Справа №      1-233/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 28 квітня 2011 року  

Залізничний районний суд м. Львова

в складі:  головуючої-судді –ОСОБА_1

    при секретарі –Рущак Т.О.

    за участю  прокурора –Воронки Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальну справу про  обвинувачення

                             ОСОБА_2,      ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

                             с. Горожанка Миколаївського району Львівської області, який проживає за адресою:  ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, суб?єкта підприємницької діяльності, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, -  

в с т а н о в и в:

 ОСОБА_2, будучи суб'єктом підприємницької діяльності, фізичною особою-підприємцем, 01.04.2010 р. уклав договір № 702 "Про організацію надання послуг по перевезенню пасажирів" автобусом марки "І-VAN" д.н.з. ВС І603 АА на здійснення перевезень пасажирів на автобусному маршруті № 114 сполученням "Львів-Сороки Львівські" з ПП "Транс-Спорт". Пунктом 2.1.3 вказаного договору передбачено, що ПП "Транспорт" забезпечує передрейсовий медичний огляд водіїв, які являються працівниками  ПП ОСОБА_2 В порушення умов вказаного договору, з квітня 2010 року по теперішній час ОСОБА_3 використовує найману працю водія маршрутного автобуса ОСОБА_4, не уклавши з ним трудовий договір у письмовій формі та не зареєструвавши його у Шевченківському районному центрі зайнятості м. Львова. Всупереч вимогам ст.ст. 24, 48 КЗпП України, "Деяких питань застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю", затверджених Постановою КМУ № 1168 від 29.10.2009 року, ОСОБА_2 із ОСОБА_4, трудові відносини у письмовій формі, яка затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001 року, не укладав, в порушення ст. 24- 1 КЗпП України в державній службі зайнятості договір не зареєстрував, та не зробив відповідного запису у його трудову книжку, внаслідок чого, в порушення вимог ст.ст. 2, 74, 253, 254, 255 КЗпП України, ОСОБА_4 позбавлено наданих йому Конституцією України та законодавством про працю прав, а саме: права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, щорічні оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у зв'язку з хворобою, повною або частковою втратою працездатності, на матеріальну допомогу на випадок безробіття, права на звернення до суду для вирішення трудових спорів та інших прав, встановлених законодавством.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винуватим себе у вчиненні грубого порушення законодавства про працю визнав повністю і дав показання, які відповідають встановленим судом обставинам справи. Щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, просить суворо не карати.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України за згодою учасників судового розгляду судом  визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, які правильно розуміє підсудний, сумніви у добровільності та істинності його позиції відсутні.

Cуд обмежив дослідження доказів допитом підсудного та дослідженням тих матеріалів кримінальної справи, що характеризують його особу.

Кваліфікація дій підсудного за ч.1 ст.172 КК України є вірною, оскільки він грубо порушив законодавство про працю.

При призначенні підсудному покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який класифікується як злочин невеликої тяжкості, обставини, які пом?якщують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання (а.с. 64),  раніше не притягувався до кримінальної відповідальності (а.с. 61), на обліках в психоневрологічному та наркодиспансерах не перебуває (а.с. 65, 66а), обставини, які обтяжують покарання –відсутні, тому приходить до висновку, що йому слід призначити покарання  у виді штрафу, що  буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.   

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд –

з а с у д и в:

ОСОБА_2  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.172 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі  сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн. (шістсот вісімдесят гривень).

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Апеляція  на  вирок   може бути подана до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції протягом 15 діб з моменту його проголошення.

          Суддя:                         (підпис)                                                               ОСОБА_1

          З оригіналом згідно.

Суддя:                                                                                          Б. М. Гедз