ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2006 р. | № 53/11-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Київської області |
на постанову | від 18.05.2006 року Київського міжобласного апеляційного господарського суду |
у справі | № 53/11-05 |
господарського суду | Київської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “БілоцерківМАЗ” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Білоцерківагромаш” |
про скарга на дії | стягнення 1 299 132 грн. збитків Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Київської області |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | не з’явились |
від відповідача: від органу виконання судових рішень: | Чупрун О.С. (довіреність від 22.05.2006р. № 223) не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду Київської області (суддя Мальована Л.Я.) від 22.02.2006 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеля ційного господарського суду (головуючий суддя –Зеленіна Н.І., судді –Андрейцева Г.М., Швець В.О.) від 18.05.2006 року, у справі № 53/11-05 поновлено строк на подачу скарги; визнано доводи скаржника правомірними, скаргу задоволено повністю; визнано постанову від 30.11.2005 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 320 728 грн. 50 коп. недійсною.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.05.2006 року і прийняти нове рішення, посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме: ст.ст.101, 1212 ГПК України, ст.46 Закону України “Про виконавче провадження”.
У відзивах на касаційну скаргу боржник та стягувач повністю заперечують викладені в ній доводи.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника боржника, перевіривши повноту встановлення обставин справи та пра вильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 16.02.2005 року у справі № 53/11-05 (а.с.35-37) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Білоцерківагромаш” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “БілоцерківМАЗ” 508 356 грн. 00 коп. штрафу, 155 331 грн. неотриманого прибутку, штраф в розмірі 2 541 780 грн., 1 700 грн. держмита, 118 грн. судових витрат.
На виконання рішення Господарського суду Київської області від 16.02.2005 року видано 10.03.2005 року відповідний наказ у справі (а.с.38).
17.07.2005 року постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Київського обласного управління юстиції (далі - ППВР Київського ОУЮ) відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вказаного вище наказу Господарського суду Київської області.
30.09.2005 року між ТОВ НВП “БілоцерківМАЗ” та ТОВ “Білоцерківагромаш” укладено мирову угоду (а.с.53-54), згідно якої ТОВ “Білоцерківагромаш” зобов’язувалось сплатити кошти, визначені в наказі Господарського суду Київської області від 10.03.2005 року у справі № 53/11-05. Дану мирову угоду затверджено Господарським судом Київської області ухвалою від 26.10.2005 року (а.с.55).
25.11.2005 року ТОВ НВП “БілоцерківМАЗ” подано заяву вих.№ 1148 від 10.11.2005 року, в якій заявник на підставі ст. ст.111, 37, 38 Закону України “Про виконавче провадження” просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження та в разі наявності накладеного арешту на майно боржника звільнити з-під арешту.
30.11.2005 року державним виконавцем ППВР Київського ОУЮ Прозоровим Р. В. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі ухвали Господарського суду Київської області № 53/11-05 від 26.10.2005 року.
30.11.2005 року державним виконавцем ППВР Київського ОУЮ Прозоровим Р. В. на підставі ст. 46 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с.59), якою стягнуто з ТОВ “Білоцерківагромаш” виконавчий збір в сумі 320728,50 грн.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення –п’ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно статті 46 вищенаведеного Закону, п.4.6.12 Інструкції “Про проведення виконавчих дій”, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, збір стягується у розмірі 10% від фактично стягненої суми. Державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору у разі фактичного стягнення боргу.
Колегія суддів вважає, що відповідно до вищенаведених норм виконавчий збір стягується в разі, якщо рішення було виконано примусово, та вираховується від фактично стягненої державним виконавцем суми. Підставою для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.11.2005 року була постанова про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду Київської області у справі № 53/11-05, винесена 30.11.2005 року. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для закриття виконавчого провадження була мирова угода між ТОВ НВП “БілоцерківМАЗ” та ТОВ “Білоцерківагромаш” від 30.09.2005 року, затверджена ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2005 року.
Судами встановлено, що державними виконавцями ППВР Київського ОУЮ не проводились виконавчі дії щодо фактичного стягнення коштів у розмірі 3 207 285 грн. за виконавчим документом (наказом Господарського суду Київської області № 53/11-05 від 10.03.2005 року). Факт винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 25.03.2005 року та зазначення в касаційній скарзі про те, що за період по 30.11.2005 року саме завдяки наполегливим діям державного виконавця між сторонами справи було укладено мирову угоду відповідно до якої відповідач зобов’язався сплатити кошти позивачу, не утворює бази для нарахування виконавчого збору, оскільки відсутні докази примусового виконання судового рішення.
За таких обставин касаційна інстанція погоджується з висновком попередніх судових інстанцій, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.11.2005 року є недійсною
Отже, доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів, оскільки спростовуються матеріалами та фактичними обставинами справи, які знайшли повне відображення та належну правову оцінку в ухвалених по справі судових актах.
Щодо твердження скаржника про пропуск боржником строку на подання скарги на дії органу ДВС, встановленого ст. 1212 ГПК України, то Вищий господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду.
У системі органів державної виконавчої служби відповідно до Закону України “Про внесення змін до Законів України “Про державну виконавчу службу” та “Про виконавче провадження” № 2716-ІУ від 23.06.2005 року відбулись зміни, зокрема, підрозділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Київського обласного управління юстиції ліквідовано, а на його базі наприкінці грудня 2005 року створено відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Київської області.
Про даний факт ТОВ “Білоцерківагромаш” стало відомо лише у грудні 2005 року, а тому фактично у скаржника була відсутня можливість оскаржити постанову від 30.11.2005 року про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 320 728,50 грн., оскільки орган державної виконавчої служби, який виніс вказану постанову, ліквідовано, а його правонаступник був невідомий.
З огляду на наведені положення процесуального закону та встановлені причини пропуску скаржником процесуального строку на оскарження дій органу виконання судових рішень, місцевий суд визнав їх поважними та відновив строк для звернення до суду із скаргою на дії органів Державної виконавчої служби. Відповідно до положень ст. 53, ч.1 ст.11113 ГПК України ухвала про відновлення пропущеного строку оскарженню не підлягає. Крім того, наведене не є підставою для безумовного скасування ухвалених судових актів в силу приписів ч.2 ст. 11110 ГПК України.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Київської області від 03.08.2006 року № 1510/4 на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.05.2006 року у справі № 53/11-05 залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.05.2006 року у справі
№ 53/11-05 –без змін.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |