РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-794/11

06.04.2011  року                                                                                          м. Сімферополь

Центральний  районний суд  м. Сімферополя  АР Крим

у складі : головуючої судді -  Андрєєвої О.М.,

                при секретарі       -  Кушнеренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Кримського державного акціонерного підприємства «Універсал –Авіа», третіх осіб Державного акціонерного товариства «Черноморнафтогаз», ЗАТ «Страхова компанія «Гарант система»про стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, третіх осіб про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги ти, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув його батько, ОСОБА_2. Смерть батька відбулася в разі того, що гелікоптер, який доставляв вахтову бригаду на бураву установку, потерпів аварію, рухнув та згорів. По факту гибелі його батька  був складений акт по формі Н-1 від 28.04.2008 р., затверджений 14.06.2008 р. Даним актом встановлено, що ОСОБА_2 є працівником державного Акціонерного товариства «Черноморнефтегаз», його смерть настала на роботі, основна причина нещасного випадку –непідготовленість екіпажу до польотів. Згідно акту державної комісії спеціального розслідування причиною нещасного випадку при виконанні рейсу з перевезення вахтового персоналу 28.04.2008 р. вказано, що рейс виконувався непідготовленим екіпажем. Віна членів екіпажу гелікоптера встановлена постановою Залізничного райсуду м. Сімферополя від 19.04.2010 р., відповідно до якого кримінальна справа була закрита  у зв'язку зі смертю членів екіпажу. Просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 500 000 грн., як з власника джерела підвищеної небезпеки. Моральну шкоду обґрунтовує тією обставиною, що загинув його батько, з яким його мати прожила разом 19 років,  сім'я в них була люблячою, зрілою, стосунки будувалися на взаємній повазі друг до друга, смерть батька стала великою  втратою, позивач до теперішнього часу не в змозі оправитися від смерті батька. Вважає, що його моральні страждання були викликані тим, що він освідомив ту обставину, якого люблячого  та заботлівого батька він втратив. Відповідач ніяк не питався згладити спричинені моральні страждання, у зв'язку з чим позивач вимушена звернутися з позовом до суду.

          Позивач до судового засідання не з'явився.

          Представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі доручення, належним чином оформленого, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

          Представник відповідача ОСОБА_4, яка діє на підставі доручення, належним чином оформленого, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що фактично моральна шкода була відшкодована страховою компанією та не повинна відшкодовуватися власником джерела підвищеної небезпеки. Вважає, що позивач має право вимагати від власника підприємства чи уповноваженого ним органа, де працював загиблий, відшкодування моральної шкоди.

          Представник третьої особи Страхової компанії «Гарант система»ОСОБА_5, яка діє на підставі доручення, належним чином оформленого, в судовому засіданні пояснив, що страхова компанія виконала свої зобов'язання, щодо відшкодування шкоди, заподіяної у разі нещасного випадку та виплатила спадкоємцям загиблого страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн. Позивач ОСОБА_1 надав до страхової компанії нотаріально посвідчену заяву. З якої вбачається, що  після смерті батька залишилась спадщина, що складається зі страхової суми сто тисяч гривень в ДАТ «ЧЕРНОМОРНАФТОГАЗ». На спадщину він не претендує та просить її оформити на ім’я дружини померлого ОСОБА_6.  Це  вказує, на те, що позивач мав нагоду отримати страхову суми, але з власної ініціативі від неї відмовився.

          Представник третьої особи Державного акціонерного підприємства «Черноморнафтогаз»ОСОБА_7, який діє на підставі  доручення, належним чином оформленого, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

          Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

          Судом встановлено, що позивач є сином загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження ( а.с.7).

Відповідно до акту № 32 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, від 14 липня 2008 року та акту спеціального розслідування групового нещасного випадку від 14 липня 2008 року, аварія сталася з наступних причин:

- основна  –організаційна:  катастрофа гелікоптера  Мi-8Т б/н НОМЕР_1 Кримського ДАП  «Універсал –Авіа», сталася при виконанні посадки на СПБУ «Таврида» не підготовленим до польотів на МБУ екіпажем;               

- технічна: незадовільний стан виробничого середовища ( перевищення гранично допустимих концентрацій ( рівня) небезпечного виробничого фактора –силі вітру більше допустимого при виконанні посадки на СПБУ «Таврида».

          ПрАТ «Страхова компанія «Гарант –Система», де був застрахований ОСОБА_2, на виконання Договору обов’язкового страхування робітників замовника авіаційних робіт та осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт № 05-03\000005\05\2\122\611 від 06 березня 2007 року виплатила відшкодування в розмірі 50 000 гривень матери позивача  на підставі свідоцтва про спадщину.

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 19 квітня 2010 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за ч.3 ст.276 КК України закрито у зв’язку зі смертю. Також, судом встановлено, що катастрофа гелікоптера Мi-8Т б/н НОМЕР_1 сталася з вини екіпажу  гелікоптера ОСОБА_9 та ОСОБА_8, дії яких у сукупності знаходяться у прямому причинному зв’язку з катастрофою вказаного гелікоптера.

Відповідно до ст.. 61 ЦПК України  зазначена постанова має преюдиціальну силу з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони даними особами

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична  особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї  чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

          В п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз’яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у  зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної),  прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження  активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

          Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 13.04.2009 року, реєстр № 252-5  наданої до  ЗАТ «Страхова компанія «Гарант Система»страхова виплата в розмірі 100 000 грн.  оформити на ім’я його ОСОБА_6 та перерахування на її банківський рахунок. Це  вказує, на те, що позивач мав нагоду отримати страхову суми, але з власної ініціативі від неї відмовився.

Із матеріалів справи вбачається, що загиблий ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Державним акціонерним товариством  «Чорноморнафтогаз». Він загинув під час виконання трудових обов’язків, про що складено акт по формі Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. Смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок аварії на транспортному засобі, наданому йому роботодавцем, оскільки між КДАП «Універсал –Авіа»та ДАТ  «Чорноморнафтогаз»було укладено договір про надання транспортних послуг. ОСОБА_2 у будь –яких договірних відносинах з КДАП «Універсал –Авіа»не перебував.

Згідно з правовою позицією, висловленою в п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»за моральну (немайнову) шкоду,  заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою  цей  працівник  перебуває у трудових відносинах.

Законодавство не забороняє близьким родичам особи, що загинула через нещасний випадок на виробництві, пред’явити вимоги до власника про відшкодування ним моральної шкоди. Однак, позивач вимог про відшкодування моральної шкоди до роботодавця ДАТ  «Чорноморнафтогаз»не заявляв.

Крім того, відповідно до положень статей 1, 4, 6 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Майнова відповідальність відповідача застрахована у Страховій компанії «Гарант –Система»за договором № 05-03/000005/05/2/122/611 від 06.03.2007 р., , п.2.1 даного договору передбачено, що об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника. Що не суперечать законодавству України, відповідно до п.4.1 страховим випадком є подія, внаслідок якої спричинена шкода життю та здоров’ю застрахованих під час виконання ними службових обов’язків по забезпеченню технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт.

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

Статтею 22 ЦК України  передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до вказаної норми закону, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено ( упущена вигода).

Із встановлених судом обставин справи вбачається, що прямі фактичні збитки позивачу було спричинено тільки у зв’язку з похованням загиблого. Однак,  вказані збитки родинам загиблих відшкодовані в повному обсязі ДАТ «Чорноморнафтогаз», що представник позивача визнав під час розгляду справи.  Втрати заробітної плати годувальника відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Усі інші виплати, які були проведені сім’ї загиблого ДАТ  «Чорноморнафтогаз», Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, ПрАТ «Страховою компанією «Гарант –Система»направлені на компенсацію іншої, немайнової шкоди.

