П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 травня 2011 року                                                                                                              Справа №2а-806/11/0114

Суддя Нижньогірського районного суду АР Крим В.В. Чернецька розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2  до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов’язання перерахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни та зобов’язання її нарахування і виплати в подальшому,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування йому щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по теперішній час, про зобов’язання відповідача провести нарахування йому, як особі, яка має статус дитини війни, підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а також зобов’язати управління Пенсійного фонду в Нижньогірському районі АР Крим в подальшому здійснювати виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 183-2 КАС України справа розглядається порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику особі, які беруть участь у справі.

Ухвалою Нижньогірського районного суду АР Крим від 14 лютого 2011 року вимоги позивача щодо зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в період з 09.07.2007 року по 14.08.2010 року залишені без розгляду у зв’язку з попуском строку звернення до суду.

Представником відповідача 06.05.2011 року до суду направлені письмові заперечення проти позову, згідно яких відповідач просить відмовити в задоволені позову. Свої заперечення мотивує тим, що позивач має статус дитини війни, але мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” застосовується виключно для встановлення розміру пенсій, призначених згідно вказаного Закону, крім того, для надбавок до пенсії по іншим нормативним актам поняття „мінімальна пенсія за віком ” не застосовується; фінансування виплат здійснюється з державного Бюджету України, ПФУ реалізацію нормативних розпоряджень і пенсійних програм здійснює шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибуткових частин бюджету Пенсійного фонду України, також на момент звернення до суду не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсій, передбачених ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, в зв’язку з чим відсутні підстави відносно зобов’язання управління провести перерахунок пенсії та забезпечити виплату. Проте, відповідачем до пенсії встановлена надбавка, яка визначена Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка становить 49,80 грн.

Дослідивши матеріали справи разом із письмовими запереченнями представника відповідача, проаналізувавши усі наявні по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних  підстав.

Відповідно до ст.. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року,  дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Як вбачається з матеріалів справи позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, що не спростовується у письмових запереченнях відповідача та підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1.

За таких обставин, виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.

Так ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії  за віком.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2008 року стаття 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була викладена у наступній редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.

Але, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), а відповідно вони втратили чинність з дня ухвалення.

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18.11.2004 року № 2195-1У, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Положення ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” щодо виплати щомісячної держаної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в 2010 році неконституційними визнані не були, не скасовані та незмінені, тому є чинними

Судом встановлено, що відповідач не нараховує державну соціальну допомогу, що повинна виплачуватися позивачеві до пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, посилаючись на норми законів України Про Державний Бюджет України відповідного року, яким зупиняється дія ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, у тому числі і для дітей війни.

Згідно із ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Частиною другою ст.. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п6 п.2.2 розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.03.2008 року за № 209/14900, саме на територіальні управління пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов’язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, є Пенсійний фонд України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов’язаний відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.. 58 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачу є управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим.

Відповідно до статті 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", розмір соціальної допомоги становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ч.1 ст.52 Закону України про Державний бюджет України на 2010 рік” встановлено у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць у розмірі з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року  -  709 грн., з 01.10.2010 року по 30.11.2010 року  - 723 грн., з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року -734 грн.. Відповідно до Закону України « Про державний бюджет України на 2011 рік « від 23.12.2010 року № 2857-VІ прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць встановлений у розмірі  з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року – 750 грн. для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп.

В своїх запереченнях відповідач посилається на те, що позивачу сплачено надбавку за 2010 рік по 49,80 грн. щомісячно на підставі Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", якою встановлено, що дітям війни виплачується надбавка у розмірі 10 відсотків до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Суд зазначає, що за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру надбавки дітям війни застосуванню підлягають норми Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не постанов Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

З зазначеного виходить, що відповідно до вимог ст.ст.8,22 Конституції України, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.02р. №8-2, п.16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженому постановою КМ України від 30.08.99р. №1596, рішення Конституційного Суду України - управління ПФУ в Нижньогірському районі АРК зобов’язано здійснити перерахунок суми державної соціальної допомоги позивачу по статусу «Діти війни» у розмірі 30% від сум прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність щомісяця за період з 14.08.2010 року по 10.05.2011 рік з урахуванням тих виплат державної соціальної допомоги, які вже були виплачені позивачці за цей період.

Посилання відповідача на ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо її застосування виключно для визначення розміру пенсії, призначених Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, а також на те, що для надбавок до пенсії по інших нормативних актах поняття „мінімальна пенсія за віком ” не застосовується, в законодавстві відсутнє визначення розміру, з якого обчислюється надбавка до пенсії по ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” безпідставні та необґрунтовані.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті визначення розміру мінімальної пенсії за віком.

Доводи відповідача щодо відсутності, не виділення, неперерахування бюджетних коштів за забезпечення виплат допомоги у розмірі, передбаченому Законом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови у позові, так як відповідач є органом, який зобов’язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених законом розмірах.

Таким чином, суд доходить до висновку, що задоволенню підлягають вимоги, щодо зобов’язання нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги як «Дітям війни» за період з 14.08.2010 року по 10.05.2011 року з урахуванням підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» без врахування суми заборгованості, оскільки фактичний перерахунок розміру пенсії не входить до повноважень суду.

Підстав для зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати соціальну надбавку  не має, оскільки у суду не має підстав вважати, що і в подальшому права та обов’язки позивача будуть порушуватися.

На підставі викладеного, керуючись 8, 22, 55, 95 Конституції України, ч.2, ст. 3, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, ст.  8-12, 159, 160, 163, 183-2, КАС України,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов’язання перерахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни та зобов’язання її нарахування і виплати в подальшому задовольнити частково.          

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим по нарахуванню та виплати ОСОБА_2  державної соціальної допомоги по статусу «Діти війни» за період з 14 серпня 2010 року по 10 травня 2011 року згідно вимог пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим здійснити перерахунок не донарахованої суми державної соціальної допомоги ОСОБА_2 за період з 14 серпня 2010 року по 10 травня 2011 року як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст. 28  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року, статті 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року та статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року з врахуванням фактично виплачених сум.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України  в Нижньогірському районі АР Крим  надати суду у порядку, встановленому  п.4 ч.1 ст.163 КАС України, звіт про виконання цієї постанови протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.     

В решті позов залишити без задоволення.

Постанова суду може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим через Нижньогірський районний суд АР Крим шляхом подачі у десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до  Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку, передбаченого для подання апеляційної скарги.

Головуючий:

текст