Справа № 2-924/2011р.

                                          ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2011 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі:            головуючої судді            Стоілової  Т.В.

                    при  секретарі           Бабенко А.В.          

за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Красноармійську цивільну справу за  позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на лікування дитини, -  

                                              В С Т А Н О В И В:

          30 березня 2011р. позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на лікування дитини.

          В обґрунтування позову зазначила, що відповідач по справі є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що було встановлено у судовому порядку після проведення судово-генетичної експертизи на встановлення кровної спорідненості.

          У примусовому порядку, рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 січня 2008 року з відповідача було стягнуто аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходиться на її вихованні та утриманні  в розмірі ј  частини всіх видів заробітку  відповідача, але  не менше 30 відсотків  прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

          У лютому 2011 року син тяжко захворів  і вона звернулася до лікарні за місцем її проживання, але її направили на обстеження до обласної травматологічної лікарні, де було встановлено, що у дитини   хвороба Пертеса правого суглобу тазового стегна    з порушенням функції та болевим синдромом. З 24.02.2011 року по 09.03.2011 року дитина перебувала на лікуванні у Донецькій обласній  клінічній травматологічні лікарні, дитина визнана інвалідом, не може самостійно пересуватись. На лікування  та  перебування  в лікарні нею витрачено  близько  7000  грн., витрати на ліки складають  2497,50 грн, що підтверджується копією чеків на придбання ліків. Крім того, дитина  потребувала раціонального харчування, проходження рентгенографії, придбання костилів, транспортні  витрати .

          В подальшому дитині  потрібно  не менше ніж  чотири рази  на рік  проходити лікування в стаціонарі, що підтверджується довідкою лікарів  , а також  потребує санаторно- курортного лікування.

          Вона не може працевлаштуватись, змушена доглядати за дитиною.

          Стаття 185  Сімейного Кодексу  України  передбачає, що той із батьків, з якого стягнуті аліменти  на дитину, зобов"язаний  приймати участь  в додаткових витратах на дитину, викликаних особливими  обставинами, а саме її хворобою.

          Відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на лікування сина, хоча має постійний  заробіток і зобов’язаний нести додаткові  затрати на  лікування  дитини, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь Ѕ  частину додаткових витрат на лікування дитини, витрачених нею під час перебування сина Данила  в лікарні  за період з 24.02.2011 року по 09.03.2011 року  в сумі 1248  грн.  та    стягнути з відповідача на її  користь щомісячні додаткові витрати  на лікування дитини  в розмірі ј частини всіх видів  заробітку терміном на п"ять років, тобто на час встановлення дитині інвалідності.

          В судовому  засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник  ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги  та просили їх задовольнити.  

          Відповідач ОСОБА_4 до суду не з’явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву  про розгляд справи в його відсутність  за участю його представника (а.с.17,18).

Представник  відповідача  ОСОБА_2, що діяв на підставі ордеру  та  Договору на надання  правової допомоги, позовні  вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 просив  задовольнити частково, а саме в частині стягнення    Ѕ частини  затрат на лікування вимоги  вважає  законними і такими, що підлягають  задоволенню, щодо вимог про стягнення додаткових витрат  на лікування дитини  в розмірі ј частини всіх видів  заробітку відповідача терміном на п"ять років, тобто на час встановлення дитині інвалідності- вважає їх необгрунтованими.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

          Відповідно ст. статті 185  Сімейного Кодексу  України    той із батьків, з кого присуджено стягнення аліментів  на дитину, зобов"язаний  приймати участь  в додаткових витратах на дитину, викликаних особливими  обставинами, а саме її хворобою, каліцтвом тощо.

          З матеріалів справи вбачається, що  відповідач по справі ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що було встановлено у судовому порядку після проведення судово-генетичної експертизи на встановлення кровної спорідненості(а.с.3).

          Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 січня 2008 року з відповідача було стягнуто аліменти на   користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходиться на її вихованні та утриманні  в розмірі ј  частини всіх видів заробітку  відповідача, але  не менше 30 відсотків  прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку( а.с.23-24).

          Згідно  Медицинського висновку №10  на дитину  підлітка  інваліда  з дитинства  у віці до 18  років  від 17  березня 2011  року  ОСОБА_5., страдає   хворобою Пертеса правого суглобу тазового стегна    з порушенням функції та болевим синдромом. Цей  висновок дійсний

до  01 квітня 2016 року (а.с.5)

          З 24.02.2011 року по 09.03.2011 року дитина перебувала на лікуванні у Донецькій обласній  клінічній травматологічні лікарні і на її лікування   витрачено  2497,50 грн, що підтверджується копією чеків на придбання ліків(а.с.8-9).

          Крім того, дитина  потребує раціонального харчування, та планового стаціонарного лікування чотири рази на рік, згідно довідки лікаря (а.с.7).

          За таких обставин, суд вважає, що  вимоги позивачки  про стягнення  з відповідача ОСОБА_4  на її користь Ѕ  частини витрат на лікування сина ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1  є  законними, обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

          Щодо вимог  позивачки про стягнення з відповідача на її  користь щомісячних додаткових витрат  на лікування дитини  в розмірі ј частини всіх видів  заробітку терміном на п"ять років, тобто на час встановлення дитині інвалідності, суд вважає їх частково обгрунтованими  і з врахуванням всіх обставин справи  і  того, що  відповідач  вже виплачує  на утримання дитини аліменти в розмірі ј  частини  свого заробітку, суд вважає, що  в цій  частині  вимоги слід задовольнити частково  та стягнути  з відповідача  на користь позивачки щомісячні додаткові  витрати на  лікування  дитини в розмірі 1/8 частини   всіх  видів  заробітку  відповідача протягом  п"яти років, починаючи  з 30 березня 2011  року до 01.04.2016 року.

          В іншій  частині  позовних вимог  відмовити як необгрунтованих.          

          Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути державне мито в розмірі 51грн., оскільки позивачка звільнена від його сплати при подачі позову про стягнення аліментів, а також витрати за інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120,00грн.

          Керуючись ст.  ст. 185 Сімейного кодексу України, ст. ст.  10, 11, 209, 210, 212-215, 218,   ЦПК України, суд,

                                                  В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги ОСОБА_3  до  ОСОБА_4   про стягнення  додаткових витрат на лікування дитини задовольнити частково.          

          Стягнути з ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Красноармійська Донецької області  на користь ОСОБА_3   Ѕ  частину  додаткових витрат  на лікування  сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,  в розмірі 1248 ( одна тисяча  двісті сорок вісім) гривень  та щомісячні додаткові  витрати на  лікування  дитини в розмірі 1/8 частини   всіх  видів  заробітку  відповідача протягом  п"яти років, починаючи  з 30 березня 2011  року  до 01.04.2016 року.

          В іншій  частині  позовних вимог ОСОБА_3   відмовити  як необгрунтованих.          

          Стягнути з  ОСОБА_4 держмито на користь держави у сумі 51грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 гривень.          

          Допустити негайне виконання рішення  суду  в  межах    суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в Апеляційний суд Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення , апеляційної скарги.

Суддя: