Справа №  1-90/11  

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року   Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді                     Полубан М.П.

при секретарі                              Філіповій В.С.

з участю – прокурора                Смолова Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області кримінальну справу про обвинувачення :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народилася в смт Петропавлівка Дніпропетровської обл., українка, громадянка України, освіта – середня, не заміжня, працює – фізична особа – підприємець, проживає по АДРЕСА_1, раніше не судима,

у скоєнні злочинів, передбачених  ч. 1 ст. 172 та ч. 1 ст. 366 КК України,

                                                 В С Т А Н О В И В  :

ОСОБА_1 ,будучи зареєстрованою з 30.09.2003 року в виконавчому комітеті Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської обл., як фізична особа-підприємець, отримала право на здійснення підприємницької діяльності . У  процесі її здійснення в період з липня 2007 року по червень 2010 року, фактично використовуючи найману працю громадян та володіючи по відношенню до них організаційно-розпорядними і адміністративно-господарськими повноваженнями і обов’язками, відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України, будучи службовою особою, скоїла злочин невеликої тяжкості – інше грубе порушення законодавства про працю та службове підроблення .

Вказані злочини ОСОБА_1 скоїла при наступних обставинах.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальних захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальних страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій…

Згідно ст. 2 КЗпП України та ст. 1 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» робітники мають право на матеріальне забезпечення» в порядку соціального страхування в старості. Аналогічні положення передбачені ст. 256 КЗпП України. Згідно зі ст. 24 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України – трудовий договір є угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією, з підляганням внутрішньому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці , необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24-1 КЗпП України – у разі укладення трудового договору між працівником та фізичною особою, фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи, зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 48 КЗпП України – трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи  понад 5 днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Однак, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 замість того, щоб виконувати вказані вимоги трудового та пенсійного законодавства, а також іншого законодавства про соціальний захист робітників підприємств, установ, організацій; фактично використовувала найману працю, будучи службовою особою, у чиї обов’язки входить начислення та виплата найманим працівникам заробітної плати та відчислення з повного об’єму виплачених су заробітної плати страхових внесків у фонд загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та інші державні цільові фонди соціального страхування, допустила до здійснення своєї підприємницької діяльності з реалізації молочних продуктів, до фактичного виконання робіт з перевезення молочних продуктів на посаду водія автомобіля марки ГАЗ моделі 3307, д/н НОМЕР_1, в період з 01.07.2007 року по 31.08.2009 року ОСОБА_2, на посаду водія автомобіля ГАЗ моделі 5312, д/н НОМЕР_2, в період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих намірів, з метою акумулювання невиплачених у фонди державного пенсійного та соціального страхування грошових коштів, з метою забезпечення фінансово-господарської діяльності , трудову угоду у письмовій формі з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не укладала, відповідно в Петропавлівському районному центрі зайнятості її не реєструвала, відповідних записів до трудових книжок останніх не вносила та у вищевказаний період, виплачуючи заробітну плату ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не нараховувала та не перераховувала з неї внески у органи державного  та соціального страхування, чим допустила грубе порушення трудових прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3, позбавив останніх своїми діями гарантованих Конституцією України та законам України, права на пенсійне забезпечення за час роботи на підприємстві та соціальний захист, передбачений діючим законодавством України.

Крім того, діючи у порушення вимог «Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку», затвердженого ДПА України від 29.10.1999 року № 599 (у редакції наказу ДПА України від 28.12.2001 року № 521) та п . 2 додатку № 3 даного наказу, суб’єкт підприємницької діяльності  - фізична особа ОСОБА_1, щоквартально, у період до 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом, була зобов’язана складати та додавати у податковий орган за місцем реєстрації «Звіт суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи – планка єдиного податку», по формі, згідно додатку № 3 до «Порядку…», де у графі 2 «Фактична чисельність працівників у звітному кварталі», зобов’язана була відображати фактичну кількість робітників підприємства, наймана праця яких використовувалась нею у звітному періоді.

Однак, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, будучи службовою особою та придбавши даний статус у зв’язку з фактичним використанням найманої праці за період ІІІ кварталу 2007 року – ІІІ кварталу 2009 року ОСОБА_2 та за період ІІІ кварталу 2007 року – ІІ кварталу 2010 року, січня, квітня, липня 2010 року, у денний час (більш точний час слідством не встановлений), знаходячись за місцем проживання, за адресою: смт Петропавлівка Дніпропетровської обл., вул. Куйбишева, 40, склала «Звіт суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи – платника єдиного податку» по вищевказаній формі, відповідно за 3-й, 4-й квартал 2007 року, 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартал 2008 року, 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартал 2009 року, 1-й, 2-й квартали 2010 року, які є офіційним документом державної податкової звітності суб’єктів підприємницької діяльності, у вказану графу 2 яких умисно внесла завідомо неправдиві відомості про фактичну кількість робітників на її підприємстві у вказані звітні періоди, а саме вносила дані про працюючих у неї в період з 01.07.2007 року по 31.08.2009 року ОСОБА_2 на посаді водія автомобіля марки ГАЗ моделі 3307, д/н НОМЕР_1, в період 01.07.2007 року по 31.06.2010 року ОСОБА_3 на посаді водія  автомобіля марки ГАЗ моделі 5312, д/н НОМЕР_2.

Після складання вказаних «Звітів суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи – платника єдиного податку» за період ІІІ кварталу 2007 року – ІІ кварталу 2010 року, в яких внесені ОСОБА_1 завідомо неправдиві відомості про фактичну кількість робітників наймана праця, яка нею використовувалась під час здійснення підприємницької діяльності в період з ІІІ кварталу 2007 року – ІІ кварталу 2010 року, у період до 5 числа місяця, наступного за останнім календарним днем звітного кварталу, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 підписувала їх та видавала для звітності і використання в державній податковій статистиці, в Петропавлівській МДПІ, позбавляючи тим самим, податковий орган можливості здійснення контролю за повнотою начислення та уплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного податку з найманих працівників, що призвело до заниження суми податку з доходів фізичних осіб за період 01.07.2007 року – 30.06.2010 року в сумі 3100 грн., внаслідок чого державним інтересам в особі Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції в Дніпропетровській обл. спричинена шкода у вигляді не надходження до бюджету грошових коштів – податків в загальній сумі 5 694,55 грн.             

Допитана по суті пред’явленого обвинувачення за ч. 1 ст. 172  та  ч. 1 ст. 366 КК України  ОСОБА_1  свою вину  визнала повністю та пояснила , що  вона дійсно зареєстрована як фізична особа-підприємець і перебуває на податковому обліку в Петропавлівській МДПІ, знаходиться на спрощеній системі оподаткування шляхом сплати єдиного податку. Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ не видавалось. Вона реалізовувала молочну продукцію на ТОВ «Молочний дім» м. Павлоград, за що отримувала гроші. У неї працювали два водії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (її зять). Заробітна плата складала 20 грн. в день. За неї водії ніде не розписувались, і відповідно, у трудові книжки ніякі записи не вносились. Тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали у неї неофіційно. Вона подавала звіти до податкового органу щоквартально, але у графі про працівників не вказувала нічого, чим і ухилялась від сплати податків.

У скоєному щиро розкаюється. Просить суд не призначати суворого покарання та не застосовувати додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю . Вона має намір продовжувати займатися підприємництвом та має допомагати дочці виховувати та ростити внуків.   

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися . В своїх заявах просять суд справу розглянути у їхню відсутність , цивільний позов не заявляють , матеріальних претензій до підсудної не мають.

Вислухавши підсудну, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що вина підсудної у вчиненні  інкримінованих злочинів є доказаною. Крім свідчень підсудної, які вона визнає, її вина у вчиненні інкримінованих злочинів підтвердилася частково дослідженими в ході судового слідства доказами . Суд дійшов до даного висновку після допиту підсудної та  роз’яснив  їй вимоги ст. 299 КПК України , тобто без дослідження всього обсягу доказів , які підлягають дослідженню в ході судового слідства , так як учасники судового процесу дійшли згоду про недоцільність цього заходу , а  фактичні обставини справи ніхто не оспорює . Повне визнання свої  вини підсудною , по вищевказаним підставам , на думку суду  буде достатнім  для визнання її винною   та призначення покарання , відповідно до закону .

