Справа № 2 –а -303/11

П О С Т А Н О В А

Іменем   України

22 березня 2011 року                                                                                                   м. Одеса

 Приморський районний суд м. Одеси у складі:

  головуючого –судді Бондаря В.Я.,

   при секретарі –Макаренко Я.С.

 розглянувши   адміністративний позов   військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату, Міністерства Оборони України про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги, визнання протиправними дії щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги

В С Т А Н О В И В:

         Позивач звернувся до суду 09 грудня 2010 року з позовом, в якому просить  визнати за позивачем право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов’язків військової служби у розмірі 60-ти місячного грошового забезпечення передбаченої ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та постановою КМ України №499 від 28.05.2008 року; визнати протиправною бездіяльність Одеського обласного військового комісаріату щодо не направлення розпорядникові бюджетних коштів висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов’язків військової служби у розмірі 60-ти місячного грошового забезпечення позивачу; визнати протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов’язків військової служби у розмірі 60-ти місячного грошового забезпечення; стягнути з Одеського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України на користь позивача одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов’язків військової служби у розмірі 60-ти місячного грошового забезпечення. При цьому посилався на порушення   Закону України № 3551-12 від 22.10.1993 р. „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”, п. «г»ст.25 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб», відповідно до яких «ветеранам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується: «учаснику бойових дій –на 150% мінімальної пенсії за віком».   

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили суд його задовольнити.  .

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, про час слухання по справі повідомлялись  належинм чином. В ході судового розгляду представниками  відповідачів   - Одеського обласного військового комісаріату та  Міністерства Оборони України надавались письмові заперечення на позов, в яких вони  просили в позові відмовити, посилались на те, що позивач не має право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки він звільнився з військової служби до 12.05.2006р.. Також зазначали, що   Кабінетом Міністрів України відповідно до п. 2 вказаної статті Закону постановою від 19.08.92р. №488 було затверджено Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум. Згідно з п. 7 Умов., виплата страхових сум з державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців здійснювалася Націонаїьною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" Проте, в зв'язку зі змінами з 01.01.07 р. в законодавстві України, було припинено ліцензування діяльності HACK "Оранта" з державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців та інших категорій громадян, внаслідок чого стало неможливим проведення зазначених виплат, а проведення виплат страхових сум безпосередньо Одеським обласним військовим комісаріатом чи Міністерством оборони України суперечить вимогам чинного законодавства та здійсненим бути не може.

         Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що  позивач проходив військову службу у Збройних силах союзу Радянських Соціалістичних Республік та 07.03.1973р. був звільнений в запас за станом здоров’я. На підставі акту огляду МСЕК від 19.08.2008р., позивачу було встановлено 1 групу інвалідності, яка настала під час виконання обов’язків військової служби .

Листом військового комісару  Одеського обласного військового комісаріату №1563 від 27.11.2009р. позивачу було відмовлено в виплаті одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.   .

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності-нормативно правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.   

         Відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону України від 03.11.2006 №328-v ( що набрав чинності з 1 січня 2007 року), та ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції Закону України від 4 квітня 2006 року №3597-iv ( що набрав чинності з 10 травня 2006 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, зазначена правова норма щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності набула чинності з 10 травня 2006 року.

Як зазначено у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти  не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд вважає, що  норма Закону щодо виплати одноразової грошової допомоги особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, поширюється лише на тих осіб, які звільнені з військової служби та стали інвалідами після 10 травня 2006 року.

Також, згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, що діяла до 1 січня 2007 року), військовослужбовці до 1 січня 2007 року підлягали державному обов'язковому особистому страхуванню у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження військової служби, у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від розміру 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України.

         Разом з тим, суд вважає, що позов також задоволенню не підлягає, оскільки статтею 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо на встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.   

Згідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.   

З клопотанням про поновлення процесуального строку встановленого законом - звернення до адміністративного суду,  позивач та його представник не зверталися.

           Керуючись ст.ст.7-9, 11, 71, 158, 160, 162, 163 КАС України, суд, -   

П О С Т А Н О В И В :

     У задоволенні адміністративного позову військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 –відмовити.

        Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

    Суддя:                                                         Бондар В.Я.