Справа № 2-798/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 березня  2011 року           Ровеньківський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді                                                                Жадана О.П.,

при секретарі                                                                   Погорєловій С.О.,

розглянув  у відкритому  судовому  засіданні в залі суду в м. Ровеньки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку без надання іншого житла, -

  В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку без надання іншого житла,  в якому вказує, що з 09 жовтня 1992 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано 13 січня 2011 року на підставі рішення Ровеньківського міського суду Луганської області. На підставі ухвали Ровеньківського міського суду Луганської області від 21 грудня 2007 року за позивачем визнано право власності на житловий будинок, розташований за адресою: Луганська область, місто Ровеньки, вулиця Львівська, будинок №10. У зазначеному будинку також зареєстрований відповідач, оскільки до розірвання шлюбу вони проживали однією сім’єю та вели спільне господарство. Відповідач ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, свою поведінку не контролює, часто вчиняє бійки. На підставі цього відповідач робить неможливим сумісне проживання в будинку позивача та їхньої малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач за свою поведінку та вчинення насилля в сім’ї притягався до адміністративної відповідальності. Внаслідок протиправної поведінки відповідача позивач разом із малолітньої дитиною не має змоги проживати у власному житловому будинку.

У зв’язку з викладеним, позивач просить суд виселити ОСОБА_2 з будинку №10 по вулиці Львівська, с. Київське, м. Ровеньки Луганської області без надання іншого житла за неможливістю сумісного проживання. Стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та її представник за довіреністю –ОСОБА_5, заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги визнав.  

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали  справи, вважає, що позов  підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом  встановлено,  що  позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі ухвали Ровеньківського міського суду Луганської області від 21 грудня 2007 року належить житловий будинок, розташований за адресою: Луганська область, місто Ровеньки, вулиця Львівська, будинок №10 (а.с. 8). Право власності на зазначений будинок зареєстровано в КП Ровеньківське БТІ за ОСОБА_1 (а.с. 9).

У судовому засіданні встановлено, що при укладенні мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_2В, відмовився від своєї частки на користь ОСОБА_1 та не мав претензій, тому суд приходить до висновку, що позивач є єдиним власником житлового будинку, розташованого за адресою: Луганська область, місто Ровеньки, вулиця Львівська, будинок №10.

Згідно свідоцтву про одруження (а.с. 21), 09 жовтня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану міста Ровеньки Луганської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 за актовим записом 391. Шлюб між ними  було розірвано на підставі рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 13 січня 2011 року (а.с. 22).

У судовому засіданні також з’ясовано, що  сторони по справі від спільного життя мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  (а.с. 20), яка на теперішній час проживає разом із позивачем.

Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції «про захист прав  людина і основних свобод», до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людину і основоположних свобод 1950 року, Першого  протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно  до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ст.ст. 316,317,319,321 ЦК України.

Суд  приходить до висновку, що неможливість проживання позивача у житловому будинку, як його власника, порушує її права власника, створює перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження належним житловим будинком. Позивач  не може використовувати належне їй житло для власного проживання.

           Згідно ст.  391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод  у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 21 січня 2011 року був засуджений Ровеньківським міським судом Луганської області за скоєння злочинів, передбачених ст.ст. 122 ч. 1, 296 ч. 3 КК України, потерпілою по справі була позивач ОСОБА_1 (а.с. 14-16). Окрім того, позивач зверталась до Ровеньківського МВ УМВС України в Луганській області із заявою про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, але їй в цьому було відмовлено,  а відповідача, в свою чергу, за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (насилля в сім’ї) притягнуто до адміністративної відповідальності та на нього було покладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 10 діб.

          На підтвердження цього в матеріалах справи міститься довідка Ровеньківського МВ УМВС України в Луганській області №50/22410 від 25.11.2010 року (а.с. 18), згідно якої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 14.11.2010 року по 24.11.2010 року тримався в ізоляторі тимчасового тримання за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

          Також, згідно пояснень позивача, відповідач зловживає спиртними напоями, влаштовує постійні сварки та бійки.

          Відповідно до ст. 116 ЖК України          , якщо наймач,  члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним,  систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують  його  не  за   призначенням,   або   систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному  будинку,  а заходи     запобігання    і    громадського    впливу    виявились безрезультатними,  виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих   осіб  провадиться  без  надання  іншого   жилого приміщення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що своєю поведінкою відповідач створює неможливі умови спільного проживання сторін та їхньої малолітньої доньки, на підставі чого позивач, як власник житлового будинку, має право вимагати виселення відповідача з житлового будинку, з метою подальшого запобігання порушення її права власника, та усунення перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження належним житловим будинком

Згідно до ч. 2, 3 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону,  на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат,  з  другої  сторони  стягуються  судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо  позивача,  на  користь   якого   ухвалено   рішення, звільнено від сплати судового збору,  він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи  відхиленої  частини вимог.

          Відповідно до квитанцій, що містяться у матеріалах справи (а.с. 1,2), позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1  Першого протоколу до Конвенції «про захист прав  людини і основоположних свобод»ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року, ст.ст. 383, 391 ЦК України, ст. 150, 116 ЖК України, ст.ст.  1, 3, 6, 8, 10, 11, 31, 60, 88, 213, 214, 215, 218, 294  ЦПК України, суд, -

В  И  Р  І  Ш  И  В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку без надання іншого житла –задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, з житлового будинку, розташованого за адресою: Луганська область, місто Ровеньки, вулиця Львівська, будинок №10.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а усього 171 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення  може бути оскаржене до  апеляційного   суду Луганської області  повністю або частково.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

      Суддя                                                                                                  О.П. Жадан