школи-інтернату на повне державне забезпечення. У подальшому був переведений до ОКЗО «Першотравенська загальноосвітня спеціальна школа-інтернат».

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Москви від 21.04.2008 року був анульований актовий запис про народження №18 від 03.04.1999 року на ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, зробленого Амур-Нижньодніпровським відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.   

На підставі висновку Служби у справах дітей виконкому Першотравенської міської ради Дніпропетровської області від 02.07.2008 року №200 та Наказу ОКЗО «Першотравенська загальноосвітня спеціальна школа-інтернат»від 02.07.2008 року №59/1-2 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, був повернутий в сім'ю рідного батька ОСОБА_1.

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6. Після її смерті відкрилася спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1. Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_7 є її син ОСОБА_2, який прийняв спадщину відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України, оскільки малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину.

Відповідач ОСОБА_3, який по відношенню до ОСОБА_7 є двоюрідним братом, приховав існування спадкоємця першої черги сина померлої - неповнолітнього ОСОБА_2, 1996 р.н., та обманним шляхом оформив спадщину у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 на своє ім'я, отримавши 22.11.2005 року свідоцтво про право на спадщину, реєстровий №1-2082, після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

Після оформлення спадщини на спірне домоволодіння ОСОБА_11, яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_3 28.07.2006 року, уклала договір купівлі-продажу з відповідачкою ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5.

Позивач посилався на ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з нормами якої держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, які не заподіють шкоду її фізичному й розумовому розвитку. Діти - члени родини наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні із власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням батьками або особами що їх заміняють, майнових і житлових прав дітей при відчуженні житлових приміщень та купівлі нового житла.

У зв'язку з цим позивач ОСОБА_1 просив суд  визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 22 листопада 2005 року державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, зареєстроване в реєстрі за № 1-2082, визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 28 липня 2006 року між ОСОБА_11, яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_4, посвідчений Приватним нотаріусом дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі №4134, встановити факт прийняття спадщини неповнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, визнати за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 домоволодіння АДРЕСА_1 і передати його ОСОБА_2.

Представник позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_13 позов свого довірителя підтримала повністю та суду пояснила, що вона є бабкою неповнолітнього ОСОБА_2, 1996 року народження. ЇЇ син ОСОБА_1 був одружений з ОСОБА_7 та у них народився син ОСОБА_2, 1996 року народження. У 1998 році  їх сім'я розпалася, ОСОБА_1 переїхав до Москви, а його дружина ОСОБА_7 залишилася проживати разом з дитиною та матір'ю у АДРЕСА_1.

Приблизно у 2002 році їм (позивачу та представнику)  стало відомо, що ОСОБА_7 була засуджена і знаходилася в містах позбавлення волі, а дитина направлена до дитячого будинку. Відповідач ОСОБА_3 мав намір заволодіти будинком по АДРЕСА_1, та ще у 2000 році отримував від ОСОБА_7 довіреність на оформлення спадщини після смерті її матері.

Після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_7 вела  аморальний спосіб життя, пиячила, свого сина напевне не розшукувала та ІНФОРМАЦІЯ_6 померла.

Неодноразово звертаючись до органу опіки та піклування АНД району, а також до органів прокуратури, встановити місцезнаходження дитини позивачу було неможливо, оскільки дитина була відведена до АНД райвідділу  родичами ОСОБА_7, а саме - її двоюрідним братом, відповідачем по справі ОСОБА_3, або кимось за його дорученням,  і навмисно вказане прізвище дитини ОСОБА_2, змінено місяць народження  та вказані інші батьки,  у зв'язку з чим відділом РАЦС АНД райради м.Дніпропетровська 30.04.1999 року було повторно проведено реєстрацію народження дитини: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3,  батько –ОСОБА_8, мати –ОСОБА_15.

Таким чином, тільки у 2006 році батько дитини ОСОБА_1 та бабка ОСОБА_13 розшукали неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на той час знаходився у ОКЗО «Першотравенська загальноосвітня спеціальна школа-інтернат».           Забрати дитину в сім'ю батько та  бабка змогли тільки у 2008 році, коли були достовірно встановлені дані обставини та рішенням Бабушкінського районного суду м. Москви від 21.04.2008 року був анульований актовий запис про народження №18 від 03.04.1999 року на ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3, відправив малолітнього на той час сина позивача в дитячий будинок, навмисно зазначивши неправильні анкетні дані дитини, та шахрайським шляхом отримав свідоцтво про право власності на спадщину після смерті своєї двоюрідної сестри ОСОБА_7, приховавши наявність у неї спадкоємця першої черги –малолітньої дитини.

Представник позивача просила позов задовольнити у повному обсязі та повернути спадщину неповнолітньому ОСОБА_2 1996 року народження, після смерті його матері, оскільки у нього іншого житла нема. Також зазначила, що відповідачка ОСОБА_4, яка придбала даний будинок та проживає в ньому,  не могла не знати про існування спадкоємця - неповнолітньої дитини, оскільки в приватному секторі усі сусіди знали, що в будинку проживали особи циганської національності (сім'я ОСОБА_3), та ще на початку  2008 року ОСОБА_13 приїздила до будинку по АДРЕСА_1, разом з неповнолітнім онуком ОСОБА_2,  розмовляла з членами сім'ї ОСОБА_4 та особисто по телефону з відповідачкою ОСОБА_4, в той час представник позивача їм повідомила, що спадкоємцем цього домоволодіння є неповнолітня дитина і вона буде звертатися з позовом до суду про повернення йому спадщини, а також попередила та попросила нічого не будувати до вирішення справи в суді.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, треті особи Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора та Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він 04.12.2004 року з ОСОБА_7 уклав у простій письмовій формі договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, сплативши їй 15000 грн. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 він не звертався до суду про визнання угоди дійсною, оскільки через 9 місяців після її смерті оформив спадщину на своє ім'я.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 –ОСОБА_17 проти позову ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, не заперечував та також наполягав і на позовних вимогах свого довірителя про визнання угоди дійсною та визнання права власності на дане домоволодіння за ОСОБА_3, як за покупцем, оскільки 04.12.2004 року ОСОБА_3  власноручно передав ОСОБА_7 у присутності свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_6 за  належний їй будинок АДРЕСА_1  кошти в розмірі 15000 грн.. Договір купівлі-продажу був укладений у простій письмовій формі та завірений головою квартального комітету. Сторони домовилися посвідчити договір нотаріально, але незадовго ОСОБА_7 померла. З посиланням на ст.220 ЦК України представник просив даний позов задовольнити.

Проти позову ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною ОСОБА_13 заперечувала посилаючись на те, що ніякої угоди не могло бути, оскільки він оформив спадщину. Усі строки звернення з даними вимогами до суду пройшли, а подача такого позову є методом його захисту проти своїх же злочинних дій.

Відповідачка ОСОБА_4 проти основного позову заперечувала, посилаючись на те, що вона є добросовісним набувачем, їй не було відомо про неправомірність відчуження домоволодіння, оскільки продавець ОСОБА_3 про наявність спору або інших власників на даний будинку їй не повідомив. До того ж після придбання спірного будинку вона витратила значні кошти для приведення його у житловий стан та  провела будівництво. Позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала у повному обсязі.

Третя особа –приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, та представник Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»в судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи - Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори просив рішення постановити на розсуд суду, надав для огляду спадкову справу, копія якої знаходиться в матеріалах справи, та визнав факт неправомірності отримання спадкоємцем ОСОБА_3 спадщини після двоюрідної сестри ОСОБА_7, яка  померла ІНФОРМАЦІЯ_6, приховавши від нотаріуса наявність спадкоємця першої черги –неповнолітнього сина, який відповідно до закону є таким, що спадщину прийняв.

Представник третьої особи –Відділу опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради підтримав позовні вимоги за основним позовом, визнав неправомірність видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину та вважає необхідним повернути майно неповнолітній дитині, що належить йому за законом, проти зустрічного позову заперечував.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників та усіх учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, спадкової справи №245/2005, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню, а ОСОБА_3 в позові слід відмовити з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 24.01.1997 року ОСОБА_1  зареєстрував шлюб з ОСОБА_7, актовий запис №20. Після реєстрації шлюбу, згідно зі свідоцтвом про шлюб, прізвище дружини стало «ОСОБА_7». Від спільного життя у них народився син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис №1084 від 12.11.1996 року.

Домоволодіння АДРЕСА_1, де проживала родина ОСОБА_7, належав на праві власності батьку ОСОБА_7 –ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, домоволодіння АДРЕСА_1 успадкувала його дружина ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.08.1996 року, реєстровий №2-1999.

Влітку 1997 шлюбні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 були припинені, після чого ОСОБА_1 залишив родину та переїхав проживати до Росії, м. Москва. Шлюб між ними не розривався.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_10, після її смерті відкрилася спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1. Єдиною спадкоємицею після її смерті була її донька ОСОБА_7, яка фактично прийняла спадщину, відповідно до норми ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), оскільки на день смерті спадкодавця постійно проживала та була зареєстрована разом з нею.

Належним чином оформити правовстановлюючі документи на успадковане майно ОСОБА_7 не встигла, оскільки вироком АНД райсуду від 26.10.1999 року була засуджена за ч. 3 ст. 101 КК України до 6 років позбавлення волі.

22.12.1998 року малолітній син позивача під прізвищем ОСОБА_2 був доставлений до АНД РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, де  було вказано іншу дату його народження та інших батьків.

Дитина  була направлена до дитячої міської лікарні №1,  як покинута.

До 30.04.1999 року ніхто долею дитини не цікавився, встановити його батьків не вдалося, у зв'язку з чим відділом РАЦС АНД райради м.Дніпропетровська 30.04.1999 року було повторно проведено реєстрацію народження дитини: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3,  батько –ОСОБА_8, мати –ОСОБА_15.

Реєстрація народження проведена  на підставі клопотання притулку «Барвінок», де на той час знаходився хлопчик, відповідно до ч.1 ст. 135 СК України. 20.08.1999 року ОСОБА_2 був поміщений у дитячий будинок «Світанок»відповідно до рішення Виконкому АНД районної ради №351/4 з наступним переведенням до школи-інтернату на повне державне забезпечення, та в подальшому знаходився в ОКЗО «Першотравенська загальноосвітньої спеціальної школи-інтернат».

На неодноразові звернення до різних інстанцій, як вбачається з матеріалів справи та знайшло підтвердження в суді, батько дитини ОСОБА_1 та бабка ОСОБА_13 розшукати хлопчика зразу не змогли і тільки у 2006 році його знайшли, як вбачається під іншим прізвищем, у школі-інтернаті  за межами м.Дніпропетровська.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Москви від 21.04.2008 року був анульований актовий запис про народження №18 від 03.04.1999 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зробленого Амур-Нижньодніпровським відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.   

На підставі висновку Служби у справах дітей виконкому Першотравенської міської ради Дніпропетровської області від 02.07.2008 року №200 та Наказу ОКЗО «Першотравенська загальноосвітньої спеціальної школи-інтернат»від 02.07.2008 року №59/1-2 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, був повернутий в сім'ю рідного батька ОСОБА_1.

Мати дитини ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6. Після її смерті відкрилася спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1. Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_7 є її син ОСОБА_2, відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України, оскільки малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідач ОСОБА_3, який по відношенню до ОСОБА_7 є її двоюрідним братом, приховавши існування спадкоємця першої черги - неповнолітнього ОСОБА_2, оформив право спадщини на домоволодіння АДРЕСА_1 на своє ім'я, отримавши 22.11.2005 року свідоцтво про право на спадщину, реєстровий №1-2082, після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

Після оформлення спадщини на спірне домоволодіння ОСОБА_11, яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_3, 28.07.2006 року уклала договір купівлі-продажу з відповідачкою ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5

Згідно зі ст.230 Цивільного кодексу України, якщо одна зі сторін угоди навмисно ввела іншу сторону в оману щодо обставин, що мають істотне значення, така угода визнається судом недійсною. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати здійсненню угоди, або якщо вона замовчує їхнє існування.

Ст.388 ЦК України встановлено, що якщо майно по оплатному договору придбано в особи, що не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право зажадати це майно від набувача у випадку якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якому він передав майно у володіння, не по їхній волі, іншим шляхом.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, які не заподіють шкоду її фізичному й розумовому розвитку. Діти - члени родини наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні із власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням батьками або особами що їх заміняють, майнових і житлових прав дітей при відчуженні житлових приміщень та купівлі нового житла.

