0527                                                                                                      №  2-114/11

                                                         Р І Ш Е Н Н Я

                                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     05 травня 2011 року    Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді           Бєлостоцька  О.  В.                                  

             при секретарі                                         Теліціній О.О.,

за участю позивача                               ОСОБА_1,

прокурора                                         Морозова Е.М.,

представника відповідача                     ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 державного хімічного заводу про стягнення недоотриманої заробітної плати та моральної шкоди,-

               В С Т А Н О В И В:

       05 січня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 державного хімічного заводу, в якому зазначив, що він перебував в трудових відносинах із відповідачем по справі – працював електрозварником ручної зварки 4 розряду. Оскільки разом з ним в структурному підрозділі працювали електрозварники 5 розряду, він звернувся до відділу кадрів підприємства з вимогою про направлення його на підвищення кваліфікації, але йому було відмовлено з надуманих підстав, у зв*зку з чим він в період часу з 4 січня 2008 року по 06 травня 2008 року самостійно пройшов курс навчання в ОСОБА_3 професійному ліцеї та отримав кваліфікацію електрогазозварника 5 розряду. 09 червня 2009 року його заяву про переведення електрозварником 5 розряду, погоджену з начальником РМБ ОСОБА_4 він передав начальнику відділу кадрів ОСОБА_5 Не зважаючи на це, в переоформленні з 4 на 5 розряд електрозварника йому було відмовлено, про що він дізнався 24 листопада 2010 року із довідки про середній заробіток № 244 від 17 вересня 2011 року, у зв*язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на його користь недоотриманий заробіток тарифної ставки 5 розряду електрозварника із дня підписання заяви начальником РМБ ОСОБА_4 – 09 червня 2009 року по день незаконного звільнення.

    Під час розгляду справи позивач  змінив позовні вимоги, про що  подав письмову заяву (а.с.74-76, 85),  в якій просив стягнути з відповідача на його користь 279 гривень 49 копійок по відновленню свідоцтва електрозварника № 1070 від 11 січня 1963 року; стягнути з відповідача на його користь вартість свідоцтва про підвищення кваліфікації  № 1005 від 06 травня 2008 року у розмірі 515 гривень 04 копійки; стягнути з відповідача на його користь суму неоплаченого листка непрацездатності серія АБО № 970021 за період часу з 05 листопада 2009 року по 17 листопада 2009 року; стягнути з відповідача на його користь недоплачену заробітну плату по 5 розряду електрозварника за період часу з 09 червня 2009 року по 22 листопада 2010 року в розмірі 3740 гривень; стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 5208 гривень, оскільки відповідач позбавив його права на гідну заробітну плату, у зв*язку з чим він захворів на гіпертонію, втратив спокій, сон, став дратівливим, погіршились його сімейні стосунки, позбавлений можливості як раніше спілкуватися із друзями та колегами по роботі.

      Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області  від 26 квітня 2011 року (а.с.107) провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 державного хімічного заводу на користь ОСОБА_1 279 гривень 49 копійок за поновлення свідоцтва електрозварника та 515 гривень 04 копійки за підвищення кваліфікації закрито на підставі ст. 205 ЦПК України.

     Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області  від 05 травня 2011 року (а.с.115) заяву ОСОБА_1 про зміну позовних вимог в частині стягнення невиплаченого лікарняного повернуто позивачеві відповідно до ст.121 ЦПК України.

      В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві і пояснив, що в 2008 році він з власної ініціативи пройшов навчання в ОСОБА_3 професійному ліцеї, сплативши 515 гривень 04 копійки  та отримав свідоцтво електрозварника 5 розряду, у зв*язку з чим звернувся із заявою до начальника РМБ ОСОБА_4 про його переведення електрозварником 5 розряду. Погоджена начальником цеху заява була передана до відділу кадрів, але 24 листопада 2010 року він із довідки про середній заробіток дізнався про те, що у переведенні йому було відмовлено, з чим позивач по справі не згоден і вважає, що з відповідача по справі слід стягнути на його користь витрати на навчання по професії електрозварника 5 розряду у розмірі 515 гривень 04 копійки, недоплачену заробітну плату за період часу з 09 червня 2009 року по 22 листопада 2010 року з розрахунку тарифної ставки електрозварника 5 розряду у розмірі 3740 гривень та моральну шкоду у розмірі 5208 гривень у зв*язку з порушенням його трудових прав. Позивач зазначив, що оскільки його посвідчення електрозварника 3 розряду було зіпсовано у відділі кадрів ОСОБА_3 державного хімічного заводу, він змушений був пройти курс перенавчання в ОСОБА_3 професійному ліцеї, отримати посвідчення електрогазозварника 4 розряду №  933 від 26 червня 2006 року, сплативши вартість навчання у розмірі 279 гривень 49 копійок, які він просив стягнути з відповідача на його користь.

