ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

18 вересня 2006 р.

№ 13/25-13/26 (14/35/2/1-14/70/3/2)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                        Михайлюка М.В.,

 Ковтонюк Л.В.,

                                        Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Чернігівської державної сільськогосподарської машинно-технологічної станції, м. Чернігів, на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. та рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2005 р. у справі               № 13/25-13/26 Господарського суду Чернігівської області за позовом Прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії “Украгролізинг”, м. Київ, до Чернігівської державної сільськогосподарської машинно-технологічної станції, м. Чернігів, про стягнення 2 504 884,97 грн. та за зустрічним позовом Чернігівської державної сільськогосподарської машинно-технологічної станції, м. Чернігів, до Національної акціонерної компанії “Украгролізинг”, м. Київ, про визнання договору фінансового лізингу № 14 від 25.02.1999 р. недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до ст. 46 ГПК України державне мито сплачується в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Порядок сплати державного мита встановлений Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993р. №15.

В пункті 36 вказаної інструкції зазначено, що у випадках об’єднання  в одній заяві вимог як майнового характеру, так і немайнового характеру державне мито підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, що надійшли до Вищого господарського суду України, скаржником заявлено вимоги щодо визнання договору фінансового лізингу  недійсним та оскаржено постанову Київського апеляційного господарського суду на рішення господарського суду, яким постановлено стягнути з відповідача за первісним позовом 1 836 129,77 грн. несплачених лізингових платежів, 116 847,66 грн. пені, 91 223,23 грн. компенсації інфляційних, а також 20 442,01 грн. державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Таким чином, касаційна скарга Чернігівської державної сільськогосподарської машинно-технологічної станції одночасно носить майновий  і  немайновий характер.

Надана до касаційної скарги квитанція від 12.07.2006 р. № 81/84 свідчить про сплату державного мита в розмірі 42,5 грн., тобто держмито сплачено в частині немайнових вимог, а в частині майнових вимог мито не сплачено взагалі.

Наслідки невиконання вимог розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України передбачені статтею 1113 цього кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Зважаючи на те, що касаційна скарга не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, скарга не дає підстав для перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Чернігівської області в касаційному порядку і підлягає поверненню.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що після усунення обставин, наведених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу, а прокурор внести касаційне подання в загальному порядку.

Звертаємо увагу на те, що реалізація права скаржника на повторне звернення з належно оформленою касаційною скаргою, передбаченого ч. 3 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, не тягне автоматичного відновлення пропущеного процесуального строку, встановленого ст. 110 ГПК України.

Керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Чернігівської державної сільськогосподарської машинно-технологічної станції на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 р. та рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2005 р. у справі № 13/25-13/26 повернути скаржнику, а справу –Господарському суду Чернігівської області.

Судді:                                                                     М.В. Михайлюк

                                                                                  Л.В. Ковтонюк

                                                                                                Н.Г. Дунаєвська