ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-405/11

19.04.2011  року                                                                                          м. Сімферополь

Центральний  районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі

головуючого, судді – Заболотної Н.М.

при секретарі – Поляковій В.О.,

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні  позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору позики  недійсним,

в с т а н о в и в :

Позивачка – ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, мотивуючи вимоги тим, що в січні 2010 року із рішення Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_3 їй стало відомо про договір позики від 30.08.2006 року, який  був укладеній між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, згідно з яким ОСОБА_3 передала ОСОБА_2  150 000 доларів США, згідно курсу НБУ  на день передачі сума була еквівалентна 757500 грн.  На момент укладення  зазначеного договору ОСОБА_2 та вона перебували в зареєстрованому шлюбі. Однак, ОСОБА_2  про укладення договору позики її не повідомив. В цей час  ОСОБА_3 пред’явила вимоги  до неї   та ОСОБА_2 про повернення боргу за договором позики, котрий позивачка вважає недійсним, оскільки він не відповідає нормам діючого законодавства, яке регулює сімейні правовідносини, а саме  ОСОБА_2 не мав права заключати договір без її письмової згоди,  оскільки він виходіть за межі дрібно побутового та є договором про цінне майно. Враховуючи наведене, просила задовольнити позов та визнати договір займу недійсним, оскільки він  укладений без її згоди.   

        Представник позивачки -  ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з вищенаведених підстав.

Відповідачі – ОСОБА_3 та ОСОБА_2    в судове засідання не з’явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, клопотань до суду про відкладення розгляду справи від них  не надходило.

Суд, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Суд, заслухавши представника позивача, оцінивши  докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1  знаходяться у зареєстрованому шлюбі з 25 грудня 2004 року (а.с.8). ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30.08.2006 року уклали договір позики, згідно з яким ОСОБА_3 надала у безпроцентну позику на ремонт 3 кімнатної квартири АДРЕСА_1  грошову суму в розмірі 150000 доларів США строком до 30.05.2009 року. Згідно з розпискою від 30.08.2006 року ОСОБА_2 отримав  від ОСОБА_3 150000 доларів США.

    Статтею 1149 ЦК України передбачено, що за  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується  повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики)  або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

          За змістом наведеної правової норми договір позики є угодою щодо набуття майна.

          Позивачка на обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що всупереч ч. 2,3 ст. 65 СК України, відповідач – ОСОБА_2 уклав договір позики без її згоди.

          Положеннями статті 65  Сімейного Кодексу  України  передбачено, що дружина,  чоловік розпоряджаються майном,  що  є  об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При  укладенні договорів одним із подружжя вважається,  що він діє за згодою другого з подружжя.  Дружина,  чоловік має право на  звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого,  що укладений другим із подружжя без її,  його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів,  які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної  реєстрації,  а  також  договорів  стосовно  цінного  майна,  згода другого з подружжя має  бути подана письмово. Згода на  укладення  договору,  який  потребує  нотаріального посвідчення  і  (або)  державної реєстрації,  має бути нотаріально засвідчена.

        У Правових позиціях, висловлених Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України при перегляді цивільних справ у касаційному порядку і у зв'язку з винятковими обставинами у 2009 році (розділ «Сімейне право»), які є правовим звичаєм, зазначено, що вказаною  правовою нормою регулюються  відносини які стосуються розпорядження майном, що є в спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на укладення цивільно-правових угод щодо набуття майна, зокрема на отримання, у даному випадку, позики, оскільки договір позики є угодою про отримання у власність грошових коштів і не створює  обов’язків для другого із подружжя, а лише для позичальника, як сторони договору.

       Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

        Враховуючи, що підставою позову ОСОБА_1 є саме  відсутність її згоди на укладення договору позики, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.

        На підставі наведеного, керуючись ст. 1049 ЦК України,  ст. 65 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України суд

в и р і ш и в:

         В задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору позики  недійсним – відмовити.

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового  рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Суддя