Справа № 2-а-5343-2011

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

            22 квітня  2011 р. Слов’янський міськрайонний суд Донецької області  у складі:

головуючого  судді  Гусинського М.О.,

при секретарі Моїсеєвої О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Слов’янську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Слов’янському районі, про визнання дій УПФУ в Слов’янському районі Донецької області  протиправними, зобов’язати УПФУ в Слов’янському районі Донецької області  нарахувати на його користь і виплатити щомісячну державну допомогу як дитині війни, -  

В С Т А Н О В И В:

11.03.2011 року у Слов’янський міськрайонний суд Донецької області звернувся ОСОБА_1 з зазначеним позовом до УПФУ в Слов’янському районі Донецької області, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року та відповідно  до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни. Відповідно до ст. 6 зазначеного закону йому з 01.01.2006 року повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком, але у  2006, 2007 роках йому така допомога не виплачувалась. Ст. 71  Закону України № 489-У від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік»дія статті 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена  на 2007 рік, але таке зупинення рішенням Конституційного суду України № 6рп/2007 від 09.07.2007 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним. Рішенням Конституційного Суду України від 22.08.2008 року № 10-рп2008 р. було визнано неконституційними положення п.п.2 п. 41 розділу ІІ  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», отже з 22.05.2008 р. відновлена дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції 01.01.2008 р., відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне  грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата  їй  соціальної допомоги, передбаченої ст. 3 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни” є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та Законам України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 ,,Про соціальний захист дітей війни” становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,  недоплата складає: з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. - 710,91 грн.; з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року - 715,23 грн., з 01.01.2009 р. по 31.10.2009 року –996 грн., з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року –244,20 грн., з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року 476,10 грн., а з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року –1458,00 грн., а загалом розмір недорахованої і недоотриманої нею надбавки до пенсії складає 4600,00 грн.

Вважає, що відповідно до ст. 87 Закону України про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Суми пенсії або її частина не одержані своєчасно з вини органу, що нараховує або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь яким строком».  

Просив  визнати дії УПФУ  в Слов'янському районі Донецької області протиправними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок  та виплатити щомісячну державну допомогу  як  дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року –710,91грн., з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року - 715,23 грн., з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року –996,00 грн., з 01 листопада 2009 року по 31 січня 2009 року –244,28 грн., з 1 січня 2010 року по 31 березня 2010 року –476, 10 грн. та з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 р. - 1458,00 грн., що становить разом  4600,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 до суду не з’явився, надав заяву, в якій на задоволені позовних вимог наполягав та просив справу розглянути за його відсутністю.

Представник відповідача УПФУ в Слов’янському районі Донецької області до суду не з’явився, хоча належним чином був повідомлені про день, час та місце розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи або без участі їх представника до суду не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до УПФУ в Слов’янському районі Донецької області  підлягають  частковому задоволенню за  наступних підстав:

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року та згідно до  статті 1 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни” є  дитиною війни, так, як йому на час закінчення Другої  світової війни  (2 вересня 1945 року)  було менше 18 років.

Виходячи з того, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни в розумінні Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України ,,Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії  на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року внесено зміни зо Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України  № 10-рп2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «про соціальний захист дітей війни»визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Стосовно строку звернення до суду з адміністративним позовом суд зазначає, що ухвалою судді від 22.04.2011 року у зв’язку з пропуском позивачем 6-ти місячного строку на звернення до суду  позовні вимоги в частині  визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок  пенсії за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р.; з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 р. по 31.10.2009 року, з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року  по  10.09.2010 року були залишені  без розгляду.

Таким чином, вимоги позивача щодо зобов’язання УПФУ в Слов'янському районі Донецької області здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитині війни»за період з 11.09.2010 року  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, щомісяця, підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині нарахування сум до виплати судом та стягнення з відповідача конкретних грошових сум суд виходить з наступного:

Визначення мінімального розміру пенсії за віком встановлено статтею 28 Закону України ,,Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Стосовно конкретного визначення позивачем суми нарахування, суд зазначає, що предмет спору є зобов’язання відповідача вчинити певні дії, а саме здійснити нарахування, а не стягнення певної суми. Визначення розміру нарахування у спірних правовідносинах є функцією суб’єкта владних повноважень,   у даній справі –відповідача, і не відноситься до компетенції судових органів. У зв’язку з цим, суд вважає, що в цій частині –визначення та стягнення конкретної суми допомоги -  позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.7 ст. 4 ДКМУ «Про державне мито»відповідач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності часткового  задоволення  позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,12,76,79,158,159-161,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -    

П О С Т А Н О В И В:          

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Слов’янському районі, про визнання дій УПФУ в Слов’янському районі Донецької області протиправними, зобов’язати Управління пенсійного Фонду України в Слов’янському районі Донецької області  нарахувати на його користь і виплатити щомісячну державну допомогу як дитині війни задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Слов’янському районі Донецької області щодо відмови у здійсненні нарахування та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період  з 11.09.2010 року  по 31.12.2010 року неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Слов’янському районі здійснити ОСОБА_1 з 11 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 січня 2011 року  нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.

В іншій частині позовні  вимоги  залишити  без  задоволення.          

          Постанова  може бути оскаржена в  апеляційному порядку до Донецького  Апеляційного Адміністративного суду через Слов’янський  міськрайонний суд Донецької  області  шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення  постанови.

          Суддя Слов’янського міськрайонного  суду                                                     М.О.Гусинський