Справа № 2-а-4606/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 06 травня 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Гамули Б.С. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області (далі – Управління) про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії та додаткову пенсію в розмірах, передбачених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

                                               в с т а н о в и в :

15 квітня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області в якому зазначає, що він проживає в АДРЕСА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення є особою, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 3 та непрацюючим пенсіонером.

У зв’язку з цим, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 39, ч. 2 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі Закону), відповідачем йому повинні виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткова пенсія у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком. Управлінням йому на порушення вимог зазначених статей Закону згадані доплати виплачуються в розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що є значно меншими. Зважаючи на пріоритетність законів над підзаконними нормативними актами при виплаті зазначених доплат підлягають застосуванню норми, передбачені Законом, а не згаданими постановами.

Просить суд визнати неправомірними дії відповідача, зобов’язати його провести перерахунок і виплату йому підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, додаткову пенсію у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.ст. 39, 51 Закону за період в межах позовної давності, а також зобов’язати відповідача надалі здійснювати такі виплати.

Відповідачем подано до суду письмове заперечення в якому він позов не визнав та зазначив, що при виплаті позивачу підвищення до пенсії та додаткової пенсії, передбачених ст.ст. 39, 51 Закону, він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України, підзаконними нормативно-правовими актами та здійснював нарахування таких виплат відповідно до Закону з врахуванням вимог постанов Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та від 26 липня 1996 року № 836, якими встановлено розрахункові величини для обчислення розміру таких виплат.

Згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії виплачується у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам які працюють на територіях радіоактивного забруднення, а саме у зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється доплата у розмірі 1050 тис. карбованців.

Положення ст. 28 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до згаданого Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Крім цього, Управління не може бути належним відповідачем  у даній справі, оскільки не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України та не наділено правом приймати законодавчі акти загальнодержавного значення. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживає в АДРЕСА_1, є особою, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 3 та непрацюючим пенсіонером.

Дані обставини стверджено паспортом, пенсійним посвідченням, посвідченням громадянина, який постраждав від наслідків Чорнобильської катастрофи, листом відповідача.

Вказаний населений пункт, відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року віднесено до зон гарантованого добровільного відселення.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення підвищуються у розмірі двох мінімальних заробітних плат, а відповідно до ст. 51 Закону особам, віднесеним до категорії 3, щомісячно призначається додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Вказані розміри підвищення до пенсії та додаткової пенсії зазнали змін, що відбулись відповідно до п.п.9, п.п.13 п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року. Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, а тому дані статті Закону залишились чинними в первинній редакції.

Відповідач згідно його довідки, поданого письмового заперечення та листа виплачував позивачу підвищення до пенсії та додаткову пенсію в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  що є значно меншими.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачу розмірів підвищення до пенсії застосуванню підлягають ст.ст. 39, 51 Закону, а не згадані постанови, оскільки останні істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 згаданого Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону, в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Виходячи з наведеного суд доходить висновку, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок і виплату позивачу додаткової пенсії відповідно до вимог ст. 51 Закону із застосуванням ч. 1 ст. 28 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», і цей перерахунок має бути здійснений в межах, передбаченого ст. 99 КАС України, шестимісячного строку звернення до суду, а саме за період з 15 жовтня 2010 року, з врахуванням виплачених йому сум, до настання обставин, з якими Закон пов’язує припинення виплати згаданої додаткової пенсії у вказаному розмірі.

Що стосується перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії, то цей перерахунок і виплата має бути здійснена відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.39 Закону в розмірі двох мінімальних заробітних плат із застосуванням ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» в межах, передбаченого ст. 99 КАС України, шестимісячного строку звернення до суду, а саме за період з 15 жовтня 2010 року, з врахуванням виплачених йому сум, до настання обставин, з якими Закон пов’язує припинення виплати згаданої додаткової пенсії у вказаному розмірі.

Дії відповідача щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії та додаткової пенсій в таких розмірах є протиправними.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу саме УПФУ в Камінь-Каширському районі Волинської області.

Не мають правового значення і твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом розмірів пенсій як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд не стягує з Управління судового збору, оскільки від його сплати на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 31 січня 1993 року відповідач звільнений.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160, 162, 183-2 КАС України, ст.ст.39, 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік»,  Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу ОСОБА_1 як особі, віднесеній до категорії 3, непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст. 39, 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 15 жовтня 2010 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області нараховувати та виплачувати позивачу ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з врахуванням ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст. 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»і виплачених сум за період з 15 жовтня 2010 року та як особі, віднесеній до категорії 3 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, за вказаний період, передбачену ч. 2 ст. 51 цього ж Закону із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і виплачених сум, до настання обставин, з якими Закон пов’язує припинення таких виплат.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

        Головуючий :                                                                  Б.  С.  Гамула