     Прокурор Морозов Е.М. вважав позовні вимоги ОСОБА_1 законними, обґрунтованими  та такими, що підлягають задоволенню.   

     Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у зв*язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, оскільки позивач фактично виконував роботу електрозварника 4 розряду, за що отримував заробітну плату. Оскільки ОСОБА_3 державний хімічний завод не припускався порушення прав позивача, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.  Зазначив, що позовні вимоги в частині  стягнення вартості навчання ОСОБА_1 в ОСОБА_3 професійному ліцеї у розмірі 515 гривень 04 копійки та вартості відновленні свідоцтва електрозварника у розмірі 279 гривень 49 копійок вже були предметом судового розгляду і щодо них є рішення суду, яке набрало законної сили.

      Вислухавши пояснення позивача, прокурора, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

       Судовим розглядом встановлено, що відповідно до свідоцтва № 1070 (а.с.83) та довідки Відкритого акціонерного товариства «Будівельник -2» № 01/37 від 25 січня 2007 року (а.с.84) ОСОБА_1 в період часу з 03 жовтня 1962 року по 12 січня 1963 року навчався в Учбово-курсовому комбінаті № 49 тресту № 2 «Кизелшахстобуд», правонаступником якого є ВАТ «Будівельник -2» в якості електрозварника.

       ОСОБА_1 в період часу з 01 липня 1982 року по 22 листопада 2010 року перебував у трудових відносинах із ОСОБА_3 державним хімічним заводом, що підтверджується копією його трудової книжки (а.с.33-38), наказом № 120-к від 30 червня 1982 року (а.с.29-30), наказом  № 88-К від 22 листопада 2010 року (а.с.31).

         Як вбачається із трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.33-38), наказу № 132-к від 07 грудня 2006 року (а.с.44),  08 грудня 2006 року позивача по справі переведено в слюсарне відділення ремонтно-механічної бази електрозварником ручної зварки 4 розряду та звільнено  з цієї роботи 22 листопада 2010 року (а.с.31).  

         Відповідно до довідки ОСОБА_3 державного хімічного заводу № 18/6 від 18 лютого 2011 року (а.с.45) у випадку, якщо працівник, що працює по нижчому розряду виконує роботу, яка відповідає більш високій кваліфікації, начальник відділення подає заявку в кваліфікаційну комісію по підвищенню розрядів, що діє на підприємстві. Заявка про підвищення розряду ОСОБА_1 – електрозварнику ручної зварки 4 розряду до кваліфікаційної комісії не надходила.       

    Згідно довідки № 18/4 від 18 лютого 2011 року (а.с.46) та пояснень позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні, останнім виконувались роботи електрозварника 4 розряду (а.с.46).

        Як вбачається з листа № 53/12-08 від 30 вересня 2008 року КСП «Донбассдомнаремонт» (а.с.49), протоколу засідання атестаційної комісії № До-9/239-08 від 30 вересня 2008 року (а.с.50-11) ОСОБА_1 в результаті атестації було підтверджено 4 розряд та видано посвідчення № До-9/827-08 (а.с.54-56).

  Згідно довідки ОСОБА_3 державного хімічного заводу № 38 від 18 лютого 2011 року (а.с.47) підприємство не має заборгованості із заробітної плати перед ОСОБА_1          Відповідно до свідоцтва про присвоєння кваліфікаційного рівня з робітничих професій (а.с.20), ОСОБА_1 в період часу з 04 січня 2008 року по 06 травня 2008 року  пройшов навчання в ОСОБА_3 професійному ліцеї, у зв*язку з чим йому присвоєно 5 розряд електрогазозварника.

       11 червня 2008 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про його переведення електрозварником 5 розряду на ім*я начальника відділу кадрів ОСОБА_3 державного хімічного заводу ОСОБА_6 (а.с.21).     

       09 червня 2009 року ОСОБА_1 звернувся із заявою його переведення електрозварником 5 розряду цеху РМБ  на ім*я начальника зазначеного цеху ОСОБА_7 (а.с.3).

        З пояснень позивача в судовому засіданні вбачається, що із заявою про його переведення до директора ОСОБА_3 державного хімічного заводу він не звертався.         

        Листом № 1/33 від 22 жовтня 2010 року  (а.с.25) ОСОБА_3 державний хімічний завод роз*яснив ОСОБА_1, що повноваженнями на зміну умов трудового договору наділена лише адміністрація підприємства в особі директора, підкресливши, що ані начальник цеху, ані відділ кадрів та праці не мають повноважень щодо зміни умов укладеного з працівником  трудового договору.  

       Відповідно до довідки ОСОБА_3 державного хімічного заводу № 18/5 від 18 лютого 2011 року (а.с.43) станом на 09 червня 2009 року в слюсарно-монтажному відділенні ремонтно-механічної бази вакансія електрозварника 5 розряду була відсутня, що підтверджується наявним в матеріалах  справи штатним розкладом ремонтно-механічної бази на 2009 рік (а.с.113-114).  

            Відповідно до довідки ОСОБА_3 державного хімічного заводу № 58 від 18 лютого 2011 року (а.с.53) тарифна ставка електрозварника 5 розряду підвищувалась з 01 вересня 2008 року і становила 7 гривень 46 копійок, та з 01 січня 2010 року  - 8 гривень 30 копійок.

       Як вбачається з листка непрацездатності серія  АБО № 970021 (а.с.80) ОСОБА_1 перебував на лікарняному в період часу з  05 листопада 2009 року  по 16 листопада 2009 року включно.

          Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов*язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов*язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

        Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації.

 Згідно ч. 4 ст. 96 КЗпП України віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації  (профспілковим представником).

   Кваліфікаційні розряди підвищуються насамперед працівникам, які успішно виконують встановлені норми праці і сумлінно ставляться до своїх трудових обов*язків. Право на підвищення розряду мають робітники які успішно виконують роботи більш високого розряду не менш як три місяці і склали кваліфікаційний екзамен.    

  Відповідно до ст.32 КЗпП України доручення працівникові роботи, що не відповідає його спеціальності, кваліфікації  чи посаді, визначеній трудовим договором,  вважається переведенням на іншу роботу.

           Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період часу з 08 грудня 2006 року до 22 листопада 2010 року працював електрозварником ручної зварки 4 розряду слюсарного відділення ремонтно-механічної бази, фактично виконував роботу за цією спеціальністю та отримував заробітну плату за виконану роботу, що підтверджується копією трудової книжки позивача, протоколом засідання атестаційної комісії від 30 вересня 2008 року (а.с. 50-51) та не заперечувалось ним в судовому засіданні, заборгованості по заробітній платі перед ним як перед електрозварником ручної зварки 4 розряду ОСОБА_3 державний хімічний завод не має, що підтверджується довідкою відповідача № 38 від 18 лютого 2011 року (а.с.47)    

    Із заявою про переведення його електрозварником 5 розряду ОСОБА_1 безпосередньо до директора ОСОБА_3 державного хімічного заводу, як до особи, уповноваженої вирішувати питання стосовно прийняття, звільнення працівників з роботи та переведення на іншу роботу, не звертався, що не заперечувалось ним в судовому засіданні; у встановленому законом порядку підвищення йому розряду з 4 на 5 здійснено не було, дії керівництва з цього приводу позивачем по справі не оскаржувались.        

   Звернення ОСОБА_1 із заявою про переведення його електрозварником 5 розряду на начальника відділу праці та кадрів та начальника цеху відповідно до діючого законодавства не має наслідком переведення його на іншу роботу, оскільки зазначені особи не уповноважені приймати рішення про переведення працівників на підприємстві, що підтверджується листом ОСОБА_3 державного хімічного заводу № 1/33 від 22 жовтня 2010 року та поясненням його представника в судовому засіданні.  

    Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати є безпідставними та необгрунтованими, оскільки під час роботи на ОСОБА_3 державному хімічному заводі в період часу з 09 червня 2009 року по день звільнення він фактично виковував роботу електрозварника 4 розряду, за що отримував заробітну плату, з виплати якої за зазначений період  підприємство заборгованості не має, у порядку встановленому діючим законодавством ОСОБА_1  електрозварником переведений не був, підвищення розряду з 4 на 5 у порядку, встановленому законодавством позивачеві здійснювалось, отже в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заробітної плати ОСОБА_1 слід відмовити.    

     Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування  власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

     Враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення з боку ОСОБА_3 державного хімічного заводу законних прав ОСОБА_1 в частині невиплати заробітної плати, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди слід відмовити.

      ОСОБА_3 міського центру зайнятості № 02-203 від 27 січня 2010 року (а.с.85) відповідно до якого ОСОБА_3 державний хімічний завод в червні 2009 року надав вакансії, зокрема, електрозварника ручної зварки та відмова у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 11 серпня 2009 року про надання відпустки не спростовують висновків

стосовно безпідставності вимог про стягнення із відповідача на користь позивача заробітної плати.

   В силу ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі  -  державне мито у розмірі 51 гривні та збір на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 120 гривень слід віднести на рахунок держави.          

   На підставі ч.1 ст. 21, ст. ст. 32, 94,96, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці»,  керуючись  ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218  ЦПК України , -

                                        В И Р І Ш И В:

      В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 державного хімічного заводу про стягнення недоотриманої заробітної плати та моральної шкоди – відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.         

    Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 05 травня 2011 року, повний текст рішення виготовлений 10 травня 2011 року.

                    Суддя