ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Адміністративна справа №2-а-7452/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М                    У К Р А Ї Н И

11 квітня 2011 року

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Вийванко О. М. розглянувши у м. Тернополі, адміністративну справу у порядку скороченого провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ПозивачОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про зобов’язання вчинити певні дії. Посилаючись на те, що відповідачем в порушення вимог положень постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 р. "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" проведено перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 р. (1197.91 грн.), тоді як для обчислення слід приймати показник середньої заробітної плати за календарний рік, що передує перерахунку пенсії, за 2010 рік. Таким чином відповідач недоплачував позивачу коштів, з цих підстав позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 17 лютого 2011 р., із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2010 рік.

Представник відповідача, не подав письмові заперечення на позов у встановлений ст. 183-2 КАС України.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження, не пізніше трьох днів з дня закінчення строку передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини, приходить до висновку, що наявні достатні підстави для прийняття рішенні про задоволення позову в порядку скороченого провадження, з таких підстав.           

Як встановлено судом, позивач є пенсіонером і їй призначено пенсію за віком, однак позивач продовжував працювати.

          Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ( в редакції, яка діяла до 28.12.2007 року) у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону.

               Підпунктами 9, 10 пункту 35 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” статті 40, 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” було викладено в новій редакції.

               Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008 по справі №1-28/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) окремі положення ЗУ “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, зокрема, положення п.п.8-12 п.35 розділу II.

Згідно статей 22, 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.    

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, ч. 2 ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, є обов’язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене.

          Отже, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, положення п. п. 8-12 п.35 розділу II ЗУ “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, втратили чинність з 22.05.2008 року, а тому суд прийшов до висновку про те, що у спірних правовідносинах слід керуватися Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в редакції, яка діяла до прийняття Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р.

               Судом встановлено, що позивач 17лютого2011 року звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії із зарахуванням страхового стажу та заробітної плати, на підставі вищезазначених норм з врахуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2010 рік, однак йому було відмовлено. Перерахунок пенсії здійснено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2007 рік. І отримав відповідь від відповідача про здійснення перерахунку пенсії.       

               Суд вважає, що міркування відповідача про те, що перерахунки пенсії повинні проводитися відповідно до п. п. 3 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” та посилання на необхідність застосування при перерахунку пенсій у 2010 році показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік у зв’язку з законодавчою неврегульованістю питання визначення вказаного показника - є безпідставним.           

          Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

          Згідно з підпунктом 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530 у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону (тобто Закону № 1058-IV) продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону.

          Отже, позивач має право на перерахунок пенсії, визначений згідно з третім реченням вказаного підпункту постанови Кабінету Міністрів України із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2010 рік.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.   

Таким чином аналізуючи зібрані у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність позовних вимог позивача та вважає, що вони підлягають до задоволення, оскільки  в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають поновленню шляхом визнання протиправною відмову відповідача у перерахунку та виплаті пенсії, з урахуванням сум, що були виплачені, позивачу, з 01березня 2011 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2010 рік та зобов'язати відповідача  здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням сум, що були виплачені, позивачу, з 01 березня 2011 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2010 рік.

Позивачем були понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн., які суд вважає, слід відшкодувати позивачу з Державного бюджету України, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАСУ.

Також суд вважає за необхідне, роз’яснити відповідачу обов’язок виконати постанову суду негайно.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.  8, 9, 11, 18, 69 –71, 94, 159 –163, 183-2, 256, 254 КАС України, ст. ст. 19, 22, 46, 64, ч. 2 ст. 152 Конституції України, Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107-VI, рішеннями Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій  громадян»№ 530 від 28.05.2008 р., п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993 р., суд -

ПОСТАНОВИВ:

          Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про зобов’язання вчинити певні дії, -  задовольнити частково.

          Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням сум, що були виплачені, з 01березня 2011 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2010 рік.

          Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням сум, що були виплачені, ОСОБА_1, з 01 березня 2011 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2010 рік.

          Сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3,40 грн. –відшкодуватипозивачуза рахунок Державного бюджету України.

          Роз’яснити відповідачу Управлінню Пенсійного фонду України в місті Тернополі обов’язок виконати постанову суду негайно.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду.

Головуючий –суддя                                                            Вийванко О. М.