справа №2-5297/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2011 року          Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді –Браги А.В.,

при секретарі –Воробйові О.І.,

за участю позивача –ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа –ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, –

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2010 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа –ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві та в судовому засіданні послалась на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.11.2008 року на вул. Енергетична в м. Дніпропетровську з вини відповідача, автомобіль, який належить позивачу –«ДЕУ»д/н НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження. Внаслідок цього позивачу, включаючи витрати на проведення автотехнічного дослідження, спричинена матеріальна шкода в розмірі 48377,86 гривень, яку відповідач в добровільному порядку відшкодовувати не бажає. При цьому, як вказує позивач, діями відповідача їй спричинено моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 20000 гривень За таких обставин позивач звернулась до суду із даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму матеріальної та моральної шкоди та понесені судові витрати.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Третя особа в останнє судове засідання також не з’явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 16.11.2008 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля під керуванням відповідача та автомобіля, що належить позивачу. Так, у вказаний день близько 02 години 00 хвилин на вул. Енергетична в районі буд.№50 вул. Новомосковській в м. Дніпропетровську відповідач, керуючи транспортним засобом «ГАЗ-2410»д/н НОМЕР_2 в стані алкогольного сп’яніння, в порушення вимог п.2.9, 12.3 Правил дорожнього руху України, своєчасно не вжив заходів щодо зменшення швидкості або безперешкодного об’їзду перешкоди, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль «ДЕУ»д/н НОМЕР_1. Зазначені фактичні обставини спірної ДТП, а також вина відповідача ОСОБА_2 в її скоєнні встановлені постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2008 року, якою відповідач був визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.ст.124, 130 ч.1 КУпАП. Оскільки дана постанова Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська не оскаржувалась і наразі набрала законної сили, викладені в ній фактичні обставини зазначеної ДТП, вина відповідача у вчиненні цієї ДТП відповідно до ст.61 ч.4 ЦПК України є преюдиційно встановленими та не підлягають доказуванню.

Факт належності автомобіля «ДЕУ»д/н НОМЕР_1 позивачу підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Окрім того, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки від 14.09.2010 року №17084/7-3-11 автомобіль позивача «ДЕУ»д/н НОМЕР_1 не має страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно наявного в матеріалах справи звіту №37 про оцінку колісного транспортного засобу від 24 лютого 2010 року, протоколом огляду транспортного засобу, ремонт-калькуляцією з додатками, матеріальна шкода, спричинена позивачу як власнику автомобіля «ДЕУ»д/н НОМЕР_1, становить 47827,86 гривень.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставам и для виникнення цивільних прав та обов’язків є, окрім іншого, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Положеннями ст.22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення ї цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать і витрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором. Нормою ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зі змісту ст.ст.23, 1167 ЦК України слідує, що моральна шкода, яка полягає в тому числі і в душевних стражданням фізичної особи через знищення або пошкодження її майна та завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується одноразово та може відшкодовуватись грішми, незалежно від майнової шкоди, яка полягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. При цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Положеннями ст.1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті. На підставі таких доказів, наведених вище норм діючого законодавства, враховуючи, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт вчинення відповідачем протиправних дій, внаслідок яких 16.11.2008 року відбулася ДТП, та ці дії відповідача знаходяться у причинно-наслідковому зв’язку з заподіянням позивачу матеріальної та моральної шкоди, суд вважає за можливе задовольнити позов, одна к частково.

Підставою для часткового задоволення позовної вимоги №1 щодо відшкодування матеріальної шкоди, є наступне. Так, матеріальну шкоду, яку просить стягнути з відповідача позивач, складає матеріальна шкода, спричинена власнику автомобіля внаслідок пошкодження цього авто під час ДТП –на суму 47827,86 гривень, та витрати на проведення оцінки колісного транспортного засобу в розмірі 550 гривень. На підтвердження останньої із наведених складових матеріальної шкоди позивачем до матеріалів справи надана копія квитанції, зі змісту якої платником витрат на проведення оцінки колісного транспортного засобу в розмірі 550 гривень є не позивач, а третя особа у справі –ОСОБА_4, що фактично спростовує факт понесення позивачем даних витрат, а отже і спричинення позивачу матеріальної шкоди в цій частині.

Стосовно позовної вимоги №2 щодо відшкодування позивачу моральної шкоди на суму 20000 гривень, слід зазначити, що в суду не викликає сумнівів дійсність спричинення позивачу відповідачем душевних страждань внаслідок майна позивача, а отже і спричинення йому моральної шкоди. В той же час, суду не надані будь-які докази, що об'єктивно свідчили б про істотність заподіяної позивачу моральної шкоди і настання внаслідок спірної ДТП суттєвих негативних наслідків для його психологічного та фізичного стану. З урахуванням викладеного, суд вважає, що з урахуванням принципів розумності та справедливості позовна вимога№2 щодо відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 500 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 11, 22, 23, 1166 - 1167, 1187 - 1188 ЦК України,  ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 212 - 215  ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа –ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої дорожньо - транспортної пригодою, -  задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 47 827, 86 гривень, в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньоо –транспортної пригоди.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500, 00 гривень, в якості відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньоо –транспортної пригоди.

          В іншій частині позову, - відмовити.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 684, 00 гривні судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120, 00 гривень.

          Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя          А.В. Брага