 Разом з тим , суд частково дослідив такі докази :   

-          акт № 99/170-1918308205 від 22.11.2010 року про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єкта господарювання – фізичної особи ОСОБА_1 та додатками до нього, згідно якого виявлені порушення вчинені фізичною особою – ОСОБА_1, а саме нею були порушенні абз. 4 п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» в частині використання фізичною особою ОСОБА_1 найманих працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за період 01.07.2010 року – 30.06.2010 року не здійснення при цьому нарахувань та сплати сум єдиного податку по вказаним найманим працівникам на загальну суму 3100 грн. та порушення ст. 7.1, ст. 17.1 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб, в частині неутримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2007 року – 30.06.200 року в сумі 2 594,55 грн. (а.с. 8-28);

-          копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, згідно якого остання 30.09.2003 року зареєстровано в виконавчому комітеті Петропавлівської РДА Дніпропетровської обл. в якості фізичної особи – підприємця (а.с. 70);

-          копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, згідно якого власник автомобіля марки ГАЗ моделі 5312 реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_1 (а.с. 51-52);

-          копія протоколу виїмки від 03.03.2011 року, згідно якого вилучені звіти суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи – платника єдиного податку ОСОБА_1 за період ІІІ квартал 2007 року – ІІ квартал 2010 року, відомості нарахування та видачі заробітної плати за 2007 – 2010 р.р. ( а.с. 80);

-          інформацію з Петропавлівського районного центра зайнятості від 17.012011 року, згідно якої фізична особа – підприємець ОСОБА_1 найманих працівників у Петропавлівському районному центрі зайнятості не реєструвала (а.с. 32).

          Дані докази є належними, достовірними та достатніми .

Юридична оцінка діям підсудної органом досудового слідства дана вірно.  А саме :

- по факту порушення трудового законодавства - як  інше грубе порушення законодавства про працю, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 скоїла злочин , передбачений ч. 1 ст. 172 КК України ;

- по факту складання завідомо неправдивих документів під час здавання звітів як суб’єкта малого підприємництва як службове підроблення , тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей , складання та видача завідомо неправдивих документів , фізична особа - підприємець ОСОБА_1 скоїла  злочин , передбачений ч. 1 ст. 366 КК України .

Визначаючи вид та міру покарання , суд бере до уваги , що підсудною скоєно злочини невеликої  тяжкості. Вона раніше не судима .

За місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом’якшує покарання є щире каяття підсудної ,її сімейне положення ( вдова)  та добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставини , що обтяжують  покарання  відсутні.  

Враховуючи всі зазначені обставини, особу підсудного, суд вважає, що підсудний   повинен понести покарання у виді штрафу  , в межах санкцій інкримінованих злочинів  , враховуючи вимоги ч. 1 ст. 70 КК України , тобто призначити покарання за сукупністю злочинів , шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. . Покарання  у виді штрафу буде відповідати тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи та особі підсудного.

      Судом вирішувалося питання про можливість не застосовувати до підсудної  додаткового виду покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю , так як даний вид покарання передбачений санкцією ч. 1 ст. 366 КК України . При цьому суд бере до уваги роз’яснення , які зазначені у  постанові   Пленуму ВС України   № 7 від 24.10.2003  « Про практику призначення судами кримінального покарання» (Із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 18 від 10 грудня 2004 р., № 8 від 12 червня 2009 р. та № 11 від 6 листопада 2009 р.) . В даній постанові зазначається , що  відповідно до ст. 55 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов’язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю.

      Однак , суд ,  враховуючи особу підсудної , обставини , що пом’якшують відповідальність та враховуючи відсутність обставин , що обтяжують відповідальність дійшов висновку застосувати норми ч. 2 ст. 69 КК України , тобто не призначати додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.  

 Цивільний позов по справі не заявлено .          Судових витрат по справі не має . Речові докази  вилучались і їх слід залишити в матеріалах справи. .Арешт на майно не накладався.          Міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд  слід скасувати .

 На підставі викладеного, керуючись - ст. 323, 324 КПК України, суд -

                                         З А С У Д И В :

ОСОБА_1  визнати винною у вчиненні злочинів , передбачених ч.1 ст.172 та ч. 1 ст. 366 КК України та призначити їй таке покарання :

- за ч.1 ст.172  КК України штраф у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , тобто 510 ( п’ятьсот десять ) грн.. ;  

            -  за ч. 1 ст. 366 КК України штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , тобто 850 ( вісімсот п’ятьдесят ) грн.. , із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України без позбавлення права займати певні посади та займатися певною діяльність.

             На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , тобто 850 ( вісімсот п’ятьдесят ) грн.. , із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України без позбавлення права займати певні посади та займатися певною діяльністю.  

         Міру запобіжного заходу – підписку про не виїзд , скасувати  

        Речові докази –звіти суб’єкти малого підприємництва платника податків за період третього  кварталу 2007 року – другий квартал 20010 р. залишити в матеріалах справи .

 Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області

Суддя    М. П. Полубан