Справа № 2-397/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого Кириченко П.  

при секретарі Осадченко С. В.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1 

розглянувши у відкритому Текст судовому засідання в смт. Овідіополь  цивільну справу за позовом ОСОБА_2    до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги - Одеська спеціалізована Біржа нерухомості  Про визнання недійсною частини угоди, -

В С Т А Н О В И В :

17 грудня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсною частини угоди, а саме визнати недійсним договір купівлі-продажу від 9 вересня 1998 року № 98.09-1203 у частині зазначення покупцями садового будинку за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Сухий Лиман, 10-та Лінія, с/к «Лебідь»16 - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та визнати за ОСОБА_2 право власності на садовий будинок за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Сухий Лиман, 10-та Лінія, с/к «Лебідь»16, загальною площею 181,2 кв. м., житловою площею-54 кв.м.

В залі судового засідання представник підтримала позовні вимоги у повному обсязі та не заперечує проти прийняття заочного рішення.

Представник відповідача ОСОБА_3 також подала заяву про визнання позову та розгляду справи без її участі.

Інші відповідачі в судове засідання не з’явилися, про час, дату та місце слухання справи сповіщався належним чином, причини неявки до суду не повідомили. На підставі ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.. 224 ЦПК України.

Третя особа за позовом-Одеська спеціалізована Біржа нерухомості за юридичною адресою, вказаною у договорі купівлі-продажу, не знаходиться. Судом на запит було отримано відповідь з  Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо того, що зазначене підприємство  на даний час припинило свою діяльність.

У зв’язку з викладеним суд вважає можливим розглянути цивільну справу на підставі матеріалів та доказів, які є в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з нормами ст 11 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, аналогічно ст. 202 ЦК України.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму, аналогічно ст. 655 ЦК України.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, що виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набуття ним чинності.

Так, судом було встановлено, що ОСОБА_2, є власником садового будинку за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Сухий Лиман, 10-та Лінія, с/к «Лебідь»16. Відповідно до технічного паспорту від 06.10.1998 року загальна площа житлового будинку складає 181,2 кв. м., житлова площа-54 кв. м.

Зазначений будинок був придбаний ним на підставі  договору купівлі-продажу нерухомого майна від 9 вересня 1998 року.

Разом з тим, у якості покупців у договорі були вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

В 1998 році позивач проживав на території України та мав намір придбати  будинок для себе та своєї сім’ї.

На прохання ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дані особи були вказані у договорі купівлі-продажу для можливості зареєструватися на території України., однак відповідачі на час розгляду справи відповідно до довідки з ОСОБА_6 в Одеській області від 21.12.2010 року не зареєстровані.

Таким чином, зазначена угода не мала юридичних наслідків, передбачених договором купівлі-продажу оскільки  відповідачі - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мали наміру проживати у придбаному позивачем будинку, та не набули права розпорядження та користування зазначеним майном, також відповідачі не сплачували грошових коштів за купівлю будинку.

Відповідно до ст. 58 ЦК УРСР  недійсною є угода, укладена лише про людське око, без  наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

Згідно зі ст. 60 ЦК УРСР недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності  інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б  укладена  і без включення недійсної її частини, аналогічно ст. 217 ЦК України.

При укладені договору купівлі-продажу сума за садовий будинок  у розмірі 28500(двадцять вісім тисяч п’ятсот) гривень продавцю передав особисто позивач - ОСОБА_2 у повному обсязі.

Садовий будинок було передано у власність саме ОСОБА_2.

Таким чином, істотні умови укладення такого виду договорів було виконано лише між продавцем –ОСОБА_3 та покупцем-Саркісяном ОСОБА_7 у повному обсязі.

Судом встановлено, що тягар утримання садового будинку постійно з 1998 року ніс позивач, ОСОБА_2 власними силами та коштами проводилися ремонтні роботи будинку для підтримання його у належному для проживання стані, дотримувались санітарні та протипожежні норми. Крім того, покупці –ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ніколи не проживали у вищезазначеному будинку, не вели господарства.

Оскільки на даний час позивачем розпочато роботи щодо приватизації земельної ділянки, на якій розташовано садовий будинок. Та обставина, що у договорі купівлі - продажу у якості покупців вказано ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що насправді не були покупцями за даним договором, є перешкодою для позивача у користуванні майном, у реалізації права приватизації земельної ділянки. Тому ОСОБА_2 був  змушений звернутися до суду за захистом свої прав та інтересів.

Вини відповідачів у поданні позову не має, а тому відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають..

Керуючись ст. 41, 58, 60, 128, 224 ЦК УРСР, ст. 202,217,234,655 ЦК України,, ст. 310,11,60,88, 212-215,224-226 ЦПК України, суд-

                                                                                ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги -  Одеська спеціалізована Біржа нерухомості про визнання недійсною частини угоди задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі продажу від 9 вересня 1998 року № 98.09-1203 у частині зазначення покупцями садового будинку за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Сухий Лиман 10-та Лінія, с/к «Лебідь»16 –ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на садовий будинок за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Сухий Лиман 10-та Лінія, с/к «Лебідь»16, загальною площею 181,2 кв. м., житловою площею-54 кв.м.

Рішення може бути оскаржено до палати по цивільним справам Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Овідіопольського суду Одеської області шляхом подачі заяви у 10-денний строк з дня його отримання.

Суддя:ОСОБА_8