Безперечно, трагічною втратою батька, позивачу  спричинена важка моральна травма, він потерпів значної моральної шкоди. Як вбачається, з матеріалів справи позивач з 01.09.2007 року мешкає самостійно  у АДРЕСА_1, тобто від батьків матеріально не залежав. Доказів того, що він нуждався в матеріальної допомоги від батьків не надав. Від отримання страхової суми  виплат відмовився та просив оформити її на ім’я ОСОБА_6 Багаторазове відшкодування моральної шкоди чинним законодавством  не передбачено.

Відповідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України Кодексу, моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Незалежно від вини особи, яка завдала шкоду, шкода відшкодовується, коли її завдано внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Отже, наведеною нормою права  встановлено, що моральна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла цю шкоду.

ДАТ «Чорноморнафтогаз»здійснив виплату родичам загиблих допомоги на поховання, установлення пам’ятників загиблим, матеріальної допомоги, здійснені страхові виплати.

Факт спричинення шкоди позивачу з вини екіпажу гелікоптеру не заперечується представниками цієї юридичної особи.

Нещасний випадок з ОСОБА_2 внаслідок якого він загинув, виконуючи трудові обов’язки, пов’язаний з виробництвом.

За вимогами частини 1 статті 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», дія цього закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту).

В разі настання страхового випадку, а таким на підставі статей 13 та 14 зазначеного Закону є нещасний випадок на виробництві, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, страхові виплати.

До грошових сум, які в разі смерті застрахованого працівника підлягають виплаті особам, що перебували на його утриманні Законом віднесено одноразову допомогу, пенсію, у зв’язку з втратою годувальника та відшкодування вартості пов’язаних з похованням ритуальних послуг (п.п. б, д п. 1; п. 2, ч. 1 ст. 21 Закону).

Катастрофа сталася під час виконання авіаційних робіт на підставі договору, укладеного між ДАП «Чорноморнафтогаз»і ДАП «Універсал-Авіа». Загиблий ОСОБА_2 та перевізник ДАП «Універсал-Авіа»у договірних відносинах не перебували.

На підставі ч. 1 ст. 103 Повітряного  кодексу України повітряний перевізник і виконавець повітряних робіт зобов’язані страхувати членів екіпажу і  авіаційний персонал, який перебуває  на борту повітряного судна, власні орендовані та передані їм в експлуатацію повітряні судна, а також свою відповідальність щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошти, вантажу, прийнятим для перевезення; іншим користувачам повітряного транспорт, а усі експлуатанти –третім особам, не нижче за рівень, встановлений Урядом України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування»авіаційне страхування цивільної авіації є різновидом обов’язкового страхування.

Обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації проводиться з метою забезпечення захисту інтересів експлуатантів, пасажирів, третіх осіб і включає: страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу; страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам; страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу; страхування повітряних суден; страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт (п. 1 Порядку і правил проведення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1535 від 12.10.2002 року).

«Страховою компанією «Гарант –Система»повністю виконані зобов’язання, пов’язані  із авіаційним  страхуванням.

На підставі статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до положень ст. 1167 Цивільного кодексу України розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, форми вини заподіювача шкоди, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості.

Беручи до уваги характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, факт заподіяння шкоди з необережності, конкретних обставин справи та наданих  доказів на обґрунтування  вимог щодо розміру заподіяної  моральної шкоди, суд приходить до висновку, що отримані суми страхового відшкодування є достатніми для повного відшкодування завданої моральної шкоди, оскільки згідно частини 3 статті 10, частини 1 статті 60 ЦПК України позивачем не надано допустимих доказів на підтвердження позовних вимог у визначеному ним розмірі.

            Керуючись ст. 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України, ст.ст. 10,11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд    

ВИРІШИВ :

      У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  до Кримського державного акціонерного підприємства «Універсал –Авіа», третіх осіб Державного акціонерного товариства «Черноморнефтегаз», ЗАТ «Страхова компанія «Гарант система»про стягнення моральної шкоди  –відмовити.

             Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Криму через Центральний районний суд  м. Сімферополя    шляхом подачі  в 10 –денний  строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

    Суддя

    Суддя