РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-1129/11

  року                                                                                          м. Сімферополь

РІШЕННЯ

         ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

28 квітня 2011 року                                                                  м. Сімферополь

           Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді – Благодатної О.Ю.,  

при секретарі          - Кривозубової Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_3, Кримське республіканське підприємство «Житлове-комунальне підприємство «Битфон», ВГІРФО Центрального РВ СМУ МВС України в АР Крим  про визнання особи втративши право користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Міністерства регіонального розвитку та житлово – комунального господарства АР Крим, треті особи – ОСОБА_5, Кримське республіканське підприємство «Житлове-комунальне підприємство «Побутфон», ВГІРФО Центрального РВ СМУ МВС України в АР Крим, Комунальне підприємство «Приватизаційне бюро»  про вселення, визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло,

   ВСТАНОВИВ:

                ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_3, Кримське республіканське підприємство «Житлове-комунальне підприємство «Битфон» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1. Вимоги мотивовані тим, що позивач є основним наймачем спірної квартири,  а відповідачка, донька позивача, у неї зареєстрована, однак у листопаді 2009 року добровільно виїхала із спірної квартири та у теперішній час її місце проживання позивачу не відоме.  Позивач сплачує комунальні послуги у тому числі і за відповідачку.  

          У зв’язку з вищевикладеним позивач просить визнати ОСОБА_2 втративши право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1, та зняти її з реєстрації за даною адресою.

             Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом уточнив позовні вимоги 15.03.2011 р. остаточно просив визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою що втратила право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1, відповідно до ст.. 107 ЖК України.

            ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Міністерства регіонального розвитку та житлово – комунального господарства АР Крим, треті особи – ОСОБА_5, Кримське республіканське підприємство «Житлове-комунальне підприємство «Побутфон», Комунальне підприємство «Приватизаційне бюро» ВГІРФО Центрального РВ СМУ МВС України в АР Крим  про вселення, визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло.    Вимоги мотивовані тим, що 15 серпня 1990 року, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 разом з третьою особою ОСОБА_5 та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_3 вселилися в кімнату АДРЕСА_1,    що    підтверджується    особовим    рахунком    КРП    «Житлово-комунальне підприємство «Побутфон». З серпня 1990 року, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 постійно проживали у зазначеній кімнаті гуртожитку. Водночас відповідач ОСОБА_1 з 2006 року і до даного часу реально не проживає у цій квартирі.

          Згідно з Рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1896 від 28.10.2005 року виконкомом було видано на ім'я позивача ОСОБА_5 ордер № 322 від 09.11.2005 року, відповідно до якого ОСОБА_5, як наймач разом з членами своєї сім'ї: ОСОБА_1 - тоді чоловіком; ОСОБА_3 - сином; ОСОБА_2 - донькою, вселилася вже до квартири АДРЕСА_1. В травні 2009 року ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_2 від 27.05.2009 і копія цього свідоцтва додається). Отже, повивач ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5, ОСОБА_3, постійно проживають у вказаному жилому приміщенні більше 20 років (з 1990 року).

          В період проживання у спірній квартирі позивач - ОСОБА_2 тимчасово виїжджала за кордон до Німеччини у м. Франкфурт на Майні для навчання та роботи по молодіжний програмі,  де  перебувала з  04.12.2009 року до  08.12.2010 року,  що підтверджується Договором на надання роботи, пов'язаної з допомогою по господарству від 22.09.2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та громадянами Німеччини, ОСОБА_12 та ОСОБА_11, візами виїзду за кордон паспорті серія НОМЕР_1, відповідно до яких ОСОБА_2 знаходилася за кордоном   в цей період, білетом про повернення до України 11 рейс Франкфурт на Майні - Київ, копії аркушів закордонного паспорту з візами о знаходження за кордоном у зазначений період з перекладом російською мовою, копії білету о  повернення до  України  з  м.  Франкфурт на Майні Німеччина  до  м.  Києва Україна. Крім цього, факт постійного ОСОБА_2 проживання в спірній квартирі і лише тимчасовий характер виїзду за кордон для навчання і роботи помічником по господарству, підтверджується квитанціями про сплату комунальних послуг (водопостачання, водовідведення електроенергія).

             Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 71 Житлового Кодексу України передбачено, що жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість  місяців у випадках, зокрема, тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання. Отже, ОСОБА_2 вважає, за ній збереглося право на проживання в квартирі АДРЕСА_1 понад шість місяців відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 71 Житлового кодексу України та має право проживати в ній та приймати участь в приватизації даної квартири відповідно до приписів Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Однак, повернувшись з Німеччини та прибувши до свого постійного місця проживання квартири АДРЕСА_1 продовжуючи проживати там після повернення, наприкінці січня 2011 року - ОСОБА_2 випадково дізналася про те, що відповідач - ОСОБА_1 приватизував квартиру АДРЕСА_1 на себе і мого брата ОСОБА_3. Зокрема, відповідачу ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право власності на житло від 17.01.2011 року на підставі розпорядження № 683 від «17» січня 2011 року іншого відповідача - Міністерства житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим (правонаступником якого є «Міністерство регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим відповідно До Постанови Верховної ради АР Крим № 216-6/11 від 16.02.2011 р.

             Водночас відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-ХП від 19.06.1992 року з наступними змінами та доповненнями, п. 4 положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 року за № 109/17404 (надалі - Положення № 396) визначено, що передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі.

           ОСОБА_2 вважає, що її позбавили права на приватизацію частки цієї квартири, хоча вона мала право на «Проживання в цій квартирі на момент прийняття розпорядження органу приватизації про передачу цієї квартири відповідачам та оформлення свідоцтва про право власності на дану квартиру і відповідно, як повнолітній член сім'ї наймача, який був відсутній з поважних причин і за яким збереглося право на проживання в цій квартирі, мала право на участь в приватизації спірної квартири нарівні з ОСОБА_1, ОСОБА_3

           Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом просить суд вселить ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1, визнати  недійсним  та  скасувати   розпорядження   Міністерства з   питань   житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим (правонаступник Міністерство и регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим) № 683  від  17.01.2011   року про безоплатну передачу у власність ОСОБА_1, ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 17.01.2011 р., видане Міністерством з питань житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим (правонаступник Міністерство регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим) на ім'я ОСОБА_1,ОСОБА_3 про право власності на квартиру АДРЕСА_1. Судові витрати покласти на відповідачів відповідно до ст. 88 ЦПК України.

               ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги по первісному позову підтримав у повному обсязі просив суд задовольнити, за зустрічним позовом позовні вимоги не визнав у повному обсязі просив залишити без задоволення.

             Представник позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_10 пояснила суду, що ОСОБА_2 раніше с роботи, чім була звільнена, про її намір  в’їхати до квартири ні кого не повідомила позовні вимоги по первісному позову підтримала у повному обсязі просила суд задовольнити, за зустрічним позови позовні вимоги не визнала у повному обсязі просила залишити без задоволення.

             Відповідач ОСОБА_2 за первісним позовом позивач за зустрічним позовом   у судовому засіданні первісний позов не визнала у повному обсязі, зустрічний позов підтримала просила задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.

             Представник відповідача ОСОБА_9 за первісним позовом позивача за зустрічним позовом  у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнав, просив залишити без задоволення суду пояснив, що  ОСОБА_2 виїхала до звільнення з роботи право на проживання у спірної квартири не втратила, зустрічний позов підтримав у повному обсязі просив задовольнити.

             Відповідач Міністерства регіонального розвитку та житлово – комунального господарства АР Крим у судове засідання не з’явилися    сповіщені належним чином про причини не явки суд не повідомили.

             Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні первісний позов визнав просив задовольнити, за зустрічним позовом просив відмовити.

              Треті особи Кримське республіканське підприємство «Житлове-комунальне підприємство «Битфон», Кримське республіканське підприємство «Житлове-комунальне підприємство «Побутфон», Комунальне підприємство «Приватизаційне бюро»   у судове засідання не з’явилися    сповіщені належним чином про причини не явки суд не повідомили.

З боку представника ВГІРФО Центрального РВ СМУ МВС України в АР Крим  на адресу суду надійшла заява із прохання про розгляд справи про їх відсутності. Заперечень проти задоволення позовних вимог суду не надано.

          Дослідивши матеріали справи заслухавши свідків у судовому засіданні, суд вважає, що позовна заява за первісним позовом підлягає задоволенню, за зустрічним позовом не підлягає по наступних мотивах.

Судом  встановлено, що відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за № 906 від 04.08.2010 року, позивач є відповідальним наймачем квартири  АДРЕСА_1, що є гуртожитком.

Відповідно довідки Кримське республіканське підприємство «Житлове-комунальне підприємство «Битфон» за №147 від 21.02.2001 р. відповідно облікових даних основним наймочем квартири  АДРЕСА_1 з 1990 р. є ОСОБА_1.

Відповідно довідки №5 Сімферопольського  машинобудівного заводу «Прогрес» ОСОБА_1 дійсно працював на Сімферопольському машинобудівному заводі «Прогрес» на посаді начальника охорони з 16.01.2008 р. відповідно Наказу №10-к від 16.01.2008 р..

Відповідно розпорядженню №683 від 17.01.2011 р. від ОСОБА_1 та членів його сім’ї вказаний ОСОБА_3  надійшла зайшла на приватизацію квартири  АДРЕСА_1, що є гуртожитком на умовах найму.

Відповідно письма від 17.01.2011 р. Держава в особі Верховної Ради АРК (у повному господарському веденні житлово-комунального підприємства «Битфон» засвідчує, що квартира Відповідно вказаної довідки у квартири також зареєстрована відповідачка по справі квартира  АДРЕСА_1 належить на праві сумісної дольової власності ОСОБА_1

Відповідно свідоцтву про державну реєстрацію прав за номером витягу №2878290 від 25.01.2011 р. квартира  АДРЕСА_1 належить на праві сумісної дольової власності 1\2 ОСОБА_1 та 1\2 ОСОБА_3.

Відповідно ордеру на житлове приміщення 3322 від 09.11.2005 р. на квартиру  АДРЕСА_1 видано на ім’я ОСОБА_5.

Відповідно свідоцтва про зміну імені актовий запис №20 видано Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського міського управління ОСОБА_5 змінила приз віща на ОСОБА_5.

Відповідно договору на надання роботи, пов'язаної з допомогою по господарству від 22.09.2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та громадянами Німеччини, ОСОБА_12 та ОСОБА_11, візами виїзду за кордон паспорті серія НОМЕР_1, відповідно до яких ОСОБА_2 знаходилася за кордоном   в період з 22 вересня 2009 р.

Згідно з наданими ОСОБА_1 квитанціями, договором про участь та розходах на утримання дому та території, він здійснює комунальні платежі за вищевказану квартиру  АДРЕСА_1.

У судовому засідання свідок ОСОБА_8 пояснила, що е сусідкою сторін с 1990 року, останній час між сторонами булі чвари, був випадок, колі ОСОБА_2 просила викликати міліцію, т.я її ображав ОСОБА_1

Свідок  ОСОБА_4 пояснив, що він знає ОСОБА_1, декілька разів був у нього дома. В квартирі крім ОСОБА_1 ніхто не проживав.

Свідок ОСОБА_6 посинила що вона є сусідкою сторін, в 2011 році була в квартирі позивача. В квартирі крім нього ніхто не проживав.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що є сусідом сторін. Позивач ОСОБА_1 в спірної квартирі позивач не проживає.

Факт не проживання відповідачки у спірної квартири  підтверджується поясненнями позивача відповідно до яких, відповідачка зареєстрована у спірної квартири, однак у листопаді 2009 року виїхала із спірної квартири.  Позивач сплачує комунальні послуги у тому числі і за відповідачку, що підтверджується комунальними платежами.

Відповідно до ст. 107 ЖК України, у разі вибуття наймача або членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в омуж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім’ї , який вибув , втрачає право користування цим жилим приміщенням з  дня вибуття. .

Суд вважає встановленим факт того, що відповідачка не проживає у спірної кімнаті, у зв’язку з чим позовні вимоги за первісним позивом є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

        Відповідно  до  ст. 391 ЦК України  власник має  право вимагати усунення   перешкод  у  здійсненні   ним  права   користування  і  розпорядження  своїм  майном, а   згідно до ч. 2 ст. 386 ЦК  України   власник, який   має  підстави    передбачити   порушення   свого  права   власності  іншою  особою, може звернутися до суду з    вимогою  про  здійснення    деяких   дій    для   запобігання   такому  порушенню.                                

        Оскільки зазначені обставини  судом встановлені, а  відповідачка ОСОБА_2 в  добровільному   порядку   їх   усунути   не   бажає,   суд  приходить  до  висновку   про  те, що  відповідачка  порушує  права  власника,  оскільки  він   позбавлений  можливості  користуватися   та   розпоряджатися   належним   йому   майном, а  тому   позовні   вимоги   ОСОБА_1 щодо   про визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою що втратила право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.

Також, відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд  розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

В п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1995 р. «Про деякі питання, що виникли  в практиці застосування судами Житлового кодексу України» зазначено наступне. Вирішуючи спори про право користування  жилим  приміщенням осіб,  які  вселилися  до  наймача,  суд  повинен  з'ясувати,   чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи  була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані  вони в даному  жилому  приміщенні,  чи  було  це  приміщення  постійним місцем  їх  проживання,  чи   вели   вони   з   наймачем   спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи  не  обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї,  що  проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.  При  цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15  постанови  від 1 листопада  1996  р.  9  "Про  застосування Конституції  України  при  здійсненні  правосуддя",  наявність  чи відсутність прописки сама по  собі  не  може  бути  підставою  для визнання права користування жилим приміщенням за особою,  яка  там проживала чи вселилась  туди  як  член  сім'ї  наймача  (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.  Однак відсутність письмової згоди  членів  сім'ї  наймача  на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не  набули  права  користування   жилим   приміщенням,   якщо   за обставинами  справи  безспірно  встановлено,  що вони висловлювали таку згоду.

            В судовому засіданні достовірно встановлено, що основний квартиронаймач ОСОБА_1– не надавали та не надають будь-якої згоди (усної чи письмової) на вселення в квартиру ОСОБА_2  

          Відповідач ОСОБА_2 не довела в судовому засіданні факт отримання згоди квартиронаймача і члена його сім’ї на вселення в квартиру.  Таким чином, наявність реєстрації позивачки в квартирі сама по собі не свідчить про її право користуватися жилим приміщенням, а за матеріалами справи безспірно встановлена відсутність згоди квартиронаймача та члена його сім’ї  на вселення позивачки в квартиру (як того вимагає ст. 65 ЖК України). Тобто, відсутні правові підстави для вселення позивачки в квартиру і для задоволення її позовних вимог.  

           При таких обставинах суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Міністерства регіонального розвитку та житлово – комунального господарства АР Крим, треті особи – ОСОБА_5, Кримське республіканське підприємство «Житлове-комунальне підприємство «Побутфон», ВГІРФО Центрального РВ СМУ МВС України в АР Крим, Комунальне підприємство «Приватизаційне бюро»  про вселення, визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло залишити без задоволення.

На підставі ст. 88 ЦПК України, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивач ОСОБА_1, судові витрати у повному обсязі.

        На підставі ст.386, 391 ЦК України, ст. 107 ЖК України, керуючись ст. 10, 11, 60,  209, 212, 214,  224-226 ЦПК України, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1995 р. «Про деякі питання, що виникли  в практиці застосування судами Житлового кодексу України», суд

       ВИРІШИВ:

          Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_3, Кримське республіканське підприємство «Житлове-комунальне підприємство «Битфон», ВГІРФО Центрального РВ СМУ МВС України в АР Крим  про визнання втративши права користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації  - задовольнити.

          Визнати  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 втративши право  користування квартирою АДРЕСА_1.

          Зняти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є реєстрації за адресою: квартира АДРЕСА_1.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судового процесу  у розмірі 37 грн.

          Зустрічну позовну заяву  ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Міністерства регіонального розвитку та житлово – комунального господарства АР Крим, треті особи – ОСОБА_5, Кримське республіканське підприємство «Житлове-комунальне підприємство «Побутфон», ВГІРФО Центрального РВ СМУ МВС України в АР Крим, Комунальне підприємство «Приватизаційне бюро»  про вселення, визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя:

    Суддя