Справа №2-а-56/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Кабанячого Ю.В.,

при секретарі судового засідання Захарченко Ю.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Київській області, про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху,-

                                                                         ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, яким просить суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення АІ №257332 від 18 травня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності. В обґрунтування своїх  вимог позивач в судовому засіданні пояснив, що 18.05.2010 року близько 20 год. 40 хв. під час керування службовим автомобілем «SKODA FABIA»,д.н.з. НОМЕР_1, на 48 км. Автодороги Київ-Харків, поблизу с.Іванків Бориспівльского р-ну Київської області, був зупинений співробітниками Березанського взводу ДПС при УДАІ ГУМВС України в Київській області прапорщиком міліції Гопкало А.Г. Відносно нього було складено протокол, в якому зазначено, що 18.05.2010 року о 20 год. 39 хв. Його автомобіль рухався зі швидкістю 89 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості на 29 км/год. На підставі вказаного протоколу інспектором було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 255 гривень за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП.

З даною постановою позивач не погоджується, оскільки по перше під час руху  він контролював свою швидкість, яка була в межах допустимої, так як він бачив попереду за 400 м. працівників ДАІ, а крім того виїжджав із АЗС, що підтверджується фіскальним чеком і не міг на такій короткій відстані до працівників ДАІ, розвинути швидкість 89 км./год. Крім того, при складанні протоколу не були вказані свідки правопорушення, також на місці він вказував свою незгоду, так як рухався в загальн6ому потоці інших автомобілів, і швидкість зафіксована вимірювальним приладом належить іншому транспортному засобу, а не його. На вказані заперечення інспектор не реагував, не дав можливість надати пояснення в самому протоколі, не надав можливість скористатися юридичною допомогою.

Дану постанову він вважає неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.

Позивач підтримав у судовому засіданні свій адміністративний позов в повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з’явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце слухання справи, свого представника не направив. Проте надав суду заяву в якій просить суд справу слухати у його відсутність, крім того зазначив, що протокол складений відповідно до вимог чинного законодавства, позов не визнав, оскільки відповідно до п.12.4 ПДР України водієві забороняється: п.б перевищувати максимальну швидкість , зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29,3.31.

Відповідно до ст. 251 КУпАП «доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення… Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів…». В даному випадку правопорушення було виявлено за допомогою вимірювача швидкості «Беркіт»№0506024, який пройшов державну повірку робочого засобу вимірювальної техніки та має відповідне свідоцтво про повірку №22-2/1020685, чинне до 02.03.2011 р.  

На підставі наведеного, суд ухвалив слухати справу у відсутність відповідача.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши в сукупності інші докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню  з наступних підстав.

Встановлено, що 18.05.2010 року відповідачем відносно позивача було складено протокол за порушення п.11.4 ПДР України, відповідно до якого позивач  ОСОБА_1 18.05.2010 р. о 20год. 39 хв. в на 48 км. Автодороги Київ-Харків в с.Іванків Бориспільського р-ну,Київської обл., керуючи автомобілем,  рухався зі швидкістю 89 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості в населеному пункті на 29 км/год., відповідальність за що передбачена ст.122 ч.1 КУпАП. В зв’язку з чим було винесено постанову про накладення на позивача стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 255 гривень.

Як пояснив позивач, він керував автомобілем в межах допустимої швидкості, так як виїжджав із території АЗС, бачив працівників міліції, які знаходилися попереду. Крім того попереду нього рухався автобус, який обігнав його. Тому позивач вважає, що перевищення швидкості було у водія попереднього автобуса чи іншого автомобіля, а не його автомобіля.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному та всебічному  і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Як вбачається з даних протоколу про адміністративне правопорушення, в останньому відсутні покази свідків вчинення правопорушення, крім того в самому протоколі відсутні пояснення позивача, хоча підписи останнього є в самому протоколі.

Пояснення позивача суд бере за основу при вирішенні спору, оскільки підстав недовіряти їм не має, а також тому, що вони ніким не були спростовані, а відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Крім самого протоколу та постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, ні в наданих запереченнях з додатками посадової особи, яка безпосередньо складала дані процесуальні документи, відсутні жодні докази, що саме позивач перевищив швидкість руху під час керування автомобілем «SKODA FABIA»,д.н.з. НОМЕР_1. Відповідачем не підтверджено дані обставини та не спростовано доводи позивача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача необхідно визнати неправомірними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення відносно позивача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, протокол відповідачем відносно позивача було складено неправомірно та як наслідок винесено неправомірну постанову.

Провадження в адміністративній справі відносно позивача за ст.122 ч.1 КпАП України підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.247 ч.1 п.1, 288, 289 КУпАП, ст.ст.7, 70, 71, 76, 158-163, 167 КАС України, суд, –

                                                         ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

        Скасувати постанову від 18.05.2010 року винесену інспектором ДПС Березанського взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській прапорщика міліції Гопкало А.С. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, відносно ОСОБА_1.

Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст.122 ч.1 КпАП України, –закрити.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її оголошення.

          З оригіналом вірно.          

Суддя Бориспільського

міськрайонного суду                                                                                                Ю.В. Кабанячий