ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2006 р. | № 5/288 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Легіон” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2006р.
у справі №5/288 господарського суду Кіровоградської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” в особі Кіровоградського регіонального управління
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Легіон”
про визнання договору іпотеки дійсним
за участю представників:
ВАТ “Комерційний банк “Надра” –не з’явилися;
ТОВ “Легіон” –Ємельняк О.М.
в с т а н о в и л а :
Відкрите акціонерне товариство “Комерційний банк “Надра” в особі Кіровоградського регіонального управління звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом та просило суд визнати дійсним договір іпотеки №214/1 від 07.12.2004р., укладений між ним та відповідачем у справі –Товариством з обмеженою відповідальністю “Легіон”.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на виконання ним взятих на себе зобов’язань за кредитним договором та вказаним договором іпотеки та ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору (т.1 а.с.3-4).
Відповідач у справі – ТОВ “Легіон” у відзиві заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на невідповідність договору чинному законодавству, а саме:
- підписання договору від імені товариства особою з перевищенням наданих повноважень;
- перебування майна, що є предметом іпотеки, на момент підписання договору у податковій заставі;
- накладення арешту на майно, яке передається в іпотеку за умовами договору, прокуратурою Кіровоградської області (т.1 а.с.22-23).
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2006р. у позові відмовлено (т.1 а.с.87-90).
Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що даний договір не відповідає вимогам законодавства, оскільки на момент його підписання:
- предмет іпотеки перебував під арештом, накладеним слідчими органами;
- майно, що передається в іпотеку за договором, знаходилось у податковій заставі і передача його у іпотеку за умовами спірного договору підлягала узгодженню з податковими органами, однак, такого узгодження не отримано;
- директор товариства, який підписав такий договір, не був наділений повноваженнями розпоряджатися майном товариства, а збори товариства не приймали рішення щодо передачі майна в іпотеку;
- позивач не довів виконання договору іпотеки та ухилення від його нотаріального посвідчення відповідачем.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2006р. рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2006р. скасовано, а позов задоволено. Відповідно до постанови апеляційної інстанції договір іпотеки №214/1 від 07.12.2004р., укладений між ВАТ “КБ “Надра” в особі Кіровоградського регіонального управління та ТОВ “Легіон”, визнано дійсним (т.2 а.с.43-44).
Висновку щодо необґрунтованості заявлених вимог, суд апеляційної інстанції дійшов з огляду на те, що:
- факт часткового виконання спірного договору сторонами підтверджується актами перевірки стану, наявності та умов користування майном, що є предметом іпотеки, підписаними сторонами, та проведеної банком, який як іпотекодержатель реалізував своє право щодо перевірки предмету іпотеки, про що не заперечував відповідач;
- сторонами 07.12.2004р. укладено додаткову угоду до договору іпотеки №214/1 від 07.12.2004р., відповідно до якої вони передбачили, що договір набуває чинності з дня вивільнення активів іпотекодавця з податкової застави і його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов’язання за кредитним договором;
- дія арешту, який було накладено на майно, що є предметом іпотеки, припинилась 28.10.2005р., а позивач звернувся з відповідним позовом 28.11.2005р.;
- податкова застава також припинилась на момент подання позову;
- відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ “Легіон” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2006р.
В обґрунтування вимог поданої касаційної скарги, ТОВ “Легіон” посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, 07.12.2004р. між ВАТ “КБ “Надра” та ТОВ “Легіон” підписано договір іпотеки №214/1, предметом якого є передача і іпотеку майна відповідача з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитною угодою №2003/214, що укладена між позивачем та ТОВ “Тріумф” 17.06.2003р.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить визнати такий договір дійсним, посилаючись на те, що фактично він виконується сторонами, однак, відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення.
На момент підписання спірного договору, відносини щодо передачі в іпотеку були врегульовані Законом України “Про іпотеку”, норми якого є спеціальними щодо інших норм, що також регулюють такі відносини.
