Справа №  2-472/11

Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 року                                  м.Димитров

Димитровський мiський суд Донецької областi у складi:

головуючого - суддi ОСОБА_1,

при секретарі Заговоричевій Н.В.,

учасники судового процесу:

          позивач ОСОБА_2,

відповідач ПАТ «ШУ «Покровське»(представник не з*явився),

третя особа ВВДФССНВВПЗУ в місті Красноармійську (представник не з*явився),

розглянувши заочно у вiдкритому судовому засiданнi в місті Димитров Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 15 серпня 2005 року до 1 серпня 2010 року, працюючи гірничим робітником очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем у шахті та був звільнений через невідповідність виконуваній роботі за станом здоров*я, на підставі частини 2 статті 40 КЗпП.

12 лютого 2010 року він, працюючи у першу зміну, отримав від начальника дільниці наряд на перетяжку підлавного конвеєра PZF, розробку верхньої та нижньої ніш, кріплення спряжень. О 14.25 годині, колі він знаходився під незакріпленим простором, сидячи на колінах його поранило та присипало породою, яка обвалилась. Він звернувся за першою допомогою до шахтного медпункту, потім до Димитровської ЦМЛ зі скаргами на головні болі та з 12 до 26 лютого 2010 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м*яких тканин голови, велика забита рана ліктьового суглобу з чужорідними тілами, забій грудної клітини праворуч, в/з правого плеча та в/з лівої гомілки, забій правого плечового суглобу.

Однак, лікування практично не допомогло йому, він став майже постійно відчувати головні болі, тому продовжив лікування стаціонарно у неврологічному відділенні Красноармійської ЦРЛ з діагнозом: остаточні явища перенесеної ЧМТ, струс головного мозку з синдромом ВСД зі стійкою цефалгією і вестибулопатією, кризова течія. Одразу після виписки з Красноармійської ЦРЛ він продовжив лікування у НХО ДОКТМО м.Донецьк, де перебував з 29 квітня по 20 травня 2010 року з діагнозом: закрита, сполучена, середньо-важка ЧМТ, забій головного мозку першого ступеня, з наявністю прихованого правостороннього геміпарезу, посттравматична енцефалопатія з лікворосуглобною дисциркуляцією, гідроцефалією, наполегливою цефалгією, лікворогіпертензійного характеру, синкопальними  нападами, двосторонньою сенсоневральною приглухуватістю першого ступеню, вестибулярною дисфункцією другого ступеню, центральний вестибулярний синдром супратенторіального рівня, переважно від правої гемісфери головного мозку, статокінетичні розлади, зниження функції 12 н. зліва по центральному типу, заритий перелом голівки лівої м/бердової кістки з незначним зміщенням, забій грудної клітини, праворуч, правого плечового суглобу, лівої гомілки.

15 червня 2010 року він був оглянутий МСЕК та йому було встановлену третю групу інвалідності та 50 % втрати працездатності строком на один рік –до 15 червня 2011 року, визначена потреба у медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні та показана легка праця на поверхні, рекомендоване лікування у невропатолога, окуліста.

Вважає, що в результаті отриманої на виробництві травми йому спричинено моральну шкоду яка полягає у наступному. У відповідача він працював майже 5 років, проте на інших підприємствах він працював 27 років і в результаті отримав травму, яка майже перекреслила його життя. Через травму він зі здорової людини перетворився на хворого, який змушений постійно лікуватися. З моменту нещасного випадку і до теперішнього часу він живе з відчуттям сильного головного болю. Він став погано спати, став роздратованим, в нього підвищується артеріальний тиск, він має хитку ходу, відчуття болю у шийному відділі хребта. Через постійний біль, лікування, він змушений докладати багато зусиль для нормального існування. Він ще міг працювати декілька років, але був змушений звільнитися на пенсію, це поставило його у незручне становище, оскільки він не може матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, що і до травми. Його заробітна плата була основним засобом існування його родини, а тепер практично всі кошти йдуть на його лікування. Він почуває себе втраченою для суспільства та родини людиною. Тривале лікування позначилося не тільки на його здоров*ї, але й на його психіці. Він знаходиться у пригніченому стані, оскільки в нього немає можливості повного відновлення здоров*я. Відносини в родині погіршились, він став інвалідом, позбавлений можливості повноцінно виконувати свої обов*язки по дому, усі турботи лягли на дружину. Усі ці фактори викликають в нього негативні емоції та переживання. Йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Оцінює моральну шкоду від травми в 70000 гривень, яку просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав свої вимоги, спричинену моральну шкоду обґрунтував обставинами, викладеними ним у позовній заяві.

Представник відповідача до судового засідання не з*явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про вручення представнику судової повістки, клопотання про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило.

Представник третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Красноармійська до судового засідання не з*явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про вручення представнику судової повістки, клопотання про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з'явилися до суду. Враховуючи позицію позивача, який не заперечував проти розгляду справи заочно, те, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд дану справу розглядає у порядку заочного провадження.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював у відповідача гірничим робітником очисного вибою 4 розряду, 5 розряду підземним з повним робочим днем у шахті у період з 15 серпня 2005 року до 1 серпня 2010 року, після чого був звільнений за пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю України за станом здоров*я, що підтверджується поясненнями позивача та його трудовою книжкою (а.с. 18-30).

12 лютого 2010 року з позивачем ОСОБА_2, під час виконання ним трудових обов’язків, стався нещасний випадок. Відповідно із актом № 10 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом стосовно ОСОБА_2 від 17 лютого 2010 року, причинами нещасного випадку визнано: не приведення робочого місця у безпечний стан та супутні причини: особиста необережність постраждалого, знаходження постраждалого в небезпечному місці. Актом визначені особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці: ОСОБА_2, ГРОВ дільниці № 2, ОСОБА_3, гірничий майстер дільниці № 2, ОСОБА_4 Анісієвич,   ГРОВ дільниці № 2 (а.с. 4-7).

12 лютого 2010 року о 20.40 годині позивач був доставлений до Димитровської центральної міської лікарні зі скаргами на болі в області голови, грудної клітини праворуч, правого плеча, правого плечового суглобу, лівої голені, наявність рани в області лівого ліктьового суглобу. Після проведення обстеження йому встановлений діагноз: закритий перелам голівки лівої малої берцової кістки з незначним зміщенням, ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м*яких тканин голови, велика забита рана ліктьового суглобу з чужорідними тілами, забій грудної клітини праворуч, в/з правого плеча та в/з лівої гомілки, забій правого плечового суглобу. Позивач перебував на лікуванні у травматологічному відділенні Димитровської центральної міської лікарні з 12 лютого до 26 лютого 2010 року (а.с. 16).

З 30 березня 2010 року по 9 квітня 2010 року позивач перебував на лікуванні в неврологічному відділенні Красноармійської ЦРЛ з діагнозом: остаточні явища перенесеної ЧМТ, струс головного мозку з синдромом ВСД зі стійкою цефалгією і вестибулопатією, кризова течія (а.с.17).

З 29 квітня 2010 року по 20.05.2010 року ОСОБА_2 перебував на лікуванні в 1 НХО ДОКТМО м.Донецьк з діагнозом: закрита, сполучена, середньо-важка ЧМТ, забій головного мозку першого ступеня, з наявністю прихованого правостороннього геміпарезу, посттравматична енцефалопатія з лікворосуглобною дисциркуляцією, гідроцефалією, наполегливою цефалгією, лікворогіпертензійного характеру, синкопальними нападами, двосторонньою сенсоневральною приглухуватістю першого ступеню, вестибулярною дисфункцією другого ступеню, центральний вестибулярний синдром супратенторіального рівня, переважно від правої гемісфери головного мозку, статокінетичні розлади, зниження функції 12 н. зліва по центральному типу, заритий перелам голівки лівої м/берцової кістки з незначним зміщенням, забій грудної клітини, праворуч, правого плечового суглобу, лівої гомілки (а.с. 15).

15 червня 2010 року позивачу вперше встановлена 3 група інвалідності та 50% втрати працездатності у зв’язку з нещасним випадком на виробництва строком до 15 червня 2011 року (а.с. 14).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Моральна шкода, завдана працівнику –на підставі статті 2371 Кодексу законів про працю України, відшкодовується юридичною особою –власником або уповноваженим ним органом у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Про право на відшкодування моральної шкоди потерпілій особі внаслідок дій або бездіяльності юридичної особи висловився Конституційний суд України у своєму рішенні у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „б“ підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (справа про страхові виплати) від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008.

Враховуючи надані суду докази, суд вважає, що діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов’язані із втратою ним 50% працездатності, втратою позивачем раніше виконуваної роботи у зв’язку з неможливістю за станом здоров’я продовжувати виконувати роботу за раніше визначеною професією, тривалим лікуванням та зміною звичайних для позивача життєвих зв’язків, фізичними стражданням, відчуттям болю, який позивач постійно відчуває і до цього часу, які є прямим наслідком нещасного випадку, який стався з позивачем 12 лютого 2010 року, але сума, заявлена позивачем у 70000 гривень, механізм розрахунку якого позивач пояснити не зміг, є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. З урахуванням ступеня вини відповідача у нещасному випадку, який стався з ним 12 лютого 2010 року, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві спричиненої йому моральної шкоди, стягнути з відповідача на його користь 14000 гривень.

Оскільки позивач за позовом про відшкодування шкоди, спричиненої здоров*ю особи звільнений від сплати встановлених законодавством витрат, судовий збір у сумі 8 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судом цивільної справи у сумі 37 гривень підлягають стягненню на користь держави з відповідача відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі статті 2371 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»на користь позивача ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 14000 (чотирнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»на користь держави судовий збір в сумі 8 (вісім) гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 (тридцять сім) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

Заочне рiшення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою вiдповiдача.

Заяву про перегляд заочного рiшення може бути подано протягом десяти днiв з дня отримання його копii.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: