АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 вересні 2006 року                                                                                          м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді - Гошовського Г.М., суддів - Стана І.М., Машкаринця М.М., за участю прокурора -   Сирохман Л.І., захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 05 червня 2006 року. Цим вироком

ОСОБА_2, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, гр. України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працював, не одружений, раніше судимий і, зокрема, 20 січня 2006 року Ужгородським міськрайонним судом за ст. 185 ч 2 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на три роки два місяці позбавлення волі, засуджений за ст. 122 ч.1 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом часткового складання призначених покарань до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано частину не відбутого покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 20 січня 2006 року у вигляді двох років позбавлення волі й остаточно до відбуття ОСОБА_2 призначено три роки шість місяців позбавлення волі.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою, а строк відбуття покарання йому визначено рахувати з 05 червня 2006 року. В строк відбуття покарання ОСОБА_2 зараховано час тримання його під вартою з 30 жовтня 2005 року.

Згідно вироку, ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за те, що 13 жовтня 2005 року приблизно о 20-й годині, у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на подвір'ї будинку АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно схопив потерпілу ОСОБА_3 правою рукою за волосся, а лівою долонею завдав декілька ударів по обличчю, після чого кинув її на землю, де продовжував наносити удари ногами по голові та тулубу, а також туфлею, яка злетіла в нього з ноги, наніс декілька ударів  по голові та плечах. Унаслідок нанесених ударів потерпілій ОСОБА_3 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Справа: № 519 Категорія: 11

Головуючий у суді першої інстанції: Писанець К.К.

Доповідач: Стан І.В.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 вказує про те, що вирок суду є незаконним та необгрунтованим. Під час досудового слідства співробітники міліції застосовували до нього незаконні методи слідства, в зв'язку з чим він обмовив себе у вчиненні злочину. Окрім цього, ОСОБА_2 в апеляції вказує про те, що органом досудового слідства порушено його право на захист. Затримавши його по підозрі у вчиненні злочину, співробітники міліції не повідомили його батьків про затримання. Слідчий Токарчук М.М. відмовив у задоволенні його клопотання про направлення його для. судово-медичного освідчення для виявлення у нього заподіяних йому співробітниками міліції тілесних ушкоджень.

Просить вирок суду скасувати.

Іншими учасниками процесу апеляція на вирок суду не подавалась.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі і він оскаржений, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_1, які підтримали доводи апеляції, пояснення прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстав для скасування або зміни вироку не має.

Доводи апеляції ОСОБА_2 про те, що вирок суду є незаконним та необгрунтованим, що судом допущена неповнота при з'ясуванні фактичних обставин справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються сукупністю зібраних по справі, перевірених судом першої інстанції та наведених у вироку доказів.

Так, потерпіла ОСОБА_3 показала, що 13 жовтня 2005 року приблизно о 20-й годині на подвір'я її будинку зайшов ОСОБА_2, який був у стані алкогольного сп'яніння. Вона одразу ж запитала в нього, що він робить на подвір'ї. Обурившись на її запитання, ОСОБА_2 наніс їй декілька ударів рукою в' область обличчя, після чого тяжким предметом, який тримав у руках наніс декілька ударів по голові, в зв'язку з чим вона впала на землю, де він наніс їй ще декілька ударів по різним частинам тулуба і голові. Залишивши її лежати на землі, ОСОБА_2 пішов із подвір'я. Приблизно через дві години після її побиття на подвір'я зайшов ОСОБА_4 і відніс її до будинку. Одразу ж вона повідомила ОСОБА_4 про те, що її побив ОСОБА_2. Через декілька хвилин приїхала машина швидкої медичної допомоги, яка доставила її в лікарню.

Свідок ОСОБА_4, - дядько засудженого ОСОБА_2, показав, що ввечері в жовтні 2005 року, зайшовши за цигарками до потерпілої ОСОБА_3, побачив останню, яка сиділа і плакала, була побита і на її обличчі була кров. Одразу ж він відніс її до будинку, поклав у ліжко і викликав лікаря. ;Під час розмови ОСОБА_3 повідомила йому, що її побив ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_5 показала, що ввечері 13 жовтня 2005 року їй подзвонили сусіди і повідомили, що ОСОБА_3 хтось побив. Взявши медичну аптечку вона направилась додому до потерпілої. Прийшовши до ОСОБА_3, побачила останню, яка лежала в ліжку й була побита. Під час розмови потерпіла повідомила їй, що її побив ОСОБА_2. Після цього була викликана машина швидкої медичної допомоги, в якій потерпілу доставили до лікарні. Окрім того, свідок ОСОБА_5 показала, що зі слів потерпілої їй відомо, що ОСОБА_2 її неодноразово бив, що ОСОБА_3 постійно скаржилась на нього як їй так і дільничному інспектору міліції.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 показали, що 13 жовтня 2005 року приблизно о 20-й годині довідались від ОСОБА_3, що її побив ОСОБА_2, що зі слів односільчан їм відомо, що ОСОБА_2 неодноразово знущався і ображав ОСОБА_3 та забирав від неї продукти харчування.

З висновку судово-медичного експерта № 1432 від 26 жовтня 2005 року вбачається, що потерпілій ОСОБА_3 заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

З показань ОСОБА_2, які він давав під час досудового слідства в якості підозрюваного та обвинуваченого за участю захисника ОСОБА_8, після роз'яснення йому вимог ст. 63 Конституції України, вбачається, що ОСОБА_2 добровільно, самостійно, без будь-якого примусу розповідав про обставини вчиненого ним злочину, що ці показання узгоджуються з іншими здобутими по справі доказами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив показання ОСОБА_2, які він давав у судовому засіданні про те, що злочину не вчиняв, оскільки вони спростовуються сукупністю вищенаведених доказів.

У справі відсутні які-небудь дані про те, що в потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були підстави для обмови засудженого ОСОБА_2 й на такі не вказував як під час досудового слідства, судового розгляду справи судом першої інстанції та апеляційним судом останній.

Доводи апеляції про те, що під час досудового слідства співробітники міліції застосовували до ОСОБА_2 незаконні методи слідства, в зв'язку з чим він обмовив себе у вчиненні злочину, колегія суддів також відхиляє.

Вказані Доводи ретельно перевірялись судом першої інстанції і не знайшли свого підтвердження. За дорученням суду прокуратурою Ужгородського району проводилась службова перевірка доводів ОСОБА_2 про застосування до нього співробітниками Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області незаконних методів слідства, які привели до його самообмови у вчиненні злочину. За результатами перевірки помічником прокурора Ужгородського району прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 1 КПК України за відсутністю події злочину.

Доводи апеляції про те, що слідчий ОСОБА_4 відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про направлення його для судово-медичного освідчення для виявлення у нього заподіяних йому співробітниками міліції тілесних ушкоджень, не підтверджені матеріалами кримінальної справи. Окрім цього, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2, щодо якого був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, вправі і мав можливість звернутися до суду для одержання направлення для проходження судово-медичного освідчення або безпосередньо до представників судово-медичної експертизи для проходження такого, що ним, як про це він вказував при апеляційному розгляді справи, не було зроблено.

Доводи апеляції про те, що органом досудового слідства порушено право ОСОБА_2 на захист, колегія суддів також відхиляє.

Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що під час досудового слідства в якості захисника обвинуваченого неповнолітнього ОСОБА_2 приймав участь адвокат ОСОБА_8, який за клопотанням ОСОБА_2 призначений для надання йому юридичної допомоги, що ОСОБА_2 або його родичі не заявляли клопотання про допуск до участі в справі іншого захисника. З матеріалів справи також вбачається, що захисник ОСОБА_8 приймав участь у всіх слідчих діях проведених за участю ОСОБА_2.

Колегія суддів також вважає, що інші доводи апеляції ОСОБА_2 не впливають на законність та обгрунтованість постановленого по справі вироку.

Таким чином вищенаведені докази підтверджують винуватість ОСОБА_2 в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Дії засудженого ОСОБА_2 за ст. 122 ч. 1 КК України кваліфіковані правильно.

Перевіркою справи в апеляційному порядку не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку і спрямування справи на додаткове розслідування, або на новий судовий розгляд.

Покарання ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про його особу, в тому числі тих на які він посилається в апеляції, а також із урахуванням того, що ОСОБА_2 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, злочин учинив до винесення щодо нього вироку в попередній справі.

Тому, підстав для пом'якшення засудженому ОСОБА_2 покарання судова колегія не вбачає.

Керуючись   ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 05 червня 2006 року щодо засудженого ОСОБА_2 залишити без зміни, а подану ним апеляцію - без задоволення.