Відповідно до ст.18 Закону України “Про іпотеку” визначено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
В силу ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. При цьому, у відповідності з ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Разом з тим, є хибним висновок суду апеляційної інстанції, що предметом доказування у даній справі є лише: факт повного або часткового виконання договору; факт ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення договору.
Так, у даному випадку рішення суду прирівнюється до нотаріального посвідчення договору, враховуючи, що згідно ч.2 ст.220 ЦК України, у випадку прийняття рішення про визнання договору дійсним наступне його нотаріальне посвідчення не вимагається.
Відповідно до ч.3 ст.209 ЦК України, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 цього Кодексу.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі входять не лише перелічені факти, оскільки згідно з вимогами вказаної норми суд повинен перевірити відповідність такого договору загальним вимогам, встановленим ст.209 ЦК України.
Отже, посилання суду апеляційної інстанції на те, що перевіряючи відповідність спірного договору загальним вимогам, суд першої інстанції порушив вимоги ст.83 ГПК України, безпідставні.
Зокрема, згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Під час вирішення спору у даній справі судом встановлено, що майно, яке є предметом іпотеки перебувало під арештом, накладеним відповідно до постанови слідчого прокуратури Кіровоградської області від 20.07.2004р. (протокол про накладення арешту від 02.08.2004р.), який був скасований лише відповідно до постанови слідчого Ленінського району м. Кіровограда від 20.07.2004р., тобто після підписання сторонами спірного договору.
Таким чином, право розпорядження майном, що є предметом іпотеки за спірним договором, було обмежене.
Крім того, з 12.11.2003р. все майно та майнові права відповідача перебували у податковій заставі, дія якої припинена лише у 2005р.
Відповідно до пп.8.6.3 п.8.6 ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (визнаний такими, що відповідає Конституції України згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. N2-рп/2005), надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.
Судами не встановлено, що сторонами отримано згоду податкового органу на передачу майна у заставу.
Посилання суду апеляційної інстанції на додаткову угоду від 07.12.2004р., якою сторони визначили, що договір набуває чинності з дня вивільнення активів іпотекодавця з податкової застави і його нотаріального посвідчення, як на доказ дійсності основного договору також не заслуговують на увагу з огляду на таке.
В силу ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Враховуючи, що додаткова угода укладена сторонами без дотримання встановленої форми вона не може бути доказом виникнення у її сторін визначених нею прав та обов’язків.
Також, судом першої інстанції встановлено, що договір від імені ТОВ “Легіон” підписано особою з перевищенням встановлених повноважень.
Так, відповідно до пп.7.2, 7.3 статуту товариства (в редакції, чинній на момент підписання договору), прийняття рішень щодо розпорядження майном товариства належить до компетенції зборів засновників товариства.
Судом першої інстанції не встановлено, що збори учасників, у складі, визначеному редакцією установчих документів, що діяла на момент підписання договору, приймали рішення щодо передачі майна товариства у іпотеку або схвалювали у подальшому такий договір.
Згідно ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог та відмовив у позові. При цьому, постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм процесуального права та порушенням норм матеріального права.
В силу ч.1 ст.49 ГПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 42,50грн. в рахунок відшкодування судових витрат, понесених у зв’язку з оплатою касаційної скарги державним митом.
Також, у відповідності з п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ТОВ “Легіон” з державного бюджету підлягає поверненню 21,25грн. державного мита, внесеного в рахунок оплати касаційної скарги державним митом, оскільки державне мито відповідачем перераховано понад встановлений розмір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.47,49, 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Легіон” задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2006р. у справі №5/288 скасувати.
3. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2006р. залишити без змін.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” в особі Кіровоградського регіонального управління на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Легіон” 42,50грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату касаційної скарги державним митом.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Легіон” з державного бюджету 21,25грн. державного мита, сплаченого понад встановлений розмір.
6. Доручити господарському суду Кіровоградської області видати наказ та довідку на виконання пп.4,5 резолютивної частини даної постанови.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищака І.М.
Палій В.М.