Справа № 2-6960/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

25 березня 2011 року                                                                                    Жовтневий районний суд

                                                                                                                    м. Дніпропетровська

У складі: Головуючого судді –Шелестова К.О.

               При секретарі         –Шнейдеріс А.С.

За участю: позивача: ОСОБА_1,

                  представника відповідача: Блінза Ю.В.,

                  представника відповідача: Костогриз Д.О.

             розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»про визнання правочину недійсним, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

           У лютому 2011 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла вищевказана позовна заява. Позивачі у позові обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилаються на те, що в січні 2009 року між ПАТ КБ «Приват банк»та ТОВ «УФА «Верус» був укладений договір поруки №467, відповідно до якого, ТОВ «УФА «Верус»взяло на себе обов’язки поручителя перед кредитором в розмірі 200 грн. за виконання позивачами, як боржниками, обов’язків за основними кредитними договорами №27 MKD від 13.06.2007 року в розмірі 40 000 дол. США та № б/н від 27.04.2006 року в розмірі 2000 грн.. Позивачі вважають, що договір поруки №467 від 12.01.2009 року є фіктивним, оскільки був укладений без наміру створення правових наслідків. Тому позивачі просили визнати договір поруки №467, укладений 12 січня 2009 року між ПАТ КБ «Приват банк»та ТОВ «УФА «Верус»недійсним.

          Позивач ОСОБА_1 у судове засідання з’явився, просив суд позовні вимоги задовольнити.

          Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилась, про день та годину розгляду справи у судовому засіданні повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приват банк»у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Представник відповідача ТОВ «УФА «Верус»у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

          Судом встановлено, що 12 січня 2009 року  між ПАТ КБ «Приват банк»та ТОВ «УФА «Верус»був укладений договір поруки №467, відповідно до якого, ТОВ «УФА «Верус»взяло на себе обов’язки поручителя перед кредитором в розмірі 200 грн. за виконання позивачами, як боржниками, обов’язків за основними кредитними договорами №27 MKD від 13.06.2007 року в розмірі 40 000 дол. США та №б/н від 27.04.2006 року в розмірі 2000 грн..

          Відповідно до умов кредитного договору №27МКD від 13.06.2007 р. та додаткової угоди №1 від 12.09.2007 р., укладеного між ПАТ КБ «Приват банк»та ОСОБА_4, банк надав останній кредит у розмірі 40 000,00 доларів США на строк до 14.06.2010 р. включно. Позивач, в свою чергу прийняла на себе зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту і сплаті нарахованих по ньому відсотків у порядку, розмірі та строки, передбачені пп. 1.2, 2.2.2., 2.2.3., 2.2.4. вказаного кредитного договору.

Зобов'язання позивача за договором № 27МКD від 13.06.2007 року забезпечено порукою, а саме: договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами; договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_5 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором.

Крім того, зобов'язання позивача за договором № 27МКD від 13.06.2007 року забезпечено порукою в розмірі 200 грн., а саме: договором поруки № 467 від 12.01.2009 року, укладеним з поручителем ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус»в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 1048, 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

ПАТ КБ «Приват банк»передбачив для себе право забезпечувати виконання основного зобов'язання всіма передбаченими чинним законодавством методами забезпечення виконання зобов'язання.

Також чинне законодавство, зокрема Параграф 3 Книги 5 ЦК України, який встановлює всі істотні умови укладення договору поруки, не встановлює жодної норми, яка б зобов'язувала кредитора повідомляти основного боржника про укладення договору поруки.

У судовому засіданні також було встановлено, що 12.01.2009 р. між ПАТ КБ «Приват банк»та ТОВ «Українське фінансове Агентство «Верус»було укладено договір поруки № 467 згідно з яким «Верус»поручився перед банком за виконання позичальником своїх зобов'язань в частині 200 грн. від основної суми боргу. Цей договір було укладено з чітким дотриманням вимог чинного законодавства, а саме: договір поруки № 467 від 12.01.2009р. було укладено в письмовій формі що відповідає вимогам ч.1 ст.547 ЦК України; при укладанні договору поруки № 467 ТОВ «УФА «Верус»та ПАТ КБ «Приват банк», відповідно до вимог ст.ст. 91,92 ЦК України мали повну цивільну правоздатність та дієздатність, що підтверджується статутами підприємств; укладаючи договір поруки № 467 ТОВ «Українське фінансове Агентство «Верус»діяло свідомо, укладеними договір цілком відповідає «внутрішній волі»«Верус», та від виконання забов'язань за цим договором не відмовляється.

Також суд звертає увагу на те, що згідно ч.1 ст. 548 ЦК України виконання забов'язання (основного забов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, а згідно ч.1 ст. 553 ЦК України поручитель пручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Тобто ці норми ЦК України чітко вказують на те, що виконання основного забов'язання забезпечується окремим договором між кредитором та поручителем, відповідно до якого, у випадку неспроможності основного боржника, відповідальність несе поручитель.

Стосовно того, що сума зобов'язання за договором поруки значно нижча за суму відповідальності основного боржника суд звертає увагу на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Тобто законодавець надає сторонам право на власний розсуд встановити розмір відповідальності, що і було зроблено сторонами, які узгодили суму відповідальності в розмірі 200 грн. від основного зобов'язання.

Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків. В спростування посилань позивача стосовно фіктивності правочину, судом було встановлено, що договір поруки був укладений в забезпечення зобов'язань по кредитному договору. TOB «УФА «Верус»виступив поручителем у зобов'язанні сплати грошових коштів, процентів тощо. Правові наслідки за правочином настали, адже позивачем були порушені зобов'язання за кредитним договором, а відтак, згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, є підставою для пред'явлення грошової вимоги до поручителя.

Тому, на підставі викладеного, ствердження, що договір є фіктивним - хибне, адже правові наслідки за договором поруки є такими, що настали. В підтвердження факту того, що завідомо договір поруки буде виконаний, є пред'явлення позову до TOB «УФА«Верус», що є спільним відповідачем по справі на рівні з іншими відповідачами.

Також було встановлено, що у кредитних договорах укладених між ПАТ КБ «Приват банк»та між ОСОБА_4 у п.2.3.13, 2.3.14 зумовлено те, що банк має право передавати інформацію про заборгованість третім особам в разі порушення відповідачем свого забов'язання.

Згідно ст. 179 ГК України, ч.1 ст. 628 ЦК України в договорі визначаються права, обов'язки і умови виконання забов'язань за договором, обов'язкові для всіх сторін. Тобто, банк скористався своїм правом, звернувшись до TOB «Українське фінансове Агентство «Верус». Це право було погоджено з позивачем ОСОБА_4 про що свідчить її підпис та підписи уповноваженої особи на кредитних договорах.

Відповідно до п.3 ст.215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК України і інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду і на права і обов'язки яких безпосередньо впливає нікчемний правочин.

За викладених обставин суд вважає, що позов пред'явлено неналежним позивачем та підстав для визнання договору поруки № 467 від 12.01.2009р. недійсним немає оскільки він укладений відповідно до вимог чинного законодавства України, сторони узгодили всі суттєві умови договору відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, що підтверджується договором поруки, додатком до договору поруки.

Стосовно розміру відповідальності необхідно зазначити, що у відповідності п.3 ст. 6 ЦК України «Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд».

Згідно ст. 189 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що позивачам слід відмовити у задоволенні позовних вимог, звернутих до ЗАТ КБ «ПриватБанк».  

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 16, 203, 215, 525, 526, 530, 547, 548, 553, 554, 628, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 1189 ГК України, ст. ст. 10, 11, 57-64, 212-215, 224 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

          У задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»про визнання правочину недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено у Апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий суддя                                                                                                            К.О. Шелестов