Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-653/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Кадигроб С.М.
55 Доповідач Белінська І. М.
УХВАЛА
Іменем України
13 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Белінської І.М. –головуючої,
Гайсюка О.В.,
Савченко С.О.,
при секретареві –Ткач І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Світловодського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до відділу державної виконавчої служби Світловодського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області про звільнення майна з-під арешту та за позовом ОСОБА_7 до нього та до ОСОБА_6 про визнання договору про постачання обладнання і впровадження технології виробництва пінобетону недійсним,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ВДВС Світловодського МРУЮ про визнання дій державного виконавця неправомірними, про виключення майна з акта опису і арешту та про звільнення майна з-під арешту.
Посилався на те, що 29 жовтня 2009 року державним виконавцем було складено акт опису і арешту майна, яке знаходилось по АДРЕСА_1, а саме: установка ПБС-230 ПВМ з пневмовигрузом, форми у кількості 33 штук, лінія порізки «Моноліт-75»(2 портала),- яке, відповідно до договору купівлі-продажу від 7.09.2008 року, належить на праві власності не боржнику ОСОБА_5, а йому. Зазначене майно перебувало у користуванні ОСОБА_5 на підставі договору, укладеного між ними 15.09.2008 року.
У травні 2010 року ОСОБА_7, який ухвалою суду від 17.05.2010 року був залучений до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про визнання договору від 7.09.2008 року про постачання обладнання і впровадження технології виробництва пінобетоку недійсним.
В обгрунтування позовних вимог зазначав, що цей договір є фіктивним, оскільки спірне майно насправді належить боржнику ОСОБА_5, і воно не вибувало з його володіння.
Ухвалою від 23.08.2010 року ОСОБА_5 залучено до участі у справі за первісним позовом в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою від 23.08.2010 року відмовлено у задоволенні клопотання ВДВС про залучення до участі у справі в якості належних відповідачів стягувачів зведеного виконавчого провадження.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено; позов ОСОБА_7 задоволено: визнано недійсним договір про постачання обладнання і впровадження виробництва технології пінобетону №7/9 від 7.09.2008 року, укладений між приватним підприємцем ОСОБА_5 та суб»єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення через порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задовільнити , а у задоволенні позову ОСОБА_7 –відмовити.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з»явилися.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення в порядку та межах, встановлених ст.ст.303, 304 ЦПК України, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції –залишенню без змін з таких підстав.
Відмовляючи у позові ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем права власності на спірне майно та відсутність у зв»язку із цим підстав для звільнення майна з-під арешту.
Задовільняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд виходив з того, що спірний договір є фіктивним, таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків.
Суд першої інстанції повно та всебічно з»ясував обставини, що мають значення для справи, правильно оцінив належність та допустимість наданих сторонами та іншими особами, які брали участь у справі, доказів, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у відділі ДВС Світловодського МРУЮ перебуває зведене виконавче провадження №161/8 про стягнення з ОСОБА_5 592 425 грн.06коп. на користь 8 стягувачів. Одним із стягувачів, відповідно до виконавчого напису приватного нотаріусу № 2356 від 15.10.2009 року, є ОСОБА_7 (сума стягнення на час опису та арешту майна становила 108 367 грн.42коп.).
29.10.2009 року, на виконання зазначеного виконавчого напису, державним виконавцем було описане та арештоване майно, яке є предметом спору, про що складено акт. Під час вчинення державним виконавцем дій щодо опису спірного майна був присутній ОСОБА_5, який пояснив, що описане майно є власністю ВАТ «Райффайзен банк Аваль». Ці пояснення записані у акті державного виконавця. Разом з тим вони суперечать доводам апеляційної скарги про те, що на той час це майно було власністю ОСОБА_6 відповідно до договору від 7.09.2008 року.
Частиною1ст.60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст..61 цього Кодексу.
Оцінивши надані позивачем докази щодо наявності у нього права власності на спірне майно, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність ним такого права.
Відповідно до ч.1ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Позивач не надав доказів того, що спірне майно знаходилось у його володінні чи користуванні, що у сукупності із вищенаведеними суперечливими поясненнями ОСОБА_5 та визнанням судом договору від 7.09.2008 року недійсним свідчить про недоведеність позивачем підстав для задоволення позовних вимог про звільнення майна з-під арешту.
Правильним є і рішення суду в частині визнання договору від 7.09.2008 року недійсним, оскільки встановлено, що він був вчинений без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим правочином. На час ухвалення судом рішення цей договір не набув чинності, тобто є неукладеним, оскільки п.п. 2.2, 4.7 договору передбачено набрання ним чинності з моменту здійснення оплати замовником на його території по факту постачання обладнання і впровадження технології виробництва пінобетону. Доказів такої оплати сторонами договору не надано. Не надано доказів про реальний перехід власності на спірне майно від ОСОБА_5 до ОСОБА_6
За наведених обставин, такий правочин може бути визнаний фіктивним (ст..234 ЦК України).
Колегія суддів не погоджується з доводами скарги про те, що справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання договору недійсним належить до юрисдикції господарських судів, оскільки позивачем є фізична особа.
При розгляді первісного позову судом першої інстанції були допущені порушення норм цивільного процесуального права, оскільки суд не звернув увагу на участь у справі неналежного відповідача, неправильно визначив процесуальне становище стягувача ОСОБА_7, проте оскільки ці порушення не призвели до неправильного вирішення справи, вони не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення (ч.3ст.309 ЦПК України). Крім того, позивач рішення суду не оскаржив. Права ОСОБА_5 цим рішенням не порушені.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, передбачених ч.1ст.309 ЦПК України.
Керуючись ст..ст. 303, 304,307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Світловодського міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.
ГОЛОВУЮЧА:
СУДДІ: