^УХВАЛА

Іменем України

6 вересня 2006 року                                                                                       м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого                                       судді ГОШОВСЬКОГО Г.М.

суддів                                                    КОНДОРА Р.Ю., ДЕМЧЕНКА С.М.

за участю прокурора                          КУРАХА Ю.М.

захисника                                            адвоката ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засу­дженого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_1 на вирок Берегівсько­го районного суду Закарпатської області від 26 червня 2006 р., яким

ОСОБА_2 уродженця та мешканця м. Хуст, мешканця АДРЕСА_1, угорця, гр-на України, одруженого, освіта повна вища, не працює, не су­димого,

засуджено за ст. 364 ч. 2 КК України до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування та в органах дер­жавної влади, пов'язані з управлінням, розпорядженням, обліком і збереженням майна строком на з роки, за ст. 366 ч. 2 КК України до 2-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування та в органах державної влади, пов'язані з управлінням, розпорядженням, обліком і збере­женням майна строком на 1 рік. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено засудженому пока­рання у вигляді 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування та в органах державної влади, пов'язані з управлінням, розпорядженням, обліком і збереженням майна строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного основ­ного покарання, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину. Ухвалено: запобіжний захід до набрання вироком в законної сили залишити підписку про невиїзд; речові докази - протоколи, рішення сесії та копію витягу з журналу ре­єстрації заяв Запсонської сільради - зберігати при справі.

Окремою постановою від 26.06.2006 р. звернуто увагу Берегівського міжрайонного прокурора на порушення посадовими особами Запсонської сільради вимог Закону України „Про місцеве самоврядування" і земельного законодавства та доручено про­вести відповідну перевірку.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він в липні 2003 р., обіймаючи посаду ІНФОРМАЦІЯ_1, зловживаючи своїм службо­вим становищем, в порушення вимог ст. 10 Закону України „Про державну службу" та ст.ст. 26, 42, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування", в інтересах ТОВ „СТМКБ", без розгляду питання на сесії сільської ради, підробив рішення сесії Запсон-

Справа № 11-563/2006 р.

Категорія 11-А

Головуючий у 1-й інстанції ГАЛ Л.Л.

Доповідач КОНДОР Р.Ю.                                                                                                  

ської сільської ради НОМЕР_1 про надання в оренду ТОВ „СТМКБ" земе­льної ділянки площею 6,5 га в контурі НОМЕР_2- Крім того, всупереч інтересам служби і в порушення ст. 124 ЗК України, ст.ст. 15, 16 Закону України „Про оренду землі" ним було передано ТОВ „СТМКБ" земельну ділянку без укладення відповідного договору оренди, в результаті чого за період з липня 2003 р. по 22.07.2005 р. орендна плата не сплачувалася, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам в розмірі 26585,00 грн.

В апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_1 порушується питання про скасування вироку та закриття кримінальної справи на під­ставі ст. 6 ч. 1 п. 2 КПК України. Апелянти вважають, що органом досудового слідства та судом не дотримано вимоги ст. 22 КПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного та неупередженого дослідження обставин справи, вину засудженого у вчиненні злочину не доведено, а докази, що його виправдовують - не враховано. Рі­шення про надання земельної ділянки для організації рибника приймалося двічі сесі­єю сільради, засуджений їх не підробляв і умислу на вчинення злочину не мав; право оренди земельної ділянки, як і підстава для сплати орендної плати, не виникли; ви­сновок суду про фактичну передачу земельної ділянки ТОВ „СТМКБ" та добування на ній глини не відповідає дійсності; шкоди нікому не завдано; під час досудового слідс­тва вина ним визнавалася під психологічним примусом.

У письмових запереченнях на апеляцію ст. помічник Берегівського міжрайон­ного прокурора Зовдун С.П. вказує на законність вироку, просить апеляцію відхилити, а вирок залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді, промови засудженого та його захисника, які під­тримали апеляцію, прокурора про необґрунтованість апеляції, яку слід відхилити, та законність вироку, що його слід залишити без зміни, обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Кримінальну справу було порушено Берегівським міжрайонним прокурором 26.07.2005 р. „проти службових осіб Запсонської сільської ради... по факту зловжи­вання службовим становищем та вчинення службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України". Проведення досудового слідства було доручено помічнику Берегівського міжрайонного прокурора Пантю М.М. (а.с. 1), який цього ж дня прийняв справу до свого провадження та закінчив його складенням обвинувального висновку. Даних про покладення на Пантя М.М. повно­важень слідчого прокуратури в справі немає.

З довідки про результати перевірки дотримання земельного законодавства на території Запсонської сільської ради Берегівського району від 25.07.2005 р. вбачаєть­ся, що перевірка була проведена Пантьом М.М. та привела його до висновку про на­явність в діях службових осіб Запсонської сільради складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, внаслідок чого і була порушена кримінальна справа (а.с. 5).

Саме в ході зазначеної перевірки у ОСОБА_2 було відібране пояснення стосов­но даної земельної ділянки, складення ним рішення сесії сільради тощо (а.с. 6-9). ОСОБА_2 29.07.2005 р. було допитано в якості свідка щодо обставин справи .та його дій (а.с. 98-101), а вже 05.08.2005 р. йому було пред'явлене обвинувачення у вчиненні вищезазначених злочинів та допитано в якості обвинуваченого (а.с. 141-146).

У справі немає документальних доказів перебування ОСОБА_2 на час вчинен­ня інкримінованих йому злочинних діянь на посаді Запсонського сільського голови, визнання результатів відповідних виборів та повноважень сільського голови.

Кримінальна справа була порушена за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, проти службових осіб Запсонської сільської ради без визначення їх кола, при тому, що зміст постанови фактично вказує на службових осіб, в чиїх діях можуть вбачатися ознаки злочинів. В той же час, було прийняте рішення про відмову в порушенні кримінальної справи „по факту службового підроблення від­носно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 366 КК України на підставі п. 2 ст. 6 КПК України" (а.с. 179-180). Інших процесуальних рішень, зокрема - і про закриття кримінальної справи, стосовно службових осіб чи щодо відповідних злочинів у справі немає.

За змістом ст.ст, 1, 2, 5,15, 21, 22, 94, 98 КПК України, провадження в криміна­льній справі здійснюється у точній відповідності із законом, особі забезпечується пра­во на захист, досудове слідство у кримінальних справах передбачає всебічне і повне дослідження обставин справи. Норми ст. 32 п. 6, ст.ст. 102,112, 227 КПК України у су­купності передбачають, що органами досудового слідства, перелік яких вичерпний, є, зокрема, слідчі прокуратури, прийняти кримінальну справу до свого провадження може саме прокурор, діючи в межах своєї компетенції, відповідним чином питання компетенції прокурора врегульоване і ст. 17, Главою 2, іншими нормами Закону Укра­їни „Про прокуратуру". Відповідно до ст.ст. 323^_324 КПК України, суд повинен поста­новити законний вирок. Істотні порушення органом досудового слідства криміналь­но-процесуального закону як підстави для скасування вироку із поверненням справи на додаткове розслідування передбачені ст. 367 ч. 1 п.п. 1,3, ст. 368 ч. 1, ч. 2 п. 1, ст. 370 ч. 1, ч. 2 п. 3, ст. 374 ч.1п.1 КПК України.

Досудове слідство у справі не є правильним, всебічним і повним. Справу роз­слідувано службовою особою, яка не мала повноважень слідчого прокуратури і як та­ка не вправі була здійснювати досудове слідство, відповідне доручення прокурора службовій особі за відсутності у останньої повноважень слідчого законом не передба­чене. Встановлені апеляційним судом недоліки перешкоджали й призначенню справи до судового розгляду. Крім того, у справі не з'ясоване належним чином службове ста­новище засудженого, а з урахуванням обставин порушення кримінальної справи про­ти службових осіб та подальших слідчих дій - порушене і право ОСОБА_2 на захист.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунто­ваність апеляції в частині необхідності скасування вироку, який за наявності зазначе­них істотних порушень кримінально-процесуального закону не може залишатися чинним. Водночас питання кваліфікації дій ОСОБА_2 та доведеності його вини у вчиненні злочинів на даний час вирішуватися не може, а справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності здійсненого не-уповноваженою особою досудового слідства, порушення права обвинуваченого на за­хист.

Керуючись ст.ст. 365, 366, ст. 367 ч. 1 п.п. 1,3, ст. 368 ч. 3, ч. 2 п. 1, ст. 370 ч. 1, ч. 2 п. 3, ст. 374 ч. 1 п. 1 КПК України, -

ухвалив:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2006 р. щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу направити Берегівському міжрайонному прокурору для організації додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити попереднім - підписку про невиїзд з мі­сця постійного проживання.

В решті залишити апеляцію без, задоволення.