Ч.6 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняється батьками (усиновителями), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності угоди є недотримання в момент здійснення угоди стороною (сторонами) вимог, встановлених також і ч.6 ст.203 ЦК України.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3, знаючи про існування спадкоємця першої черги після смерті ОСОБА_7, приховав даний факт від державного нотаріуса та неправомірно обманним шляхом отримав свідоцтво про право на спадщину від 22.11.2005 року, чим порушив майнові права неповнолітнього ОСОБА_2, тому суд вважає визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 22 листопада 2005 року державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, зареєстроване в реєстрі за №1-2082, відповідно до якого ОСОБА_3 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зважаючи на те, що нікчемність укладеної угоди –договору купівлі-продажу від 28.07.2006 року знайшла своє підтвердження в суді, оскільки у ОСОБА_3 відсутнє було право на розпорядження даним майном, тому суд вважає визнати недійсним і договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 28 липня 2006 року між ОСОБА_11, яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_4, посвідчений Приватним нотаріусом дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі №4134.

Ст.388 ЦК України встановлено, що якщо майно по оплатному договору придбано в особи, що не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право зажадати це майно від набувача у випадку якщо майно вибуло з володіння  власника  або  особи,  якому  він  передав  майно  у володіння, не по їхній волі, іншим шляхом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 та передати ОСОБА_2 домоволодіння АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці площею 628 кв.м.

Відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт прийняття спадщини неповнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, тому суд вважає визнати за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, треті особи Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора та Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на домоволодіння суд вважає відмовити, оскільки при укладені договору купівлі-продажу домоволодіння по домашній угоді від 04.12.2004 року ОСОБА_7, як одна зі сторін угоди, не була власником домоволодіння АДРЕСА_1, тому не мала законних підстав розпоряджатися вказаним домоволодінням, до того ж при укладанні вказаної угоди також не були враховані інтереси неповнолітнього ОСОБА_2, 1996 року народження. Окрім цього, як вбачається зі змісту викладеного в простій письмовій формі договору купівлі-продажу від 04.12.2004 року, він написаний власноручно тільки позивачем про передачу начебто  ним коштів, але цей договір не  містить усіх суттєвих умов, які в дійсності носять характер договору купівлі-продажу. До пояснень свідка ОСОБА_18 суд ставиться критично, оскільки він не надав суду достовірних пояснень стосовно укладення договору купівлі-продажу, на який посилається позивач. Даний договір не пройшов державну реєстрацію, що передбачено нормами ЦК України і за даних обставин з посиланням на норми ст.220 ЦК України судом визнаний не може бути.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 81 гривню судових витрат у справі, а також 265 гривень 52 копійки судового збору на користь держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 60, 61, 212-215, 224  ЦПК України, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 203, 215, 216, 230, 388, 1268 ЦК України, ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи Приватний нотаріус дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора та Відділ опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна із чужого незаконного володіння, - задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 22 листопада 2005 року державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, зареєстроване в реєстрі за № 1-2082, відповідно до якого ОСОБА_3 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 28 липня 2006 року між ОСОБА_11, яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_4, посвідчений Приватним нотаріусом дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі №4134.

Встановити факт прийняття спадщини неповнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 8340439, виданого КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»14.09.2005 року розташоване на земельній ділянці площею 628 кв.м. та складалося з: житлового будинку, шл.бет., зазначеного в плані літерою А-1, житловою площею 34,0 кв.м., загальною площею 77,4 кв.м; споруд, зазначених в плані №1-4,І, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 та передати ОСОБА_2 домоволодіння АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці площею 628 кв.м. та складалося з: житлового будинку, шл.бет., зазначеного в плані  літерою А-1, житловою площею 34,0 кв.м., загальною площею 77,4 кв.м; споруд, зазначених в плані №1-4,І.

          ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, треті особи Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора та Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на домоволодіння, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 81 гривню судових витрат у справі.

Стягнути з ОСОБА_3 265 гривень 52 копійки судового збору на користь держави.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні  у судовому засіданні під час  проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: